Вчора, 18 січня, в Луцьку попрощалися з унікальною особистістю – Анатолієм Остап’юком.

Як уже повідомлялося, земний шлях лікаря-кардіолога, талановитого декламатора поезії, передчасно завершився днем раніше. Вічний спочинок Андрій Остап’юк, після відспівування у Свято-Троїцькому соборі Луцька, знайшов на міському кладовищі в Гаразджі. Повідомляє «Волинська правда».

У березні 2015-го Анатолієві Дмитровичу Остап’юку, світлій, життєрадісній, залюбленій у життя людині, щирому патріотові Україні, талановитому лікареві та шанувальнику мистецтва художнього слова, виповнилося б 55. Однак сталося інакше. Тож тепер продовжить жити в незабутній, вдячній пам’яті тисячі й тисячі волинян, усіх, кому судилося бодай на кілька хвилин причаститися спілкуванням із ним.

«Він лікує поезією!» - так щиро зізнавалася про Анатолія Остап’юка заслужена артистка України Галина Кажан. І ці її слова лікар-кардіолог підтверджував кожною миттю своєї праці. Адже серед рецептів, які виписував світлої пам’яті Анатолій Дмитрович, були й вірші. Як захоплено зазначали журналісти Олександр Згоранець і Василь Уліцький, тексти віршів – «ліки, які лікар Остап’юк роздає своїм пацієнтам безкоштовно. Лікар просто закоханий у поезію. Його мова пересипана і короткими цитатами, і великими уривками з творів українських поетів, в чому ми десятки разів переконувались за час бесіди. Тож нічого дивного, якщо на прийомі лікар-кардіолог береться заспокоювати серце пацієнта саме віршами».

Сутність свого феномену Аналій Остап’юк пояснював лаконічно: «Поезія - слово. А слово лікує».


Зауважмо, що лікар-кардіолог зумів прищепити любов до українського художнього слова, володіючи унікальним сценічним даром і вмінням декламувати поезію. Він читав напам’ять Щевченкові «Кавказ» і «Сон», Франків «Мойсей», поеми Лесі Українки, романи у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай» та «Берестечко». Художнім словом він направду зцілював – у тому числі від національного збайдужіння, допомагав одужати від духовної сліпоти. Мир світлій пам’яті незабутього Анатолія Дмитровича.


Нагадуємо, що лікар-кардіолог Луцької міської клінічної лікарні Анатолій Остап’юк родом з історичної Волині (село Обич Шумського району Тернопільської області). По завершенню начання в Кременецькому медичному училищі здобув фах фельдшера. Відтак, відбувши армійську строкову службу в Красноярському краї, навчався у Тернопільському та Андижанського медичних інститутах ( в останньому – на кардіологічному відділенні).

Працюючи за розподілом у Маневицькій центральній районній лікарні районним терапевтом і кардіологом, вивчив поеми Тараса Шевченка «Сон» і «Кавказ» і виступав у селах із концертами. Відтак на посаді лікаря-кардіолога палати інтенсивної терапії Луцької міської лікарні вдосконалював свій фах на наукових конференціях та кардіологічних зібраннях у Києві, Львові, Ужгороді, Рівному, Полтаві, Рахові і всюди організовував поетичні вечори, на яких виступав як інтерпретатор класичної поезії. Як зазначає кандидат філологічних наук, доцент Східноєвропейського національного університету Зінаїда Пахолок, «серед його найулюбленіших авторів - Леся Українка і Ліна Костенко. Поезії нашої сучасниці прийшли до Анатолія Остап’юка разом із віршами Тараса Шевченка та Івана Франка».