Те, що чорні копателі бурштину взялись незаконно видобувати цінне каміння на Волині, повідомлялось ще торік. Зокрема, ще у серпні 2013 року на околиці села Гута Лісівська Маневицького району правоохоронцями було затримано трьох чоловіків, які заради видобутку бурштину-сирцю приїхали аж з Закарпаття. Чоловікам присудили по 6,8 тисяч штрафу за незаконний видобуток корисних копалин і... відправили додому. Тоді ніхто й значення особливого не надав цьому. Ну, зловили та й зловили. Та на думку багатьох ще тоді влада мала б забити на сполох, адже після того Маневицькі ліси ніби медом намазали – дедалі частіше місцеві почали виявляти наслідки такого чорного копання. Тож вже за рік часу на Волині розпочалась справжня «бурштинова кампанія». Це у сусідній Рівненщині на державному рівні контролюється видобуток цієї корисної копалини на місці величезного пласту-родовища. Щоправда, у сусідній області не менше проблем і з незаконним видобутком. Натомість волинська влада цим питанням до нинішнього часу не переймалась.

За словами геологів, бурштиноносні площі розтяглись по території наших двох областей, і на Волині все ж таки є непогані поклади цього каміння в межах території Лісовська, Вовчитська, Чорторийська. Загалом - понад 8 тисяч гектарів. Однак їх треба ретельно шукати і розробляти родовища на державному рівні. Тим часом владці рідко дослухаючись до подібних аргументів фахівців швидше брались на сесіях за поділ комунального майна, лісів, мисливських угідь та торфовищ. Тож знайшлись спритники, які зрозуміли, що на цьому можна непогано заробити. В результаті – Маневицькі ліси перетворились на «поле бою» з десятками та сотнями ям, що утворились після незаконного вимивання бурштину з грунту.

Варто зауважити, що попри те, що на Рівненщині бурштин видобувають у законний спосіб ще з 1993 року у Сарненському, Рокитнівському, Володимирецькому та Дубровицькому районах, то на Волині по сьогодні не створено жодного підприємства, яке на державному рівні взялося б за розробку бурштинових надр. Разом з тим, досвідчені люди розповідають, що й у нашій області цим займаються вже не перший десяток років, щоправда… нелегально. Більше того, на Волині вже багато років цим займаються певні злочинні угрупування, які окрім видобутку, ще й перевозять бурштин контрабандою до сусідньої Польщі. Ба більше, подейкують, що певні «місцеві авторитети» налагодили кілька ліній постачання вартісного каменю за кордон і нажили не один мільйон гривень. Однак довгий час правоохоронні органи не брались за це «янтарно-брудне діло». Подейкують, що і самі правоохоронці були причетними до незаконного видобутку бурштину на Волині і навіть покривали організаторів нелегальних копалень. Більше того, свого часу на гарячому зловили інспектора Дорожньо-патрульної служби, який взявся незаконно добувати бурштин.

Та найцікавіше тут те, чому саме зараз виник небувалий ажіотаж навколо незаконного видобутку бурштину і чому так активно за це взялась і міліція, і влада, і громадські активісти…

З кожною зміною влади в країні на Волині також міняють «машиністів», себто тих, хто має власні важелі впливу у бізнесі, або контролює певні галузі виробництва. Тож бурштиновий промисел також виявився серед числа перспективних. Таким чином наразі ми маємо можливість спостерігати, як на Волині розпочалась відкрита боротьба за те, хто ж таки контролюватиме видобуток цього каменю в області.

Як ми уже зауважували, факти незаконного видобутку бурштину активно почали виявляти лише цього року. Правоохоронці вголос заговорили про контрабанду, а громадські активісти та представники громадських організацій раз-по-раз почали здійснювати операції з затримання «старателів». Останнім зокрема вдавалось виявити не лише добувачів, а й автомобілі напхані добутим камінням і десятки водяних помп, за допомогою яких здійснюється автоматизоване вимивання каміння з грунту. Це квіточки, коли дядько з лопатою пішов вирив яму і просіяв кілька відер піску заради кількох камінців. Тоді як наявність спеціалізованого обладнання та організований підвіз робітників «на вахту» і автомобільний супровід вказує на добре налагоджену схему нелегального видобутку бурштину.

Саме після виявлення перших подібних злочинних груп правоохоронні органи наважились заговорити, що видобуток бурштину на Волині тримається на корупції, кришуванні та відкатах. Ба навіть натякнули, щодо цього причетні, як представники державних органів влади, так і недобросовісні міліціянти. Зокрема, у червні цього року тодішній головний міліціянт області Петро Шпига заявив у прокуратурі, що органи виконавчої влади і правоохоронні системи самі дають можливість злочинцям отримувати значні доходи від незаконного видобутку корисної копалини. Мовляв, натомість вони отримують хабарі та відкати – тому процвітає корупція та кришування. Разом з тим міліціянт відзвітувався – з початку року Маневицьким райвідділом було порушено лише 6 кримінальних проваджень за статтею 240, за якими підозрюється у незаконному видобутку лише 19 осіб. Тоді як реально за налагодженою схемою працює більше сотні старателів, які й ведуть роботи за непогані копійки – щоправда на замовлення третіх осіб. Тож наразі найбільше питання полягає в тому – хто реально тримає під контролем незаконний бурштиновий бізнес в області і хто поклав око на це.

Подейкують, що місцеві мешканці здебільшого й самі не відають, що живуть поруч з покладами бурштину. Про це краще знають спритники з Маневич, Луцька чи Києва, які, власне, й організовують нелегальні копальні. Натомість селяни все частіше почали натрапляти на ями, які утворились внаслідок такого видобутку. За словами людей, може й хотіли б заробити на бурштині самі, та неозброєним оком і без дороговартісного обладнання багато бурштину не намиєш. Звичайний жовтий беруть по 150-200 гривень за кілограм, чорний – по 200 доларів. Разом з тим трапляються й надзвичайні експонати, такі як залишки комах та відбитки, залиті тисячолітньою смолою – такі камінці вартують і по тисячі доларів за один. Та такі ціни космічні для селян. За їх словами, видобутком бурштину займаються здебільшого приїжджі, яких звозять здебільшого позашляховиками. Тож місцеві вже побоюються, що невдовзі і на Волині може повторитись ситуація з нардепівськими джипами та стріляниною, яка трапилась поблизу селища Квасів на Рівненщині. Там у такий спосіб кілька місяців тому також намагались переділити бурштиновий бізнес і вирішити питання – хто контролюватиме прибуткову справу на обласному рівні.

Тож аби цього не сталось на Волині люди почали закликати владу врегулювати це питання. І влада взялась.

Зокрема, волинська влада запропонувала розробити єдиний механізм заради легалізації та впорядкування процесу розробки родовищ бурштину і знайшла вихід - надавати дозволи на розробку родовищ корисних копалин громадянам… та юридичним особам. І ні слова про державні інтереси! Ба більше, депутати мали навіть намір відразу роздавати територій в розробку. І лише після того, як в обласному управлінні екології нагадали, що потрібно відрізняти процес геологічного вивчення і дослідної промислової розробки надр від самого процесу видобування корисних копалин – обранці вирішили встановлювати єдині правила для всіх без винятку. Ось тут вже фахівці Держземагентства області вказали депутатам на законний порядок і запрпонували надавати ділянку під розробку надр без її вилучення з лісового фонд, а право користвування ними - тільки після оформлення дозвільних документів (спеціальних дозволів, ліцензії на використання надр, акту гірничого відводу і правовстановлюючих документів на земельну ділянку).

Тож вже у вересні обласна рада приймає рішення про розробку Порядку погодження суб’єктам господарювання надання надр, розміщених на території Волинської області, у користування і… по нині його так ніхто й не бачив.

Попри те, що загальнообов’язкових правил гри влада досі не оприлюднила, спритні «мисливці за камінням» вже активізували свою роботу і почали через обласну раду просувати рішення про погодження надання їм у користування надр законним чином. Таким чином, оперативно на розгляд Волинської обласної ради вже за кілька осінніх місяців висувають аж 6 проектів рішень, які стосуються «бурштинового бізнесу». Зокрема, запустити руки у бурштин ний бізнем на території Маневицького району виявили бажання 7 суб'єктів господарювання: КП «Інформаційно-аналітичний центр «Волиньенергософт», ТзОВ «ВОЛИНЬ-РЕСУРС ПЛЮС», «ТОВ «ТРЕТІЙ РЕГІОН», ТзОВ «ЕРІДГРОУ ПРОДАКШН», ТзОВ «ВОЛИНЬ-ГЕОЛОГІЯ», ТзОВ «ВОЛИНЬ АМБЕР ЛТД», ТзОВ «ВОЛИНЬ-НАДРА»

Саме ці підприємства оперативно звернулись до обласної ради за погодженням надання надр у користування з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки. Варто також зауважити, що на засідання екологічної комісії, де розглядались ці питання прибув і сам голова – депутат обласної ради, колишній головний лісничий краю Богдан Колісник. В свою чергу він не є частий гість ні у сесійній залі, ні на засіданнях комісій, і здебільшого з’являється лише тоді, коли розглядаються надто «смачні» питання. Разом з тим, більшість громадських активістів одразу звернула увагу на його присутність – мовляв «Колісник прийшов про лобіювати інтереси приватних структур і швидше за все матиме також зиск з бурштинового бізнесу на Волині, адже добре знає Маневицькі ліси і багатства краю». Та вже днями цю інформацію спростувала прес-служба обласної ради. Зокрема у повідомленні йдеться, що Богдан Колісник не лобіював їх інтересів та не ініціював підготовки проектів рішень про погодження надання надр у користування цим суб’єктам господарювання.

Однак тут увагу варто звернути не стільки на колишнього головного лісника краю, скільки на тих, хто безпосередньо має пряму причетність до фірм з сумнівною репутацією. Тож ми спробували відшукати кожну фірму і з’ясували, що серед засновників є низка відомих на волині людей, бізнесменів і навіть тих же депутатів…

Отож серед засновників «ТОВ «ТРЕТІЙ РЕГІОН» - Вячеслав Володимирович з доволі відомим прізвищем Кварцяний і статутним фондом – 4,9 млн грн..

Підприємство ТзОВ «ВОЛИНЬ-РЕСУРС ПЛЮС» як виявилось очолює Ірина Герасимчук та Тетяна Вовк, а засновано підприємство лише у червні цього року.

Таку ж історію мають і підприємства ТзОВ «ВОЛИНЬ-ГЕОЛОГІЯ» та ТзОВ «ВОЛИНЬ-НАДРА» - з тим же ж статутним фондом у 85,3 тисячі гривень. Ба більше – серед керівництва та засновників фігурують ті самі прізвища. До того ж з’явився третій гравець - Микола Миколайович Вовк. Вочевидь це у людей сімейна справа,бо ж у різних випадках вони пишуться то керівником одного підприємства, то засновником іншого… і навпаки.

Та найцікавіше тут те, що усі три фірми зареєстровані за однією ж адресою – місто Любомль, вул.. Чапаєва, буд. 13.

Однак по запиту у пошуковій системі Google ми отримали відповідь, що за вказаною адресою знаходяться зовсім інші структури. Так наприклад тут розташувалась компанія ТТ «Вест комунікейшн груп» (вочевидь це філія підприємства, оскільки центральний офіс знаходиться у Луцьку на вулиці Залізнична). Таким чином, за адресою Чапаєва,13 розташована ось така будівля, де знаходиться магазин комп’ютерної техніки, офіс юриста та точки роздрібної торгівлі.

 

Вест комунікейшн груп

Волинська обл.
м. Любомль
вул. Чапаєва, 13

І аж ніяк не потужне підприємство, яке має наміри братись за видобуток бурштину на Волині.

Тож ми спробували зателефонувати за номером, що був вказаний на сайті інформаційно-ресурсного центру ЄДР, аби дізнатись у керівництва якими потужностями володіють підприємства і як за такий мізерний статутний фонд вони можуть гарантувати закупку необхідного обладнання та найм фахових георозвідників. Проте виявилось, що номер не обслуговується. Попри це, ми спробували все ж таки зв’язатись з керівництвом і попрохали знайомих жителів міста Любомль піти за вказаною адресою і встановити фактичне місце «проживання» цих трьох фірм. Однак, як розповіли нам люди, за адресою Чапаєва, 13 дійсно стоїть старий двоповерховий будинок, проте жодної вивіски, яка свідчила б про наявність подібних структур, там не виявилось. Нічого не принесли і розпитування про дані фірми у місцевих мешканців, ба навіть у районному суді, який розташовується на цій же вулиці, за адресою Чапаєва, 3 нічого про це не відають.

Знайти інформацію про власників цих трьох фірм в інтернеті – практично не реально. 

Що ж до інших підприємств, то ТзОВ «ВОЛИНЬ АМБЕР ЛТД» - зареєстровано ще аж у січні 2014 року і серед засновників – Олександр Федорович Онопрійчук з сином, та Михайло Чернов

Та чи не найбільш цікавим є ТзОВ «ЕРІДГРОУ ПРОДАКШН». На перший погляд не менш сумнівна, ніж решта фірм – заснована аж у 2006 році і серед упорядників – Віталій Павельчик, знаний на Волині риболов Юрій Байда, та Прикоп Флорін - депутат Тячівської районної ради 1978 року народження).

Та найцікавіше те, що окрім них, до цієї фірми мав пряме відношення ще й Василь Столяр… депутат Волинської обласної ради та ще й заступник голови комісії з питань екології та використання природних надр, яка власне і погоджує винесення даних питань на сесію облради. Зокрема, його прізвище фігурує у базі юридичних осіб України за 2010 рік, де вказано не лише директорів підприємств, а й засновників.

Ми намагалися зв'язатися з Василем Столяром по телефону, щоб з'ясувати, чи причетний депутат до цієї фірми, однак один з номерів не відповідав, а за іншим пояснили, що номер уже Столяру не належить. Разом з тим ми телефонували й за вказаними в реєстрі номерами на «ЕРІДГРОУ ПРОДАКШН», проте там нам повідомили, що представників цієї компанії наразі немає на місці і обіцяли передати наші запитання та контактні номери. 

Зокрема, низка депутатів обласної ради притримались позиції, що у питанні легалізації видобутку бурштину треба враховувати державні інтереси. Так наприклад радник голови ОДА Сергій Кошарук радив як членам комісії, так і депутатам на сесії, що у питанні видачі таких погоджень варто надавати перевагу державному підприємству ДП «Бурштин Україна», яке вже сьогодні виявило бажання займатись видобутком цього каменю на Волині. Однак Василь Столяр взявся його переконувати, що у зв’язку з тим, що це державне підприємство, зареєстроване на Рівненщині - податки будуть збагачувати бюджет сусідньої області і волинська казна від цього лише програє. Мовляв держава має зараз зовсім інші пріоритети, тож бурштинову галузь мають віддати приватним структурам.

Тож Сергію Кошаруку прикрили цим рота і питання таки просунули на сесію. Втім, на сесії свою принципову позицію у цьому питанні показав губернатор Волині Володимир Гунчик, який розкритикував наміри депутатів віддати для геологічної розробки надра з покладами бурштину приватним структурам, та щей у більшості – з сумнівною репутацією. Зокрема він повідомив, що вже 3 місяці як в області відпрацьовується програма «Волиньбурштин», тому поки не буде погоджено певної схеми і окремої процедури – бурштин легально не дозволять копати нікому. Разом з тим, деякі депутати висловлювали думку, що варто було б тоді відкрити власне комунальне підприємство - аналог ДП «Бурштин Україна» але в такому разі усі податки стікали б до обласного бюджету. Однак офіційно ніхто про ці наміри в голос не заявив. Таким чином, губернатор настояв на тому, аби сумнівним компаніям, де серед засновників отакі спритники, не дозволили прибрати до рук бурштинові поклади. В результаті питання «янтарного дерибану» зняли з порядку денного сесії.

Чи вдасться таким чином пригальмувати процес розкрадання покладів цінного каменю, невідомо. Чи то Володимир Гунчик таки вирішив відстоювати інтереси держави і принципово не дозволить бізнесменам легально запустити руки в бурштиновий бізнес, чи все ж таки зацікавлені депутати пролобіюють ці питання і сумнівним фірмам нададуть надра в розробку – побачимо згодом. Натомість можна з впевненістю сказати, що на Волині взялись активно дерибанити бурштинові багатства і якщо колись це робили нишком – то сьогодні право контролювати галузь відстоюють на рівні обласної влади і цілком офіційно. І не останню роль у цьому відіграють ті ж чиновники та депутати, яких - хлібом не корми, а дай покерувати.

PS: Уже після виходу публікації до редакції видання зателефонував депутат обласної ради Василь Столяр і повідомив, що нині він не має відношення до цієї фірми:

«Якщо я десь щось продав і десь був, то це не означає, що я маю відношення.. От спитайте Гунчика чи має він відношення до автозаводу - скаже що не має, бо він губернатор, але мав. Я б із задоволенням брав участь в тендері і в геологорозвідці якби мені хтось запропонував. У 2006 році ця компанія («ЕРІДГРОУ ПРОДАКШН») була заснована, вона повинна була виготовляти органічні добрива і постачати їх в арабські країни на базі верхового торфу Волинської області. Для цього були збудовані два цехи. Але у зв'язку з тим, що почалися війни в азіатських країнах, у них фонди, які є на екологію , закрилися, вони почали гроші спрямовувати на армію. Тобто були такі наміри, а потім почалася корупція, і все, і не стало змісту щось робити», - повідомив Василь Столяр.