Своє розлучення в 2007 році Руслан Синяков з Луцька ще може вважати за щастя, порівняно з неприємностями, які чекали його згодом. В березні того року його побили в барі «Магніт», у вересні на нього вчинили хуліганський напад із стріляниною. Подібний випадок трапився з ним згодом біля луцької загальноосвітньої школи № 26. Тепер уже стрілянина відбувалася на очах і дітей, і дорослих. Руслан отримав 5 гумових куль. На місце надзвичайної пригоди приїхала міліція і медики, його госпіталізували до міської лікарні, де він лікувався більше місяця. Велика неприємність, як на думку Руслана, трапилася наприкінці того ж 2007 року.


- Із сейфа мого приватного підприємства «Релан» пропали не тільки гроші, а це понад 200 тисяч гривень, а й усі установчі документи, печатка, трудові книжки працівників, - пригадує Синяков. – Люди залишились без зарплат. Я звернувся із заявою в Луцьку міську прокуратуру, там навіть згодом порушили кримінальну справу…
- І хто ж тобі влаштував таке «веселе» життя? – перепитуємо Руслана.
- Перш за все моя колишня дружина, яка зійшлася тоді із справжнім аферистом Юрієм Вознюком. Вона спершу змінила прізвище на Вознюк , а потім обоє, щоб замести сліди своїх махінацій, поміняли прізвище на Боярин.
- В міліції чи прокуратурі якось оцінили «здібності» стрілка?
- А ніяк… Правоохоронці всі «подвиги» Юрія Вознюка-Боярина прикривали. Мені найбільше було шкода обкрадених людей.
Те, як призупинялась справа про пограбування сейфу ПП «Релан» викликає подив. «У своїй заяві до прокурора міста Луцька, за якою і була порушена кримінальна справа, ми чітко вказували на особу, яка вчинила цей злочин, однак у відписці першого заступника прокурора м.Луцька Корнесюка В. зазначено, що справа була зупинена на підставі п.3 ст.206 КПК України (коли не встановлено особу, яка вчинила злочин).

Складається враження, що хтось дуже зацікавлений, щоб винна особа, а саме на той час директор ПП «Релан» Вознюк (Синякова) Олена Юріївна не була притягнута до відповідальності», - читаємо колективного листа працівників приватного підприємства.

- «Розшук підозрюваних входить до компетенції міліції, а виходить, що ми самі повинні знайти злочинця та доставити до слідчого…»

Вся справа в тому, що саме колишня дружина Руслана Синякова була на той час директором ПП «Релан». Коли вони розлучилися, з усього видно, вирішила прибрати все, що було у сейфі, і сама розпоряджатися підприємством. Проблеми працівників її не цікавили, коли забрали їх трудові книжки, вони ставали підневільними. Не хотіли допомогти людям ні міліція, ні прокуратура, вони взагалі не звертали уваги на заяви людей, які просили захистити їх. Дарма просили…
Напевне, вони нічого не добилися б, якби не вступив в дію новий Кримінально–Процесуальний Кодекс України, відповідно до якого обов’язково потрібно реєструвати кожну заяву і відкривати по ній кримінальне провадження. Торік працівники «Релану» ще раз звернулися в міську прокуратуру з колективною скаргою:
«Впродовж минулих років, а саме з 2008 по 2010, директор (Синякова–Вознюк-Боярин) не виплачувала нам заробітну плату, не розрахувала з роботи та не повернула нам трудові книжки. Боярин відкрила декілька підприємств, а саме – «Боярин+», «Хай-Тек», ТзОВ «Укрбіопром». Крім того, за підробленими документами отримала кредити в різних банках Луцька та Києва… Оскільки ми не маємо можливості витребувати в неї документи про стан заборгованості по заробітній платі (вона ховається від нас, двічі змінювала прізвище), лише втручання правоохоронних органів може захистити наші права. Як нам стало відомо, відділом по боротьбі з економічною злочинністю проводилась перевірка щодо використання державних коштів, в ході якої було виявлено привласнення коштів… , але реакції з боку міліції не було жодної… Просимо прокуратуру м. Луцька та інспекцію по праці провести перевірку ПП «Релан» та притягнути до кримінальної відповідальності директора Боярин…» Далі – підпис 21 працівника.


Уже згадуваний заступник прокурора міста Луцька Василь Корнесюк 9 жовтня минулого року відповідає:
«Повідомляю, що прокуратурою міста Луцька по Вашій заяві з приводу викрадення офіційних документів щодо діяльності ПП «Релан» прийнято рішення про внесення даних до ЄРДР (єдиного реєстру досудових розслідувань – ред..), … зазначені матеріали кримінального провадження передані за підслідністю до СВ Луцького МВ УМВС України у Волинській області для організації проведення досудового розслідування».

Виникає логічне запитання, чому він попередні роки закривав і призупиняв кримінальну справу за заявами цих людей, а тут раптом став таким законопослушним? Не останню роль згодом відіграла і наша публікація в інтернет виданні «Під прицілом» про махінації Вознюка – Боярина, де ми описали як він оббирав людей на мільйони гривень. Розгляд окремих кримінальних проваджень зволікається і досі. Хіба не знав, чи не знає цього Корнесюк, який здійснює контроль як за колишніми кримінальними справами, так і нинішніми кримінальними провадженнями. Заяв від потерпілих було декілька десятків. Зловживання і правопорушення волинського комбінатора правоохоронці успішно прикривали. Прокуратурі, напевне, було все одно кого грабує «солодка парочка», лиш би зиск з того був. Тому махінаторів до відповідальності не притягували. При проведенні майбутніх люстрацій і корупційних розслідувань у правоохоронній системі наведені нами факти, сподіваюся , знадобляться. Про них ми теж напишемо.

…Нарешті кримінальне провадження щодо Олени Возняк-Боярин направили в Луцький міський суд, де їй мали обрати запобіжний захід. Але тут виявилося, що на судове засідання вона … не з'явилася. Суддя Олег Ющук зобов’язав слідчого Луцького міськвідділу міліції Володимира Криська відшукати невгамовну директорку і доставити в залу суду. А тим часом під стінами суду бідкалися потерпілі колишні працівники ПП «Релан».
- Я ніяк без трудової книжки не можу оформити пенсію, - нарікала Галина Бортник. Та й грошей не заплатили мені за роботу на Чаруківському дитсадку, за ремонт Ківерцівського паспортного столу, кінотеатру «Мир», що в Луцьку, на інших об’єктах.

- А я , щоб оформити пенсію, змушена була купити нову трудову книжку і більше півроку обходила організації, в яких працювала раніше, відвідувала архіви, поновлювала відмітки, - додає Тамара Фірсова. - Та й грошей мені винні чимало. Ми з колегами ходили навіть додому до колишньої директриси, щоб віддала борги, але нікого не застали.

- Я найбільше переживаю через те, що пропала моя трудова книжка, - бідкається Віктор Бондар. Навіть не знаю, як доведеться оформляти пенсію.
Півдня пробігавши, слідчий Володимир Крисько Олену Возняк–Боярин так і не знайшов, і в суд не привів. Але судове засідання все ж таки відбулося. Суд зобов’язав слідчі органи відшукати втікачку і «здійснити примусовий привід її для допиту». В колишніх працівників ПП «Релан» зажевріла надія, що справедливість восторжествує, що правоохоронці не тільки притягнуть Олену Возняк-Боярин до відповідальності, а й віднайдуть зниклу бухгалтерську документацію, і, що найголовніше, їхні трудові книжки. Однак, якщо слідчі будуть так непофесійно працювати. як у попередні роки, то конкретне рішення суд може прийняти нескоро.


Правда, повернути людям зароблені кошти буде непросто. Як нам стало відомо, парочка Вознюк-Боярин винна великі кредитні суми «Приватбанку», «Індекс–Банку», «Укрсибанку», банкам «Надра», «Ренесанс капітал», «Укрфінанси», від яких вони теж переховуються.

Хочу звернути увагу на одну закономірність, пов’язану із парою Возняк-Боярин. До всіх, хто ставав на їх шляху, згодом серйозні претензії мали уже самі правоохоронці. Так було і з Тетяною Чайкою, яка конфліктувала з Юрієм Боярином. До неї пізно ввечері навідались троє міліціонерів, силою доставили в Луцький міськвідділ міліції, в багажнику її машини знайшли «білий порошок», який згодом виявився «пустушкою». Ніхто тоді діям міліціонерів принципової оцінки не дав, згодом вони самі звільнилися з роботи. Щось подібне трапилось і з Русланом Синяковим. Наприкінці минулого року у вечірню пору так само троє міліціонерів, особи яких не можуть встановити і досі, силоміць доставили його в обласну психіатричну лікарню. То й же заступник прокурора м.Луцька Василь Корнесюк, відповідаючи на скаргу Синякова пише: «Ви дали письмову добровільну згоду на стаціонарне обстеження». А хто не дасть такої згоди під тиском трьох «бугаїв» -міліціонерів?
Письмова відповідь Корнесюка засвідчує про те, що він на деякий час перекваліфікувався в психіатра, даючи медичну оцінку стану здоров'я Руслана Синякова, при цьому жодним словом про міліціонерів, які завезли Руслана в лікарню і не згадує, ніби їх не було взагалі. Однак завідуючий відділенням Волинської обласної психіатричної лікарні Адріан Воробей у своєму поясненні засвідчує: «…. Зі слів працівників міліції, в 4 школі, де навчається син, погрожував вбивством оточуючих…». З самого Руслана зробили майже терориста. А на підставі чого ? Де свідчення або заяви тих, кому він погрожував? Те, як вміють фабрикувати свідчення самі міліціонери, давно відомо. Чомусь цим безчинствам прокурор належної оцінки не дав. Кому ж тоді необхідно ставити діагноз і який? Щоб вберегти своїх «золотих курчат», і прокуратура і міліціонери, з усього видно, самі здатні переступити закон.
Ще одну проблему найближчим часом доведеться вирішувати Руслану Синякову. Квартиру, яку вони з колишньою дружиною придбали, вона примудрилася продати без відома самого Руслана. Правда, він зумів в суді відстояти своє право на половину цієї квартири. Нещодавно, 27 січня 2014 року відкрито виконавче провадження, в якому чітко сказано: «Зобовязати Боярин Олену Юріївну не чинити перешкод та вселити Синякова Руслана Вікторовича в квартиру … по пр. Соборності,… м. Луцьк». Добре, якщо вселення обійдеться без стрілянини.


Ярослав АНДРУСЯК