Деколи люди потрапляють у таку скрутну, здавалося б, у безвихідну ситуацію,що й ворогу не побажають у ній опинитися. Саме так трапилося із сім’єю Нимеровських з Луцька. Побралися Ірина та Роман у 1998 році, через два роки народився у них син Владислав. У тому ж 2000 році за допомогою батьків придбали вони у житлово-будівельному кооперативі двокімнатну квартиру за адресою проспект Соборності, 42, квартира 110. Тут і досі зареєстровані Ірина та Роман з сином, хоча фактично, більше десяти років цього житла у них... немає.
З 2001 року по червень 2004 року працювала молода родина на заробітках у Португалії. А,коли повернулися у Луцьк, то виявилося, що придбана квартира без їхнього відома продана. Забили на сполох. Звернулися у Луцьку міську прокуратуру і УБОЗ із заявами про підробку документів і викрадення житла. У прокуратурі Луцька і досі з’ясовують, хто ж продав цю квартиру. З рішення Луцького міськрайонного суду від 30 січня 2008 року та ухвали Апеляційного суду Волинської області від 16 січня того ж року читаємо: "приватизацію квартири проводила сестра позивачки і з її представником Жемелею В. І. (адвокатом)..." "Отримавши у березні 2003 року правовстановлюючі документи на квартиру, Книш Н.Й. (сестра Нимеровської І. Й.)... продала її Мічаку В. М., при цьому, як вбачається з її листа до позивачки, маючи претензії щодо своєї частки у спірній квартирі."
"Суд приходить до висновку, що підписувала договір у нотаріуса Сущика В. С. 29 квітня 2003 року Книш Н. Й." Правда згодом нотаріусу відшило пам’ять і у своєму поясненні правоохоронцям, він не може пригадати, хто все таки продавав квартиру і підписував договір купівлі-продажу. Відповідна експертиза підтвердила, що підпис підроблений і власниці житла І. Й. Нимеровській він не належить. Висновок напрошується очевидний, махінацію затіяли Книш Н. Й. з нотаріусом Сущиком В. С. Прокуратура міста Луцька спершу 2 серпня 2004 року порушила кримінальну справу, а згодом, у 2006 році, призупинила її до встановлення осіб, причетних до відчудження квартири і скоєння злочину. Парадокс. Судам, виходячи з їх рішень, відомо хто організував продаж квартири, оформляв документи, а прокурорські – шукають винуватців уже дев’ять років. Шукають так, щоб не знайти.

Підроблений договір купівлі-продажу квартири
Свої «принципові» висновки зробили і в УБОЗі. Тут звернемо увагу на дати. 16 липня 2004 року старший оперуповноважений УБОЗу В. С. Мазарчук виніс постанову про накладання арешту на нерухоме майно, що знаходиться за адресою проспект Соборності 42, кв. 110, тобто на квартиру Нимеровських. Копію цієї постанови мали направити у БТІ. Ця постанова про накладання арешту формально дійсна і до сьогодні, а реально – вона і досі відповідно не оформлена і не направлена у виконавчу службу, тобто, не має юридичної сили. Що це, головотяпство, чи злий умисел, що призвів до наступних махінацій? Вже через день  після винесення цієї постанови, 17 липня, квартира Нимеровських продається вдруге. Перший покупець В. М. Мічак, який при покупці житла чомусь не помітив «що жінка, яка відчужує квартиру не є тою, хто зазначений у паспорті, а її сестрою», поспішно продає квартиру Сілюк Т. В. А через два місяці згадана квартира продається втретє - Сидор Л. М. Документи купівлі-продажу оформляє нотаріус Ариванюк Н. А. Все це відбувається у той час, коли нібито на житло УБОЗом накладено арешт і порушено кримінальну справу прокуратурою міста Луцька. Як так могло трапитися? Питання залишається без відповіді.
Згодом квартиру на Соборності 42 перепланували, зробили добудову. Розширили з 49 до 136 квадратних метрів (це вже заслуга міської влади) і вивели із житлового фонду. Облаштували аптеку, яка належить ТзОВ «Інтервайс».

У новоствореній аптеці, де раніше була квартира Нимеровських, жваво йде торгівля
Десятий рік Нимеровські оббивають пороги правоохоронних органів та судів, щоб повернути собі житло. Вже винесено дев’ять різних рішень Луцьким міськрайонним, Апеляційним судами та Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховним судом України. У цих рішеннях простежується дивна закономірність. Луцький міськрайонний та Апеляційний суди Волинської області 2008 року категорично відмовляли Нимеровським у задоволенні позову про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним. Ці суди навпаки звинувачували Нимеровських у тому, що «позивачі проявили необачність, довірившись особам, які не заслуговували довіри» суди стверджували, що «підстав для визнання договору купівлі-продажу недійсним немає, оскільки майно передано на зберігання родичам позивачки… не було у них викрадене та не вибуло від них поза їхньою волею. Навпаки, вибуло воно з їхньої волі та з їхнього бажання». Виходить, що Нимеровські самі попросили, щоб їх обікрали?
Ухвалою судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 4 березня 2009 року попередні рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Судова тяганина пішла по другому колу. 2010 року Луцький міськрайонний та Апеляційний суди Волині знову відмовляють Нимеровським у позові, а Спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ 11 травня 2012 року знову скасовує їх рішення.
Все пішло по третьому колу. Рішенням Луцького міськрайонного суду від 4 жовтня 2012 року у позові Нимеровським, як годиться, відмовили. Апеляційний суд Волинської області 13 січня 2013 року скасував рішення Луцького міськрайонного суду і ухвалив рішення, яким позов задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 29 квітня 2003 року, інші вимоги відхилено. Нимеровські знову звернулися до столичної Феміди. 19 червня цього Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ встановив, що суд першої інстанції «не дав належної оцінки обставинам справи, не уточнив позовні вимоги та не з’ясував, хто є власником квартири», а Апеляційний суд цих «недоліків не усунув», тому ухвалив рішення судів перших двох інстанцій скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Останнє рішення Вищого спеціалізованого суду України

Таке відфутболювання цієї справи триває з певною періодичністю. Волинська Феміда відмовляє Нимеровським, а столична - скасовує ці рішення. Складається враження, що у Києві і Луцьку читають і трактують закони по-різному. А можливо, місцева Феміда просто не хоче застосовувати закони до тих, хто вважають себе недоторканими?

«Ми будемо йти до кінця, поки доб’ємося справедливості, - наполягає Роман Нимеровський. - У Києві бачать порушення законів, а у Луцьку - закривають на це очі. Ніхто з винуватців за махінації непокараний».
Пригадалися події 2000-2005 років: тоді в Луцьку і області діяли злочинні угрупування, які забирали у людей житло і нерухомість. Входили в них нотаріуси, адвокати і працівники судів. Декого посадили на незначні терміни. У нашій справі теж фігурують давно знайомі прізвища. Невже старі часи повертаються, а Феміда стала глухішою та ще більш упередженою. Наступне судове засідання Луцького місьрайонного суду має відбутися 25 грудня. Може нарешті буде поставлено крапку.
Дехто захоче поспівчувати покупцям сумнозвісної квартири, мовляв, вони порядні. Однак усі, хто ставили свої підписи під договорами купівлі-продажу помешкання, повинні були знати, що у цьому житлі залишилися зареєстрованими люди. Та й свої оборудки вони здійснювали тоді, коли справу розслідували правоохоронці. Чому так поспішали і намагалися якнайшвидше завершити оборудку?
Дивує ще один факт. При розгляді справи управління освіти Луцької міської ради видало довідку, що органом опіки і піклування не надавався дозвіл на продаж квартири, в якій проживає неповнолітня дитина – Владислав Нимеровський. Напевне цим опікунам варто виступити у суді на захист прав неповнолітнього. Можливо, судді і почують їхні аргументи. Папірці писати легко, а допомогти захистити права дитини ніхто досі не спромігся.

На згадку про квартиру залишилась копія свідоцтва про право власності


Не мені давати оцінку правоохоронцям. Але дивними виглядають їхні дії: Луцька міська прокуратура порушила справу, не довела до кінці і забула про неї. УБОЗ спершу наклав арешт на квартиру, однак неналежно оформив документи і не направив їх у виконавчу службу, що і стало причиною подальших махінацій з квартирою Нимеровських. Як пояснити таку халатність і непрофесіоналізм? Чи просто підіграли махінаторам? Висновок напрошується неоптимістичний. Страшно стає від думки, що будь-який аферист, отримавши різними неправдами паспортні дані будь-якої людини, при допомозі продажних нотаріусів, може позбавити жертву квартири, житла чи іншої нерухомості. А правоохоронці і суди розцінять це, як добровільну згоду на власне пограбування.
Ярослав АНДРУСЯК