Апеляційний суд Волинської області змінив вирок Шацького райсуду щодо підприємця Миколи Кобзаря, якого звинувачували у службовому підрболенні, привласненні та розтраті державного майна.

Йдеться про справу довкола будівицтва загальноосвітньї школи у селі Ростань, після якого безслідно зникли понад півмільйона державних коштів.   

Ще в 2007 році між Шацьким районним відділом освіти та підприємцем Миколою Кобзарем було укладено договір на добудову школи. Фірмою підприємця було виграно тендер, де більше як за 6 мільйонів Кобзар мав виконати роботи по будівництву Шацької ЗОШ. Однак, чоловіка було звинувачено у розкраданні бюджетних коштів, де ніби то понад півмільйона гривень він прихопив до своєї кишені.

Справа дійшла і до суду. Ще наприкінці минулого року Шацький районний суд Волинської області визнав Миколу Кобзаря винним у вчиненні таких злочинів, як – службове підроблення та привласнення та розтрата майна. Постановою суду Миколу Кобзаря було засуджено до 8 років позбавлення волі, конфісковано усю належну йому нерухомість та вручено підписку про невиїзд.

Однак, як прокурор, який брав участь у суді першої інстанції так і обвинувачений Микола Кобзар із вироком не погоджувалися, а тому звернулися  до Апеляційного суду Волинської області. Прокурор просив суду покарати Кобзаря до 10-ти років позбавлення волі, а сам  обвинувачений вважав, що дане обвинувачення йому інкримінують безпідставно.

Дослідивши усі матеріали по справі, Апеляційний суд Волинської області не знайшов достатніх підстав, для обвинувачення Миколи Кобзаря у здійсненні фінансових операцій з коштами та їх заволодінням. Тож, 2 квітня цього року колегія суддів Апеляційного суду ухвалила скасувати рішення щодо засудження, цивільного позову та судових витрат. Кримінальну справу відносно Миколи Кобзаря суд повернув прокурору Волинської області на дорозслідування.

Даний вирок набрав законної сили відразу ж після його проголошення. Однак, підприємець таки не дочекавшись, доки слідчим буде знято арешт на його майно та підписку про невиїзд, а тому він був вимушений звернутися до керівництва правоохоронних органів із відповідним клопотанням.

Із заявою про скасування арешту на майно та запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд Микола Кобзар звернувся до начальника слідчого управління УМВС України у Волинській області Михайла Руденка. Через місяць з аналогічним клопотанням до заступника начальника відділу СУ УМВС України у Волинській області Юлії Чайки.

Не дочекавшись відповіді, через три дні підприємець звернувся особисто до Юлії Чайки з проханням надати відповідь на його клопотання. У той же день слідча надала йому лист, де чітко вказано, що Кобзарю відмовлено у розгляді клопотання, оскільки триває ще досудове розслідування.

На підставі цього Микола Кобзар звернувся до слідчого судді із скаргою, мотивуючи її тим, що суддя не зняла арешту на належне йому майно, а також не взяла до розгляду його клопотання.   

Від 11 липня слідчим суддею Луцького міськрайонного суду Олексюком було винесено постанову, де скаргу Кобзаря було задоволено. Крім того, суд зобов’язав заступника начальника відділу СУ УМВС України у Волинській області Юлію Чайку прийняти рішення про скасування арешту на належне йому майно та підписки про невиїзд.

Крім того, Кобзар 10 липня звернувся із заявою на бездіяльність слідчої Чайки, скарга потрапила на розгляд  до слідчого судді Олега Ющука.

Питання щодо того є підстави чи немає для відкриття кримінального провадження Юлії Чайки розглядали аж протягом трьох судових засідань. Під час першого заявник наполягав на тому, що слідча Чайка не виконала ухвали Апеляційного суду, крім того, постанови судді Олексюка. Суд вирішив, що без самої слідчої тут крапок над «і» не поставити, тож вирішив перенести засідання, аби запросити Юлію Чайку для допиту.

Наступне судове засідання відбулося 22 липня. Саме тоді під час зясування суддею Олегом Ющуком усіх обставин, Юлія Чайка пояснила, що виконати ухвали суду вона не могла відразу, оскільки у друкованому вигляді отримала її аж через тиждень після її проголошення, а саме – 18 липня. Зі слів Юлії Чайки, незважаючи на те, що постанова підлягає негайному виконанню, вона не могла почувши в усному порядку зняти арешт на майно. Тож, як запевняла вона, отримавши 18 липня копію постанови слідчого судді Олексюка, вона подала документи до реєстраційної служби, аби було знято арешт. Мало того, копія документу до Юлії Чайки надійшла без відповідної печатки, тож,  як сказала вона, ще більше часу зайняло б те, якби їй прийшлось чекати той же документ, але завірений.

Проте і документ який реєстратором було надано після отримання вказівки слідчої, був завірений звичайним підписом та поряд вказаним номером телефону. Після цього у судді Олега Ющука виник сумнів, адже ні прізвища отримувача даного документу, ні відповідної печатки також не було. Однак на переконання слідчої  Чайки суд таки долучив ці документи до матеріалів справи.

Найцікавіше, що 22 липня суддею Валентиною Пушкарчук накладено арешт на все майно належне Кобзарю.

Станом на 23 липня, коли і відбулося останнє судове засідання, позивач Микола Кобзар вже претензій до слідчої не має. Під час судового засідання на неодноразово поставлені суддею запитання «Чи підтримуєте свою заяву», Кобзар відповідав «На сьогоднішній день вже ні». Утім його представник Сергій Величко стояв на своєму, вважаючи, що на заявника чинився тиск, тому він змінив своє рішення. До того ж сам Величко і далі дотримувався попередньої думки свого клієнта.

Тож, на цьому розійшлися. Конфлікт хоч із запізненням був вирішеним, але так співпало напевно, що і заяву розглядав суд Кобзаря більше допустимого терміну.

Сьогодні вже Апеляційний суд Волинської області слухав справу за скаргою Миколи Кобзаря щодо накладення арешту на його майно суддею Пушкарчук. Як зясувалося, під арештом перебуває три земельні ділянки  та складські приміщення в Рожищенському районі, а також квартира у самій столиці України.

Скаржник заявляв, що арешт накладено безпідставно, оскільки ще відповідні експертизи не проводилися, а значить скоєний злочин ще не доведений. Як виявилося, Микола Кобзар вільно користується своїм майном: земля у нього засіяна сільгосппродукцією, а квартиру здає у найм.

Апеляційний суд Волинської області задовольнив скаргу підприємця частково – заборонив розпоряджатися арештованим майном, але дав дозвіл на користування.