Перебуваючи в іловайському котлі, волинські військові взяли в полон ворога, який за ними шпигував. Разом з полоненим копали окопи, його годували й дали шанс врятувати життя.

«Чоловіку було десь трохи більше 30 років, ми «засікли» його неподалік нашого місця дислокації в Іловайську й провели успішне затримання», - розповідає для Інформаційного агентства Волинські Новини військовий протитанкового дивізіону 51 ОМБ Тарас.

Зі слів волинського воїна, полонений почав виправдовуватися, мовляв, опинився тут, бо йде на електричку і має їхати до сестри в місто Харцизьк.

«У чоловіка ми знайшли документи – новенький паспорт України, однак у ньому не було старих вікових фотографій та прописки. Щодо електричок, то там, де ми були, вони вже більш як півроку не їздять. Ім'я сепаратиста - Віталій. Він не знав української мови, навіть її не розумів.

Аби визначити, чи він українець, чи росіянин, я задав йому кілька стандартних звичних питань: хто Президент України, Прем’єр-міністр України. А також попросив заспівати державний гімн.

На що полонений сказав, що Президент України – Ющенко, а Прем’єр-міністр України – «Турчин». Гімну України він не знав, а Росії - знав», - пригадує Тарас. Тоді новоприбульця зв’язали.

«Він був з нами, ми його годували, випускали в туалет, ставилися нормально. Мені усіх шкода, і наших, і їхніх. Потім уже і хлопці його годували, а потім Віталька й каву нам робив, допомагав окопи рити, звиклися. А коли нас «обсипали» «Градами», то він разом із нами в окопах ховався», - розповідає волинський військовий Тарас.

Відпустили «Вітальку», як його називали українські воїни, коли виходили з Іловайського котла. Тоді зняли з нього мотузки й побажали вийти звідси живим.

Військовий 51 ОМБ додав, що іноземця вони навчили співати Гімн України. Той вивчив слова пісні, втім, із російським акцентом у нього це виходило смішно.