В останні години цього чорного воєнного літа — 31 серпня близько 22-ї — Нововолинськом повільно проїхали одразу півсотні машин. Одна за одною. Буси, легковики.

Фари розсікали темряву, гудки — нічну тишу. То був почесний ескорт транспорту, яким привезли зі Сходу черговий (як важко це писати) вантаж 200, - повідомляяє Нововолинськ Діловий.

Сергій Бугайчук і Володимир Пушкарук повернулися додому в домовинах.

Сергієві було 23 роки, Володимиру — 42. Життя й надії обох забрала клята війна.

Друзі, знайомі, просто краяни зустрічали їх на в'їзді в місто, біля придорожного знаку "Нововолинськ". Попри зливу і пізню годину, попри те, що час прибуття кілька разів змінювався впродовж дня.

Руслан Влодарчик, що був серед організаторів ескорту, повідомив: зустріли о 21.40, рушили на 5-й мікрорайон, де мешкає родина Сергія, потім — до військкомату. А звідти — через усе місто, об'їхавши вулиці маршрутом "двійки", — на Мовників, до рідної хати Володимира.

Зупинялись маршрутки, таксі. Водії розуміли, що відбувається, і долучали свій гудок до скорботної симфонії.

Уперше за, вважай, 60 років існування Нововолинська тут не відзначали День шахтаря, що припадає на останню неділю серпня.

На Волині оголосили триденну жалобу за полеглими земляками. Матері ридали у Ковелі, Луцьку, Нововолинську, Камені-Каширському… Тож у нововолинської влади в останній момент вистачило клепки скасувати святкові й розважальні заходи.

У парку вперше за багато років не гула традиційна хмільна забава з шашликами на траві біля туалету. На стадіоні не лунав гучний концерт заїжджих "зірочок", і навіть п'яних пісень поночі не було чути. 

А в Мовникові люди виходили з хат у пітьму і зустрічали кавалькаду машин із Нововолинська. Хтось молився, хтось плакав при дорозі.

Сьогодні зі своїми героями у Мовникові й Нововолинську попрощалися. Було багато людей, дуже багато сліз і безмір болю.