Сьомий місяць триває рейдерське захоплення СГ ТзОВ «Україна» Луцького району. Господарство-двійник СГ ТзОВ «Україна-Баїв», яке зареєстроване лише наприкінці липня минулого року, за цей час успішно перевело на себе чужі активи, зібрало і реалізувало врожай культур, яких не садило, переуклало з людьми більшість договорів оренди землі. А СГ ТзОВ «Україна» залишилось майже 2,5 млн. непогашених кредитів, доведення до повного банкрутства. Здавалося б, зупинити безчинства рейдерів не складає труднощів, бо все очевидне. Взявши до уваги висновки Держфінінспекції у Волинській області, незалежної хмельницької аудиторської фірми «Аваль», обласних податківців, які свідчать про десятки порушень законодавства тими, хто допустив захоплення, правоохоронці і суди давно повинні були притягнути винних до кримінальної відповідальності. Однак міліція, прокуратура і суди не поспішають давати належної оцінки рейдерам, всіляко зволікають і затягують розгляд правопорушень. Складається враження, що вони не хочуть відстоювати право і закон, а прикривають рейдерсво і корупцію.
Про це свідчать такі факти. Вперше одна із співзасновників СГ ТзОВ «Україна» Ангеліна Громико, якій належить 60 % корпоративних прав, коли їй відмовили провести загальні збори і обговорити господарську діяльність підприємства, звернулася в липні минулого року в прокуратуру Луцького району, щоб там проаналізували зловживання тодішнього гендиректора Ігоря Павловича. Конкретної відповіді на свою заяву не може отримати і досі. Тоді ж Ангеліна Матвіївна виявила, що Ігор Павлович та Василь Ярема підробили ще у вересні 2011 року рішення зборів засновників СГ ТзОВ «Україна» і продовжили законність повноважень генерального директора Павловича до 2014 року. Вона звернулась в суд. Торік 2 жовтня Господарський суд Волинської області визнав «недійсним рішення загальних зборів учасників сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна», які були оформлені протоколом № 26 від 01.09.2011р.», Рівненський апеляційний Господарський суд залишив дане рішення в силі. Тож очевидним є те, що Ігор Павлович та Василь Ярема вчинили підробку документа, весь цей час гендиректор незаконно підписував документи, здійснював керівну діяльність. Виходить, право керувати товариством, розпоряджатися коштами Павлович присвоїв собі сам. Торік в жовтні Ангеліна Громико звернулась в Луцький міськрайонний суд «про визнання трудового контракту від 2 вересня 2011 року неукладеним та виконання Павловичем І.І. обов’язків генерального директора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» припиненими».
16 жовтня 2013 Луцький міськрайонний суд під головуванням Лоліти Івасюти ухвалив:
«Заяву про забезпечення позову задовольнити.
Заборонити Павловичу Ігорю Івановичу до вирішення позову по суті вчиняти наступні дії: представляти сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» в усіх державних, громадських, приватних та інших організаціях, органах і установах як на території України, так і за її межами; укладати та розривати договори (угоди), вчиняти інші юридичні дії від імені сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»; підписувати від імені сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» банківські та інші фінансові документи, крім документів, які стосуються нарахування та сплати податків і обов'язкових платежів, та нарахування і виплати заробітної плати працівникам сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна»; відчужувати майно, яке належить сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Україна».
Ухвала підлягає до негайного виконання».
І тут починається дивне та неймовірне. Вже через день, 18 жовтня, та ж суддя Лоліта Івасюта розглядає заяву Ігоря Павловича «про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом Громико А.М. до Павловича І.І.». Тут виникає логічне запитання: як так швидко, всього через день, вдалося організувати розгляд заяви Павловича на рішення суду від 16 жовтня? Чи було дотримано процедуру судочинства? Люди місяцями чекають на розгляд своїх заяв, а тут все відбулося через день. В чиїх руках чи кишенях знаходилася та чарівна паличка?
В своїй заяві Ігор Павлович констатує, що попередня ухвала «є втручанням у внутрішню компетенцію товариства, що практично блокує подальшу роботу…, адже на даний час здійснюються осінньо-польові роботи господарства,які постійно потребують проведення розрахунків за паливно–мастильні матеріали, сплати відповідних кредитів, укладення та розрахунок з постачальниками та споживачами, оплати за енергоносії тощо, що призведе до неможливості нормального функціонування фінансово-господарської діяльності товариства, затримки з виплатами заробітної плати найманим працівникам тощо».
Павлович, по суті, просить суд надати йому можливість і надалі розкрадати та дерибанити СГ ТзОВ «Україна». І суд ухвалив - заяву Павловича задовольнити. Пізніше, 18 грудня 2013 року, суддя Лоліта Івасюта взагалі закрила провадження у цій справі. Так підроблене рішення загальних зборів засновників СГ ТзОВ «Україна», яким Павловичу було продовжено повноваження генерального директора, не стало для нього перешкодою виконувати функції керівника і продовжувати грабіж. Згодом Апеляційний суд Волинської області 30 січня цього року вказав на помилки Луцького міськрайонного суду. В ухвалі, зокрема, сказано: «колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що дана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, у зв’язку з чим безпідставно закрив у ній провадження. … Оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням до суду першої інстанції для продовження розгляду».
Тепер розповімо, як саме Луцький міськрайонний суд допоміг рейдерам. Зараз уже не настільки важливо , що Ангеліна Громико доб’ється справедливості. Адже 6 грудня, себто наприкінці минулого року, Павлович звільнив посаду генерального директора СГ ТзОВ «Україна». Але він виграв у часі. Цілу осінь він керував збиранням чужого врожаю, як хотів так і розпоряджався активами і коштами СГ ТзОВ «Україна», розкрадав, як свідчать результати перевірки Держфінінспекції і аудиту, господарство і збагачувався сам, переукладав договори з пайовиками землі. Як кажуть, мавр зробив свою справу, мавр може піти…

 

Про зловживання і привласнення коштів свідчить аудиторська перевірка
За сім місяців рейдерського розгулу своє вагоме слово мали б сказати і правоохоронці – працівники прокуратури і міліції. Але не тут то було. На десятки заяв та звернень Ангеліни Громико, Ігоря Панчука та новообраного гендиректора СГ ТзОВ «Україна» Василя Фадєєва відповідь одна – формальні відписки. Міліціонери переправляють скарги і заяви в прокуратуру, а прокуратура – назад міліції. Ось така видимість роботи. Започаткували її в прокуратурі Луцького району ще 11 липня 2013 року, відповідаючи на звернення Ангеліни Громико. «…Повідомляю , що подана Вами заява з приводу привласнення директором СГ ТзОВ «Україна» коштів підприємства шляхом зловживання службовим становищем… прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань… Кримінальне провадження направлено в СВ Луцького РВ УМВС України у Волинській області…» Підпис – прокурор Луцького району Сергій Масалов. І розслідується та заява по сьогоднішній день.

 

А ось остання відповідь з обласної прокуратури Василю Фадєєву від 6 лютого цього року. Заступник прокурора області Степан Чігур скерував направлену йому з Генпрокуратури України заяву Фадєєва начальнику слідчого управління обласної міліції Михайлу Руденку: «… вимагаю під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні забезпечити повне та всебічне зясування обставин , які містяться в даному зверненні».

 

Ось так одні одному правоохоронці «скеровують» , «направляють», «зобов’язують», «адресують» заяви скаржників. Результат цієї переписки поки що нульовий , конкретних дій правоохоронців не видно. Дійшло до парадоксу , якщо не абсурду. Третього вересня минулого року Ігор Панчук звернувся до слідчого районного відділу міліції Ігоря Терещука з заявою про правопорушення – підробку Павловичем і використання ним документа. Однак слідчий розглядати цю заяву взагалі не захотів. Панчук тоді звернувся в суд на бездіяльність слідчого Ігоря Терещук і Луцький міськрайонний суд 13 вересня 2013 року постановив : «Зобов'язати слідчого СВ Луцького РВ УМВС України у Волинській області Терещука І.В. чи іншу уповноважену особу внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою Панчука І.П. від 3 вересня 2013 року та розпочати досудове розслідування, надавши заявнику документ ,що підтверджує прийняття і реєстрацію його заяви.» Ось так працює Луцька районна міліція. Тільки через суд змусили міліціонерів виконувати свої службові обов’язки.

 

 


- Досі за всіма поданими заявами на очевидні факти рейдерства, шахрайства, привласнення коштів, розкрадання активів нікому офіційно не пред’явлено звинувачення у кримінальних діях, - розповідає Ігор Панчук. – Кажуть, всі справи об'єднали в одне кримінальне провадження. Розгляд його зволікається, видно хтось добре «кришує» рейдерів. На мою думку, Луцький район перетворюється у вотчину провладного дерибану.
Дійсно, зволікання правоохоронців очевидні. Хоч суд дав слідчим міліції дозвіл на проведення обшуку у приміщеннях СГ ТзОВ «Україна», здійснена належна господарська і фінансова перевірка, вказувати на винуватців пограбувань ніхто не хоче, як і не поспішають притягувати їх до кримінальної відповідальності. За весь час зволікань СГ ТзОВ «Україна» розграбували остаточно, підприємство довели до банкрутства. А рейдери почувають себе безкарно і вольготно. Високопосадовцям міліціцїї, прокуратури та держадміністрації ми задали одне питання: чому так довго ведеться слідство і коли воно закінчиться?
Надія Желєзна-Бондарук, слідча СУ УМВС України у Волинській області:
- Я вам нічого не поясню і ніякого інтерв’ю давати не буду…
- А хто може пояснити? – перепитуємо.
- Хто хоче, хай пояснює. Справа у мене не була півроку, вона у мене лише 3 місяці. Ми велику роботу зробили… Я перед вами відчитуватися не буду.
- Ми публічну інформацію хочемо отримати.
- До мого керівництва можете звертатися.
Вадим Приймачок, процесуальний керівник з прокуратури області:
- Проводиться комплекс усіх слідчих дій, вивчаються документи. Найближчим часом усе плануємо закінчити .
- Скільки триватиме те «найближчим часом?»
- Місяць-другий…
Розмова велася на початку лютого цього року.
Едуард Стоєв, заступник голови облдержадміністрації, очолює громадську антирейдерську комісію:
- Це питання до правоохоронних органів. У Положенні про комісію вказано, що ми лише координуємо роботу, маємо право звертатися до правоохоронців, ознайомлювати їх із зверненнями про такі дії.
- Але ж координувати можна якусь дію, а коли ніхто нічого не робить, то що ви координуєте?
- Ми чекаємо відповіді з прокуратури. Чекаємо…
Сотні людей задіяні в розгляді цієї рейдерської справи. Фінансисти, економісти, податківці, аудитори кваліфіковано виконали свою роботу. Облдержадміністрації відведено роль пасивних статистів. Виникає питання, чому за стільки часу прокуратура ніяк не об'єднає і не скоординує зусилля усіх перевіряючи і контролюючих органів і не доведе справу до логічного закінчення – пред’явить рейдерам звинувачення? Хтось надто сильно гальмує процес розслідування. А тим часом захоплення СГ ТзОВ «Україна» в Баєві є тільки незначною часткою чиновницького і владного свавілля в Луцькому районі. Складається враження, що тут завівся такий собі князьок на кшталт Кіровоградського Лозинського, який підминає під себе найбільш прибутковий бізнес, а також землі, ставки, озера, мисливські угіддя району. І цей шабаш ніхто зупинити не осмілюється. Але про це і не тільки в наступних публікаціях.
Найбільше тривожить те, що незабаром весна і проблем в Баєві може примножитись. Правоохоронці не в силі наказати весні зачекати, поки вони не завершать свою перевірку. А через невизначеність з паями, власністю на техніку і засоби виробництва, через розкрадання великих коштів окремі поля можуть залишитись незасадженими і незасіяними. Тому-то і прокуратурі, і міліції варто поквапитись і нарешті дати належну оцінку тим, хто допустив рейдерське захоплення СГ ТзОВ «Україна».
Ярослав АНДРУСЯК