Дерибан землі – топ-тема українських охоронців правопорядку та державної безпеки на шпальтах часописів та телевізійних екранах. Боротьбою з цим явищем показово займаються прокуратури усіх рівнів, Служба безпеки України, Управління по боротьбі з організованою та економічною злочинністю УМВС, та особливо гучно про це висловлюються політики, надто перед черговими виборами. Однак про те, що «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу» (стаття 13 Конституції України), уже давно забули «кращі» представники Українського народу,  а простіше кажучи, можновладці, які без докорів сумління б’ють себе в груди, надривають горлянки та навіть сльозу пускають у пориві показної любові до електорату задля того, щоб мати повний доступ до фінансових і матеріальних ресурсів. А ще – безліч можливостей крутити законом, який  в силу грошей та влади у реаліях нашої країни завжди опиняється на їхньому боці.  

Шановні виборці. Вони вас люблять. Як можуть. Нічого особистого. Це – просто бізнес.

Як щиро, проникливо і самовіддано любить простих довірливих, спрацьованих і покинутих напризволяще тією ж державою селян нардеп Степан Івахів, можна переконатися зі шпальт його власного волинського часопису.  В Ковельський, Ратнівський, Старовижівський, Шацький райони зачастив, мабуть, більше ніж до батьківського порогу, бо рідніших людей для нього немає. Допоки вони - електорат, з місцем прописки на території виборчого округу № 21.

Не такий сентиментальний до решти простого населення народний депутат України, український мільйонер, власник почесного місця у «Золотій сотні» найбагатших українців, співвласник колосального нафтово-молочного бізнесу – фінансово-промислової групи «Континіум».

Українські вкладники надто добре пам’ятають крах Банку «Надра» у 2009 році. Натовпи тисяч людей, які намагалися повернути свої депозити, так необачно довірені цій установі, якою управляли хитрі і безжалісні ділки. Тоді українці кілька днів поспіль без сну та їжі простоювали у чергах, не в змозі повернути свої гроші, впадали у відчай, організовували мітинги, чинили самогубства, намагалися звести рахунки з життям просто посеред банківських відділень. Долі й сподівання ламалися через неспроможність повернути заощадження, які поклали на депозити. Люди втрачали бізнес, не могли оплатити лікування та достойно поховати своїх близьких. Попри порівняно невеликі кредити у людей відбирали все – будинки, квартири, автомобілі, бізнес, побутову техніку. Колекторські компанії не давали спокою ні вдень, ні вночі, увесь час погрожуючи та залякуючи необачних вкладників. І, мабуть, не раз перехрестилися біля екранів телевізора ті, кому тоді поталанило обійти банк «Надра» стороною…

На іншій стороні цієї ситуації опинилися тогочасні власники та керівники цього банку. Серед них були Степан Івахів та ще купка таких самих безпощадних,  ласих до грошей спритників. Адже вони своїх грошей тоді не втратили. Про це ми вже частково писали у першій історії про бізнесові схеми Івахіва і Ко°. Зараз наведемо ще кілька нових подробиць.

Згодом стали відомі назви фірм, які вивели з банку «Надра» його активи, а відтак, цинічно відібрали заощадження у мільйонів українців. Це - п’ять мало кому відомих фірм з маленьким штатом, на рахунки яких, згідно з даними з відкритих джерел, загалом було переведено майже мільярд гривень. Такими надприбутковими компаніями стали нікому не відомі невеличкі фірмочки, зареєстровані у квартирах та підвалах Богом забутих районів обласних центрів України. Тож, восени 2008 року, у розпал валютної кризи, п'ять компаній отримали у банку позики. 8 жовтня - фірма "К-Л-О" на суму 173 мільйони гривень, 15 жовтня - "НАЙТ" на 211 мільйонів.31 жовтня "Українська група "Сітел" позичила 215 мільйонів, 7 листопада "Вела Телеком" - 128,6 мільйона, 11 листопада "ТМЦ-Ексім" - 77,5 мільйона гривень. Усього за два місяці - 805,1 мільйона гривень тільки через схему кредитування.

Саме ці маленькі непомітні фірми, скоріш за все, навмисне створені для бізнес-махінацій, поховали сподівання сотень тисяч дрібних українських бізнесменів, працівників заводів, селян та заробітчан.

Уже давно не таємниця, що серед акціонерів банку були і власники групи «Континіум», як відомо і те, що люди того ж «Континіуму» здійснювали управління фінансовою установою. Таким чином, через різні схеми, які були дуже хитро сплетені та замасковані під легальні, левова частка грошових активів «Надра Банку» була переведена  на рахунки фірм цієї групи. Про це свого часу публікували статті на сторінках «Економічної правди».

На початку 2010 року Тимчасова адміністрація банку "Надра" відсудила за борги у компаній "Найт" і "К-Л-О" 120 (!) гектарів землі в Київській області, які з часу підписання кредитних договорів дуже знецінилися.

Зокрема, як гарантії повернення позики фірми «К-Л-О» в іпотеку ВАТ КБ «Надра» було передано належні ТзОВ «Молпром-Фактор» 30 земельних ділянок загальною площею понад 57 гектарів у Макарівському районі Київської області. Крім цього, в заставу були передані корпоративні права на ТзОВ «Молпром-Фактор». Під позику компанії "Найт" заставники надали 20 земельних ділянок загальною площею 62,34 гектарів.

Обізнані люди казали, що земля передавалася в іпотеку за цінами, які накручувалися у кілька разів. Нерідко кредити віддавалися і під ріллю. Це при тому, що законом взагалі заборонено продавати землі сільськогосподарського призначення. Однак знаходилися нотаріуси, які оформляли наділи як заставу. В який спосіб була придбана ця земля, інтернет-видання «Під прицілом» напише згодом. Однак ми хочемо навести декілька прикладів того, як мало сентиментів серед інших бізнес-інтересів Івахіва саме в частині привласнення одного з найдорожчих ресурсів українського народу – землі. Утім вона для цього ділка і його партнерів є лише інструментом примноження статків, і аж ніяк не святинею.

Сільськогосподарські землі - під АЗС

Тиждень тому Господарський суд Черкаської області розглядав справу, у якій прокурор міста Умані, представляючи інтереси держави, вимагав повернути у державну власність дві ділянки сільськогосподарського призначення, які дивним чином опинилися під автозаправною станцією з брендом «ВОГ». Прокурор вимагав визнати недійсними та скасувати рішення Уманської міської ради, датовані 2008 роком, згідно яких дві ділянки за адресою м. Умань, Ленінградське шосе, 1 та Ленінградське шосе, 4 В по гектару кожна були надані СП  «Західна нафтова група» та ТзОВ «Вест Ойл Груп».

 

Фото з сайту WOG.ua

Мета надання землі – нібито цілком законна - «для будівництва та обслуговування АЗС». Однак, обидві земельні ділянки мали сільськогосподарське призначення, попри це виділялися як землі комерційного призначення без виготовлення проектів на зміну цільового призначення земель. Крім того, виділяючи ці об’єкти, Уманська міська рада перевищила свої повноваження, оскільки не мала права передавати ділянки, які належать до державної власності України. По закону розпоряджатися цією мала право винятково держава. Окрім того, ці земельні ділянки належать до особливо цінних земель, а тому не могли виділятись для комерційного використання. Між тим, відповідач  – Уманська міська рада знайшла крайніх: у той момент, коли виділялася земельна ділянка, відповідний наказ Держкомзему України «Про затвердження класифікації видів цільового призначення земель» не діяв, міські управління земельних ресурсів та архітектури і містобудування в один голос підтвердили, що цільове призначення законне, а те, що спірні земельні ділянки були вилучені із власності Української академії аграрних наук України, то правління академії ніби стало на бік комерційних фірм. Тож, мовляв, відчепіться і бувайте здорові.

Фото з Єдиного реєстру судових рішень

 Доводи відповідачів для Правосуддя виявилися переконливішими, тож Феміда, не вагаючись, стала на бік комерсантів. Представнику інтересів держави Україна у позові відмовили повністю.

А зараз варто повернутися на декілька років назад. У 2006 році із Спільного українсько-англійського підприємства «Західна нафтова група» виокремили ТзОВ «Вест Ойл Груп», а заодно передали чималі ресурси, в тому числі і земельні ділянки, серед якмх була і земля сільськогосподарського призначення.

Передавання не завжди правомірно здобутого майна іншій спорідненій фірмі застосовується переважно для того, аби на це майно могли претендувати інші особи, які часто мають більше законних підстав.

Тоді, 4 серпня 2008 року, СП «Західна нафтова група» за одним разом передала підприємству-дочці 164 АЗС та 85 земельних ділянок на всій Україні, таким чином утвердивши за собою право на довічне користування та вигідні для свого бізнесу придорожні ділянки на карті автошляхів України.

Землю купували за нереально низькими цінами, відбирали за борги, виводили із державної та комунальної власності, змінювали цільове призначення та використовували не за призначенням. Потім віддавали в кредитні застави, через суд повертали, знову передавали і перепродували. Однак фірми групи «Континіум» рідко коли втрачали своє майно просто на підставі законних вимог тих чи інших суб’єктів господарювання. Для них наші доброчесні судді завжди знаходили шпарину в законі. Одним словом, земля для Івахіва і Ко° стала звичайним інструментом хитромудрої бізнес-гри, у якій тим, хто ставав на дорозі у волинських бізнес-ділків, вже не таланило. Як можна простежити на офіційному інтернет-ресурсі Єдиного державного реєстру судових рішень, чи не за кожним з об’єктів цього переліку до товариств «Континіуму» висувалися претензії. Однак позивачів у суді і слухати не хотіли.  

Ми наведемо лише декілька прикладів із сотень земельних питань, які виникали у структур, котрі належать до сфери впливу волинського бізнесмена Степана Івахіва. 

Міськрада продала військову частину

Про своє законне право на іншу земельну ділянку під автозаправкою «WOG» заявляло і Міноборони України. Наприкінці минулого року перший заступник прокурора Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави позивався до Львівської міськради про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельних ділянок, а саме у  Львові, а саме на вул. Левандівській  площею 1600 кв.м., де розташовані (увага!) будівлі (контрольно-пропускний пункт та інші споруди військової частини). У 2001 році міськрада продала територію військової частини такому собі Приватному підприємству «Галицькі справи», яке у 2005 році перепродало їх СП «Західна нафтова група». Позивач стверджував, що ця земля належить до відання Міноборони а, відтак, міськрада не мала права нею розпоряджатися. За цю землю судилися двічі, проте, вочевидь, аргументи «капіталістів першого покоління», як вони самі себе називають, виявилися переконливішими. Суд вирішив у позові відмовити повністю. Земля так і залишилася у віданні «Західної нафтової групи». А потім перейшла фірмі-дочці «Вест Ойл Груп».

 

Фото з сервісу maps.yandex.ua

Землю виводять, а фірму банкрутять

У березні 2012 року такі державні служби:

-          Чернігівська міжрайонна державна податкова інспекція

-          Чернігівський міський фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття,

-          Державна податкова інспекція у м. Чернігові,

-          Чернігівська міжрайонна виконавча дирекція обласного відділення Фонду державного страхування з тимчасової втрати працездатності,

-          Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Чернігові –  

гуртом заявляли грошові претензії до одного боржника – такого собі ТзОВ «Виробничо-торгова фірма «Модус» із вулиці Дружби, 1, що в селі Красне Чернігівського району Чернігівської області.

Тільки клопіт у тому, що фірма була визнана банкрутом ще у 2010 році. Таким чином, товариство залишилося винне 4780 гривень міжрайонній ДПІ, 3719 гривень міським митарям, по 52 гривні Фонду соцстраху і Фонду по безробіттю та 20 гривень Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. Варто зауважити, що  скаржники вчасно заявляли свої претензії, однак, ініціюючи банкрутство фірми «Модус», власники навіть не спромоглися  повернути ці суми.

 Між тим, кредитори дослідили – не така там була безвихідь, як це показувало банкрутуюче товариство.  Позивачів насторожили відомості про те, що незадовго до початку провадження у справі про банкрутство товариство володіло земельною ділянкою, яка знаходилася поруч із його офіційною пропискою - Чернігівська область, Чернігівський район, село Красне, вулиця Дружби, 1а. яку воно встигло продати ТзОВ «Дельта Вест Ойл Груп». Витяг з судової ухвали: «З приводу відчуження зазначеної земельної ділянки з метою уникнення керівництвом боржника від виконання зобов’язань перед кредиторами , ліквідатор звертався до слідчих органів з заявою про порушення кримінальної справи за статтею кримінального кодексу України, яка передбачає умисне приведення до банкрутства. За результатами перевірки заяви ліквідатора,  постановою від 25 червня 2011р. ст. оперуповноваженим ВПМ Чернігівської МДПІ ст. лейтенантом податкової міліції Галаган І.А. відмовлено у порушенні кримінальної справи. У зв’язку з зазначеними обставинами, ліквідатором згадана земельна ділянка не включена до ліквідаційної маси банкрута».

 

Витяги з Єдиного державного реєстру судових рішень

Ми лише можемо припустити, що податківець не задурно старався, коли так ретельно намагався не знайти фактів навмисного банкрутства фірми «Модус». Бо за дивним збігом обставин засновники цієї фірми дуже наближені до ТзОВ «Дельта Вест Ойл Груп».

Зате точно відомо, що «Континіум» додав до своїх автозаправок ще одну – у селі Красне Чернігівської області. 

Самовільно збудували і ділянку відібрали

У лютому 2012 року прокурор Дніпропетровської області позивається до «Вест Ойл Груп» з вимогою знести збудований об’єкт на самовільно зайнятій ділянці у місті Дніпродзержинськ за адресою вул. Дніпропетровська, 83 як таку, на яку користувач не має правовстановлюючих документів. Вимоги прокурора підтримала і Дніпродзержинська міськрада. Втім, що таке – якась там міськрада і обласна прокуратура для Івахіва і Ко°? Вочевидь, начхати їм на такі вимоги. Відповідач в судове засідання не з’явився, проте принагідно написав листа про те, що він є власником автозаправної станції, а отже, автоматично стає власником ділянки. Суд підтримав твердження відповідача, та так, що скасувати його не посміли ні апеляційна, ані касаційна інстанції.

 

Навіщо платити більше?

У 2009 році ТзОВ «Вест Ойл Груп» взяло на 10 років в оренду близько 40-ка соток землі у Червонослобідської сільради Черкаського району на Черкащині. Рік потому розпорядженням облдержадміністрації змінилася нормативно-грошова оцінка земель регіону. Тож, на виконання розпорядження сільрада на адресу орендарів відправила лист з пропозицією укласти додатковий договір, у якому й обумовити нові розцінки на орендовану землю. Однак «Вест Ойл Груп» проігнорував документи від орендодавців. З вимогою виконати розпорядження до власників АЗС позивалася і прокуратура Черкаського району. Позаяк ТзОВ «Вест Ойл Груп» зареєстроване у Луцьку, то й спір розглядали за місцем реєстрації відповідача. Та Господарський суд Волинської області не знайшов достатніх правових підстав для того, аби громаді дісталось трохи більше грошей від представників великого бізнесу.

 

«Прикупили» губернатора

29 серпня 2007 року голова Мелітопольської районної державної адміністрації Запорізької області підписав розпорядження та запропонував  райдержадміністрації погодити ТОВ «Вест Ойл Груп» матеріали вибору та обстеження п’яти (!) земельних ділянок про надання в оренду ТОВ «Вест Ойл Груп» строком на 10 років для будівництва та обслуговування автозаправних комплексів «WОG» для обслуговування територіальної громади району. Йшлося про землі: за рахунок земель «Укравтодору» (смуга відведення автошляху Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта, км 416+721 - ліворуч та праворуч) на території Новенської сільської ради; за рахунок земель «Укравтодору» смута відведення автошляху Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта, км 406 - ліворуч) на території Семенівської сільської ради; за рахунок земель «Укравтодору» (смуга відведення автошляху Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, км.км. 441+631 - ліворуч та праворуч) на території Новенської сільської ради.

Так співпало, що саме на той час посаду заступника голови Запорізької обласної державної адміністрації обіймав такий собі молодий та перспективний посадовець Валерій Черкаска. Згодом він був призначений очільником Запорізької області.

 

Фото з офіційного сайту Запорізької ОДА

Напередодні парламентських виборів 2012 року цей молодий екс-державотворець самовіддано трудився на фронті виборчої кампанії кандидата Степана Івахіва.

І нині, і особливо під час виборчої кампанії запорізького чиновника набагато частіше можна було зустріти у селах волинського полісся, аніж у нього вдома на Запоріжжі. Екс-губернатор настільки ревно відстоював інтереси волинського кандидата-олігарха, що тут хоч-не-хоч, а замислишся ЯКИМИ ресурсами вдалось заманити і постійно користуватися відданістю й послугами чиновника ТАКОГО масштабу.

Тож, на замовлення ТзОВ «Вест Ойл Груп» було розроблено проекти землеустрою спірних земельних ділянок. І вже однією ногою стоячи на фініші грандіозної оборудки, потенційні орендарі в додаток нібито ще й отримують погодження від Державної служби автомобільних доріг України, у яких «Укравтодор» не лише не заперечує вилучення ділянок, а навіть люб’язно пропонує у довгострокову оренду не на 10, а на 25 років!

Однак райдужні наміри бензинових магнатів заволодіти такою потрібною землею розбилися вщент. Розпорядження попередника в частині надання чотирьох з п’яти ділянок скасовує  ще навіть не призначений, а виконувач обов’язків голови Мелітопольської РДА Олександр Мордик. Робить він це на підставі клопотання управління з контролю за використанням та охороною земель у Запорізькій області. Причиною для такої відмови стали зміни до законодавства, відповідно до яких набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державні або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах. Тож, зрозумівши, що омріяних п’яти нових автозаправних комплексів їм тепер не бачити як свого носа, ділки попрямували до суду. І вже в листопаді 2008 року суддя Господарського суду Запорізької області Тетяна Алейникова втішає бізнесменів рішенням на їхню користь. Варто зауважити, що на одну з цих земельних ділянок претендував інший підприємець. Відповідну заяву він носив у Мелітопольську РДА ще у 2006 році. Тобто за рік до того, коли туди навідались Івахів і Ко°. Відповідь він отримав лише у 2009-му. У ній прочитав, що він сам ніби відмовився від ділянки, на яку претендував, а тому її віддали іншим орендарям. Однак доводи скаржника суд розцінив як голослівні, а тому правосуддя вкотре вгледіло правду на стороні компанії Івахіва.

Донецькі не дали відібрати землі

Лише в апеляційному суді довелося повернути свою землю Донецькій міській раді, яка спочатку надала землю в оренду ТзОВ «Вест Ойл Груп», а потім таки змогла повернути на підставі того, що міськрада вносила зміни до Правил забудови міста. Тож, Донецький апеляційний адміністративний суд прислухався до аргументів міської ради і не дозволив порушити права органу місцевого самоврядування, а відтак, і громади міста.

 

Хазяї Волині

Ще у 2007 році виник конфлікт через майже 1,3 га землі на території с. Струмівка Луцького району Волинської області. Ділянка на підставі державного акту на право власності  належала ВАТ «Луцький авторемонтний завод». Однак Підгайцівська сільська рада продає земельну ділянку приватному підприємцеві, а той своєю чергою перепродає її ВАТ «Вест Ойл Груп». Три роки судової тяганини не принесли результату для «Луцького авторемонтного заводу». Крапку у питанні поставив Львівський апеляційний суд. Таким чином, в 2010 році земельна ділянка в селі Струмівка відійшла у власність Івахіва і компанії.

 

... і кінці - у воду

У 2008 році з вимогою про зміни в договорі оренди земельної ділянки на території міста до СП «Західна нафтова компанія» у Господарський суд Хмельницької області позивається Кам’янець-Подільська міська рада, яка вимагає внести зміни до договору оренди земельної ділянки в частині підвищення орендної ставки відповідно до закону, що якраз вступив у силу. Однак відповідач відмовляється, вказуючи на те, що майно, яке збудоване на спірній ділянці, він уже продав. Закономірно, що не будь-кому іншому, як ТзОВ «Вест Ойл Ойл Груп» - так званій своїй компанії-«дочці».

Як свідчать документи,  свою землю бізнес-структури Івахіва і Ко° використовують не лише для будівництва комерційних об’єктів, а й для застав для отримання мільйонних кредитів, виведення їх з державної та комунальної власності та відмивання ПДВ шляхом перепродажу одні одним.

Правоохоронці «переплутали»

У історії зі скандалом довкола банку «Надра» у 2009 року слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури м. Києва в провадженні якого перебуває дана справа, на підставі ст. 126 КПК України, було винесено постанову, якою було накладено арешт на майно ТзОВ «Вест Ойл Груп». У списку фігурувало аж 85 земельних ділянок  Однак фірма взялася через суд доводити свою непричетність. Відтак, і суд повірив в розповідь про те, що прокурор зопалу не розібрався і замість винуватців безпідставно почав чіплятися до зовсім законослухняної компанії.

 Замість PS

Навряд чи Степан Івахів, якому далеко не з першої спроби пощастило здобути статус Недоторканного, прийшов до Парламенту, щоб благодійність на Поліссі розводити і вчити селян, як можна жити краще. Не для того вони йому потрібні. Скоріш за все, зовсім скоро народ переварюватиме новини про нові бізнесові досягнення народного обранця із неабияким бізнес-талантом. А ми продовжимо низку наших журналістських розслідувань про те, як обдирають державу в інтересах обмеженого кола впливових VIP-персон.

Далі буде…