Приблизно 600 гривень витрачають депутати на закупівлю продуктів до святкового столу. А хто має власне господарство або родичів у селі – істотно заощаджують на витратах, - інформує «Під прицілом»

Усі християни з нетерпінням очікують на свято Пасхи – світле воскресіння Господнього Сина. Відповідно, всі дбають і про те, щоб їхні столи в цей день були щедро накритими. Звісно, головним чином це залежить від фінансової спроможності кожного.

Як розповіли депутати у ексклюзивному інтерв'ю  інтернет-виданню «Під прицілом», кожен з них має особливе ставлення до цього надзвичайно великого свята. І як і усі українці – ретельно до нього готуються. Однак, кожен з них по різному витрачається на святкування Великодня.

Зокрема, депутат Волинської обласної ради Валентина Блінова розповіла, що оскільки її родина живе виключно на зарплату, то на великодній стіл вони витрачають приблизно 500 гривень. Намагаються приготувати всього по троху.

«Ми ведемо такий спосіб життя, що їжу споживаємо в невеликих кількостях», - зазначила вона.

Депутат Луцької міської ради Сергій Григоренко зізнався, що оскільки він збирається зустрічати свято в своїх родичів в селі у Рівненській області, то усе необхідне для святкування вони мають власне.

Анатолій Грицюк- депутат Волинської обласної ради, як справжній господар, тримає курей та свиней. Тож, на ринку чи в супермаркеті практично нічого не купує. Відтак, грошей на свято витрачає небагато.

Андрій Осіпов – депутат Луцької міської ради зовсім не цікавиться святковими витратами. Мовляв, в цьому він повністю довіряє своїй дружині і не питає в неї звіту за витрачені кошти.

Приблизно 600 гривень виділив своїм рідним на купівлю продуктів до святкового столу  депутат Волинської обласної ради Олександр Пирожик. Каже, якщо зустрічати Великдень в селі, то витрати мінімальні. А в місті потрібно добряче витратитися.

Народний депутат від ВО «Свобода» Анатолій Вітів, стосовно витрат на свято зауважив: «Дякуючи владі пасхальний кошик цього року, як ніколи дорогий».

І підсумував, що на Пасху витрачає коштів як і звичний середньостатистичний українець – не більше і не менше.