Валентин Вітер (на фото)провів перший телефонний прийом у редакції газети «Волинь-нова». Упродовж двох годин тривало спілкування з читачами, які порушували найрізноманітніші проблеми, висловлювали пропозиції і зауваження. Надходили на «пряму лінію» дзвінки і від тих, хто стукав у двері до попередніх керівників області, а тепер покладає надії на нову владу, зокрема, на нового голову облради. Про це пише газета Волинь-Нова.
     
СЕЛЯНАМ НЕ НІЧНІ КЛУБИ ПОТРІБНІ
     — У центрі нашого села є Будинок культури, до якого добудовують ще й нічний клуб. Жителі, особливо ті, хто проживає неподалік, проти такого розважального закладу. Навіщо розбещувати молодь? Є, напевно, і більш важливі проблеми, які треба вирішувати у селі, — обурюються жителі Жидичина Ківерцівського району, від яких на «пряму лінію» надійшло кілька телефонних дзвінків.
     — Якщо це самовільне будівництво, то сільський голова мусить втрутитися. І навіть якщо є дозвіл, то перш ніж надавати його, потрібно було порадитися з громадою. Сільська рада вирішує, потрібен у селі нічний клуб чи ні. Зі свого боку дам доручення перевірити законність будівництва цього розважального закладу.
     — Валентине Степановичу, вас турбує депутат Любешівської районної ради Микола Філюк. Звертаюся від імені жителів села Щитинь (ми спеціально зібрали сесію сільради, щоб вас почули наші депутати), які просять посприяти у відновленні дільничної лікарні у Великій Глуші, яку попередня влада перепрофілювала в амбулаторію. Ця лікарня обслуговувала також жителів сіл Погулянка, Мала Глуша і найвіддаленішого села Щитинь, що знаходиться за 65 кілометрів від райцентру. Зараз в амбулаторії залишили тільки денний стаціонар, людям доводиться щоденно добиратися на процедури. Просимо відновити хоча б 10 ліжок. Значних витрат із бюджету для цього не знадобиться.
     — Вирішити це питання неможливо за один день чи тиждень. Якщо буде фінансова спроможність, постараємося врахувати вимогу людей. Уже із завтрашнього дня почнемо над цим працювати, шукати способи, як поліпшити медичне обслуговування жителів згаданих сіл.
     — Коли починали реорганізацію в охороні здоров’я в нашому районі, то Борис Клімчук, тодішній голова облдержадміністрації, обіцяв забезпечити амбулаторію у Глуші новим автомобілем, бо той, який зараз обслуговує хворих, дуже старий, — продовжив розмову депутат районної ради.
     — Цього року Волинь має одержати 32 нових автомобілі для надання медичної допомоги, уже надійшло 24. Це — сучасні «швидкі», обладнання в них — від провідних світових виробників. У таких автомобілях можна проводити інтенсивну терапію в дорозі, там десятки найменувань обладнання і допоміжних приладів: кардіомонітори, дефібрилятори, електрокардіографи, системи для відновлення дихання і багато іншого. Вісім таких «швидких» передано обласному Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф. По одному автомобілю надійде в кожен район. Тому сучасні «швидкі» обслуговуватимуть і ваших людей. А ті автомобілі, які вивільняться в Центрі екстреної медичної допомоги, можна буде віддати в пункти «швидкої» при амбулаторіях. Ймовірно, що вдасться замінити транспортний засіб і у Великій Глуші.
     — Я вже звертався попереднього разу на «пряму лінію» з проханням, щоб обласна влада допомогла збудувати дорогу до села Лобна, де знаходиться Музей партизанської слави. На жаль, безрезультатно, — зателефонував Віталій Жилко із села Залізниця Любешівського району. — А ще пропоную спорудити в селі на місці, де в роки війни загинуло більше півсотні мирних жителів, пам’ятник.
     — Нехай сільський голова підготує офіційні листи і з приводу будівництва дороги, і щодо встановлення пам’ятника. Є обласна програма увічнення пам’яті жертв війни, розглянемо вашу пропозицію. А от із будівництвом дороги — справа складніша. Поцікавлюся, що заплановано на нинішній рік, які перспективи, надішлемо вам письмову відповідь.
     — Жителі села Заброди Ківерцівського району переживають, що знову доведеться дихати смородом, коли горітиме сміття на звалищі. Газета «Волинь» уже писала про нашу біду, але проблема не вирішується, — поскаржився наш читач.
     — На найближчій сесії будемо розглядати питання про полігони для твердих побутових відходів спільно з екологічною інспекцією і правоохоронними органами. Практично у всіх районах складна ситуація із сміттєзвалищами. Потрібно вирішувати цю проблему.
     — Діти із села Великий Омеляник Луцького району змушені навчатися у школах обласного центру. Маршрутки до нас не курсують. Учням доводиться ходити пішки по кілька кілометрів, — зателефонувала одна із матерів.
     — Будівництво школи ні у вашому селі, ні в районі вулиці Володимирської у даний час не планується. А щодо продовження маршрутів автобусів у Великий Омеляник, то нехай сільський голова порушує клопотання про це. Думаю, сьогодні можна знайти вихід і поліпшити транспортне обслуговування жителів вашого села.
     — Я — інвалід другої групи, одинока. Користуюся скрапленим газом у балонах. Але вже майже рік чомусь ці балони в село не привозять, не маю на чому їсти зварити, — скаржиться Галина Данилівна Мірчук із села Луків Рожищенського району.
     — Скраплений газ для забезпечення комунально–побутових потреб населення закуповується на спеціалізованих аукціонах, як того вимагає відповідна постанова Кабінету Міністрів. В останні роки ці аукціони відбуваються нерегулярно, через що й виникають перебої у постачанні. Записав вашу адресу, як тільки ПАТ «Волиньгаз» закупить скраплений газ, вашу заявку задовольнять.
     — Я — голова сільськогосподарського молочного кооперативу «Благовіст» із села Четвертня Маневицького району. Скільки ми не зверталися до керівництва молокопереробних заводів, щоб працювати з ними напряму, не дослухаються. Селян не задовольняють ціни на молоко, люди кажуть, що будуть вирізувати корів. Ще одна болюча проблема: у нас працює компанія «Баффало», випасають худобу, але з багатьма людьми договорів про оренду землі не уклали. І забрати свої паї, на які власники мають державні акти, не можна. Уже другий рік тягнеться ця історія, — розповідав Олександр Махновець.
     — Якщо з людьми не укладені договори про оренду землі, на яку в них є державні акти, то за це передбачена кримінальна відповідальність. Якщо ваші односельчани не можуть вирішити питання самостійно, через суди, то надішліть нам колективного листа з конкретними прізвищами селян, які відстоюють свої права, — і ми будемо звертатися у прокуратуру, щоб вона допомогла. А щодо підтримки селян, то в області передбачена допомога тим, хто утримує трьох і більше корів. Є спеціальна програма, можна подавати документи в місцеві відділи сільського господарства.
     — На мою думку, треба створити комісію і перевірити, куди насправді йдуть кошти, виділені під цю програму. Адже досі було багато приписок, реальна кількість поголів’я менша, аніж у чиновників на папері, — продовжив читач.
     — Обіцяю, що таку комісію ми створимо.
     
     ЗА ДОРУЧЕННЯМ УСІЄЇ ГРОМАДИ
     — Доводиться часто їздити до Львова, а дістатися туди дуже важко, бо дорога зовсім зруйнована. Хочу знати, чи волинська влада спілкується з львівською на тему ремонту автотраси  з  Луцька до Львова? — запитала читачка з Горохівського району.
     — Ми зверталися декілька разів до Львівської обласної ради, щоб вони ініціювали відновлення тієї частини дороги, яка знаходиться на їхній території. Але отримали відповідь, що в них на це бракує коштів. Вплинути на владу сусідньої області поки не вдається. Цього року знову будемо порушувати болюче питання. Адже для волинян ця траса — основна, студенти добираються на навчання, хтось — в аеропорт Львова чи в Карпати… Також будемо вимагати, щоб відновили рух дизель-поїздів Луцьк—Львів, аби люди мали змогу доїжджати.
     — Валентине Степановичу, турбує вас лучанин, ветеран журналістики Василь Федчук. Хочу запитати про стосунки нашої обласної ради з Донецькою. Чи зараз підтримуєте контакти з донеччанами, адже їм, як ніколи, тепер потрібна моральна підтримка?
     — З Донецькою обласною радою був підписаний договір про співпрацю. У серпні минулого року на Волинь приїжджала делегація депутатів із Донеччини на чолі з головою облради Федорчуком, до речі, уродженцем нашого краю. Зараз він на посаді заступника голови, з ним ми продовжуємо підтримувати контакти. З новим очільником Донецької обласної ради, який був обраний три тижні тому, я ще не спілкувався. Але, думаю, познайомимось і будемо співпрацювати.
     — Чому обласна рада не спромоглася за 10 років допомогти санаторію «Лісова пісня» добудувати басейн, щоб оздоровниця працювала цілорічно? Багато волинян і людей з інших областей, які відновлюють здоров’я у «Лісовій пісні», задають таке запитання, — продовжив Василь Федчук.
     — Цього року будуємо водолікувальний комплекс на території Грем’яченської сільської ради за грантові кошти, які виділяє Світовий банк, а з обласного бюджету ми додаємо лише 10 відсотків необхідної суми. Головний лікар санаторію «Лісова пісня» Віктор Карпук готує подібний проект щодо спорудження водолікувального комплексу. Обласна рада його в цьому підтримує. Зараз складна ситуація з бюджетом, тож власними силами фінансувати таке будівництво нема змоги.
     — Турбує вас житель Нововолинська, депутат міської ради Віктор Тарасенко. Скажіть, будь ласка, коли нарешті добудують десяту шахту, яку споруджують уже майже чверть віку. Для жителів нашого міста це надзвичайно важливо, адже декілька вугільних підприємств скоро припинять роботу і шахтарям буде нікуди подітися.
     — На десятій шахті я був у серпні минулого року, спілкувався з керівництвом об’єднання «Волиньвугілля». Тоді йшла мова, що це підприємство майже готове до експлуатації. Шкода, що шахта стала таким довгобудом і замість того, щоб приносити прибутки, старіє, не працюючи. 25 квітня на сесії обласної ради приймемо звернення до Кабінету Міністрів про виділення коштів для десятої шахти, сьогодні ж дам доручення підготувати відповідний проект рішення.
     — Звертаємося у різні інстанції, але ніяк не можемо домогтися, щоб повернули гроші вкладникам «Західінкомбанку». Невже обласна влада не в силі вплинути на тих, хто брав у цьому банку кредити і не повернув їх? Цікавить мене також ситуація з кредитною спілкою, яка була заснована при «Західінкомбанку». Я, як член цієї спілки, хочу знати, чи правильно ведуться розрахунки, але не можу отримати жодної інформації, — обурюється жителька Луцька Віра Любарова.
     — На минулій сесії обласної ради депутати зверталися до Верховної Ради, щоб допомогла вирішити питання із «Західінкомбанком». А змусити людей, які не повернули кредити, віддати борги, обласна рада не може. Мають вживати заходів прокуратура, судові, правоохоронні органи. Очевидно, кредити видавалися під заставне майно. І компетентні органи повинні розібратися, чому заборгованість за кредитами «висить» і досі. Усе, що в межах повноважень обласної ради і закону, будемо продовжувати робити, аби відстояти інтереси вкладників.
     — Уже три роки у нас, у Голобах, не зупиняються поїзди Ковель — Сімферополь, Ковель — Одеса, інші. Просимо вас як голову обласної ради вплинути, допомогти, адже тільки в нашому селищі 4,5 тисячі жителів, а ще ж і навколишні села страждають. Не зупинявся і київський потяг, але ми скаржилися у Міністерство транспорту й домоглися, щоб нашу думку врахували.
     — Що ж, будемо спільно вирішувати цю проблему. Доручу відповідним службам вийти на Міністерство транспорту з клопотанням.
     — Дуже великої шкоди завдають сільськогосподарським посівам дикі кабани. І нікому до цього нема діла. Лісництво перекладає відповідальність на ландшафтний парк «Прип’ять—Стохід». А там кажуть, що це не їхня турбота. Допоможіть знайти правду, — просять жителі села Щитинь Любешівського району.
     — Відповідальність повинна нести єгерська служба лісгоспзагів. Будемо з’ясовувати, чому вона не справляється зі своїми обов’язками.
     
     «НАГАДАЙТЕ МІСЬКИМ ГОЛОВАМ...»
     — Жителі приміських сіл привозять лучанам домашні продукти, але торгувати ними нам не дозволяють. Офіційні ринки — Центральний і Завокзальний — працюють тільки до обіду. А в другій половині дня колись людей виручали так звані стихійні базари. Тепер нас розганяють муніципали, як злочинців, — нарікає Володимир Ліщук із села Жидичин Ківерцівського району.
     — Проблема вуличної торгівлі в компетенції міського голови Луцька. Звичайно, вона мусить бути цивілізованою. Коли на стихійних ринках реалізовують продукти, розкладені на землі, то виникає загроза для здоров’я людей, які їх будуть споживати. Тут йдеться про епідеміологічну безпеку населення, особливо, коли продають м’ясну, молочну продукцію. Але я погоджуюсь з вами, що заборонами справу не вирішити, необхідно створювати належно облаштовані місця для торгівлі сільгосппродуктами. Будемо обговорювати ці питання з міським головою Луцька.
     — У Нововолинську гостро постала проблема із будівництвом сміттєзвалища. Треба будувати другу чергу полігону твердих побутових відходів, на це знадобиться до трьох мільйонів гривень. Чи не могла б обласна рада допомогти коштами? — зателефонувала Людмила Олександрова, жителька шахтарського міста.
     — З обласного бюджету можна виділяти гроші на такі потреби тільки на основі співфінансування. Міська рада повинна підготувати документацію, розробити відповідну програму. З міським головою Нововолинська будемо спілкуватися на цю тему.
     — Хочу привернути вашу увагу до роботи санітарно–епідеміологічної служби і в районі, і в області. У Любешові погана якість питної води. Окремі жителі зробили каналізацію без дотримання технічних вимог, тому вода забруднена кишковою паличкою. Але існує кругова порука. Спеціалісти санепідслужби присилають відписки, що все в порядку. Я взяв пробу води і завіз у лабораторію до Луцька. Там виявили, що норми допустимого забруднення перевищені у сто разів, — зателефонував Василь Смокович із Любешова.
     — Повинна реагувати на такі скарги людей в першу чергу місцева влада. Але я дам доручення, щоб контролюючі служби розібралися, чому якість питної води не задовольняє жителів Любешова.
     — Обурює безвідповідальність працівників ЖЕКів. Ніхто нічого не робить у будинку, а плату за послуги нараховують велику. Скаржилися у прокуратуру, але прокурор передоручив перевірку інспекції у справах захисту прав споживачів області. Це було ще в лютому цього року, а відповіді й досі нема, — скаржиться жителька Нововолинська, інвалід другої групи Віра Микитівна Случик.
     — Реформа у житлово–комунальному господарстві вкрай необхідна. По суті, вона вже почалася. Усе більше у містах створюється об’єднань співвласників багатоквартирних будинків, які вирішують всі питання з їх обслуговування і не користуються послугами ЖЕКів. Діють ОСББ і в Луцьку, і в Нововолинську, і в інших містах. А щодо конкретного випадку з вашими претензіями до ЖЕКу, попрошу міського голову Віктора Сапожнікова втрутитися.
     — Живу у приватному будинку, але ніяк не можу оформити право власності на землю. Усе через корупцію колишньої влади, — переконаний Микола Кузьмук із Рожища.
     — Що ж, тепер у Рожищі нова влада і, думаю, вона відреагує на вашу скаргу.
     Пам’ятати минуле, думати про майбутнє
     — Майже рік тому я дзвонила на «пряму лінію» до вашого попередника, висловлювала побажання, щоб депутати обласної ради висловили свої думки про події 1943 — 1944 років на Волині. Я вдячна, що ця тема прозвучала на сесії обласної ради, депутати проявили свою громадянську позицію. А тепер хочу попросити допомоги у встановленні пам’ятника людям, які загинули під час тих трагічних подій, — звернулася пенсіонерка із села Баїв Луцького району Любов Йосипівна Возняк.
     — Для цього необхідно, щоб сільська рада представила проект, розробила кошторис і офіційно звернулася до нас. Думаю, знайдемо можливість допомогти.
     — А ще є у мене пропозиція, як підвищити роль місцевого самоврядування. Відомо, як попередня влада, а особливо Партія регіонів, використовувала адмінресурс, змушувала директорів шкіл, завучів працювати на них під час виборів та антимайданів. На мою думку, депутати сільської ради повинні мати право заслуховувати звіти директора школи, керівників інших закладів, щоб не допускати подібних випадків, — продовжила Любов Йосипівна.
     — Школа — це комунальна власність району, тому контролювати керівників має районна влада. Сільський голова не може зобов’язати їх звітувати перед депутатами. Але якщо у селі небайдужі, свідомі люди, то вони знайдуть засоби впливу.
     — Яка ваша думка з приводу того, щоб День Перемоги святкувати 8 травня, як прийнято в Європі? І воїнів УПА треба належно вшановувати.
     — 14 жовтня ми відзначаємо День створення УПА, проводяться урочисті заходи. А 9 Травня вшановуємо всіх ветеранів — і фронтовиків, і вояків УПА, і ветеранів Збройних сил. У нашій державі офіційно визнано 9 Травня Днем Перемоги.
     — Я — жителька Горохова. Чула по радіо, що в Луцьку міська рада прийняла рішення доплачувати ветеранам УПА по 500 гривень щомісяця. Чи буде таке рішення і стосовно всіх нас, хто живе в інших населених пунктах?
     — На жаль, в обласному бюджеті нема для цього необхідних коштів. Якщо у вас важке матеріальне становище, можете звернутися до депутатів обласної ради від Горохівщини, у кожного з них є свій депутатський фонд і вони можуть надати вам фінансову допомогу.
     — Якщо влада дбає про майбутнє нашої держави, то вона повинна турбуватися про молодь. Моя дочка закінчує університет, відмінниця, учасниця олімпіад, а знайти роботу неможливо. У той же час в університеті вимагають довідку про працевлаштування, без якої не видаватимуть диплом. Як нам бути? — запитує жителька Каменя–Каширського.
     — Якщо ваша дочка не знайде роботи, то диплом їй зобов’язані видати і без довідки про працевлаштування. Вона може стати на облік у Центрі зайнятості. Але я знаю, що багато випускників самостійно знаходять роботу. Хоча проблема, яку ви порушили, важлива, і підтримувати обдарованих молодих людей влада повинна і на державному рівні, і на місцевому.
     — Незабаром в Україні відбудуться президентські вибори. І в мене, і в багатьох інших людей є побоювання, чи будуть вони чесними. Для цього необхідно повністю змінити членів дільничних виборчих комісій. Адже під час попередніх виборів допускалися порушення і фальсифікації, — звернулася Зоя Голубова із селища Голоби Ковельського району.
     — На кожні вибори формуються нові дільничні комісії, але в селах потрапляють до їхнього складу одні й ті ж люди. Я підтримую вас у тому, щоб у дільничних комісіях і загалом в політикумі з’являлися нові обличчя. В