Окремі нововолинські копальні уряд планує закрити, а вугілля хоче купувати на світовому ринку значно дорожче, ніж те, яке видобувають тут.

Напевно, за весь час нашої незалежності такий складний період, як нині, Нововолинськ переживає вдруге. В середині 90-х закриття шести копалень могло перетворити його на мертве місто, але завдяки статусу території пріоритетного розвитку, що передбачав спеціальний режим інвестиційної діяльності, економіка отримала друге дихання. Пише газета Волинь-нова.

Хоча в міністерських кабінетах і далі затверджували виробничі програми видобутку вугілля на нововолинських копальнях, майже щороку йшлося про те, що його поклади в нашому регіоні вичерпуються, а тому потрібно готуватися до неминучого закриття шахт. Містяни налаштовувалися змиритися з цим, однак сподівалися, що воно відбуватиметься поступово. Великі надії покладали на введення в експлуатацію шахти №10, де змогли б знайти роботу досвідчені кваліфіковані гірники.

Насправді сталося інакше. Нині видобувне підприємство №5 уже готується припинити роботу. Поки що працюють три копальні, які за умови матеріально-технічної підтримки зможуть видавати паливо на-гора ще впродовж кількох років. Більше того, в середині 2014-го завдяки неабияким старанням як інженерно-технічного персоналу, так і гірників збільшився вуглевидобуток. Тому як сніг на голову серед літа нововолинці сприйняли повідомлення про закриття шахти №1. Вона має ще достатньо покладів сировини, але добути її не може через недостатнє фінансування. Бо свого часу не розвинули північне крило, тепер — південне.

Минулого тижня керівники шахт, профспілкові лідери та міський голова Віктор Сапожніков побували в Міністерстві енергетики та вугільної промисловості, де зустрічалися з першим заступником міністра Юрієм Зюковим. Однак ця розмова не вселила оптимізму, бо прийняття програми шахт ДП «Волиньвугілля» відклали на тиждень. Мова також йде про те, що необхідно закрити шахту №9, а розвиток перспективної «Бужанської» наразі фінансувати не передбачають.

Туманні перспективи й щодо стратегічно важливого об’єкта — копальні №10, яку ось-ось мали добудувати. За оцінками фахівців, тут запасів сировини вистачить на 40 (!) років роботи за умови, що добуватимуть щороку до одного мільйона тонн палива. Однак цьогоріч із виділених, як з’ясувалося, тільки на папері, 100 мільйонів гривень на копальню надійшло всього 37 мільйонів — лишень на заборговану гірникам зарплату за 9 місяців. А вже на сьогодні вони виконали робіт ще на таку ж суму. Кажуть, якщо до 25 грудня гроші на шахту не надійдуть, знову виникнуть виробничі та технічні проблеми, соціальна напруга.

За словами міського голови Віктора Сапожнікова, це означає, що вугільній галузь Волині загрожує не лише занепад, а ймовірне знищення. Тоді найбільше постраждає Нововолинськ, адже від діяльності шахт залежить повнокровне життя міста. Невже наша держава купуватиме вугілля на світовому ринку значно дорожче, ніж, приміром, те, що добувають на шахті №1 «Нововолинська», хоча у коаліційній угоді її підписанти задекларували енергетичну незалежність України? Відомо, що урядова програма передбачає приватизувати 37 копалень, законсервувати — 24, закрити — 32. До списку останніх потрапили також нововолинські — №1 та №9. То на чому ж будуватимуть енергетичну незалежність, якщо Донбас «лежить», а волинські шахти нікому не потрібні?

Днями про це йшлося на зустрічі керівників вугільних підприємств, міського голови з урядовим десантом — начальником департаменту вугільної промисловості Олександром Вівчаренком, начальником управління реструктуризації Валерієм Захаренком, директором проектного інституту Міненерговугілля Володимиром Радченком, іншими високопосадовцями, що відбулася на шахті №1. Столичні гості аргументували наміри Міністерства зупинити її роботу відпрацьованими пластами, скороченням дотацій на вугільну галузь на 25 відсотків до рівня цього року, відсутністю основної складової для підвищення вуглевидобутку. Вони запропонували шахтарям гнучкий план переведення підприємства у третю групу, що фактично означає підготовку до закриття.

Гірники своєю чергою пропонували допрацювати розпочаті пласти, паралельно завершити будівництво шахти №10, аби весь колектив (а це 750 працівників) перевести туди. Директор Олександр Онопрієнко доповів, що поки що мають ресурси для повноцінної роботи.
Міський голова Віктор Сапожніков просив представників Міністерства зважити на складну ситуацію з ДП «Волиньвугілля» і закінчити будівництво нової копальні, домогтися, аби в бюджеті наступного року для цього передбачити 450 мільйонів гривень, адже за 25 років уже витрачено більш як 1,5 мільярда гривень державних коштів.