У середу, 28 січня, відбулося гаряче засідання Парламентської асамблеї Ради Європи, яке супроводжувалося інтригами та спробами російської делегації виторгувати собі «прощення», використовуючи ув'язнену українську льотчицю Надію Савченко як розмінну монету, - пише ТСН.

Тим не менш депутати ПАРЄ проголосували за жорстку резолюцію щодо збереження санкцій проти Росії та за те, щоб до квітня не повертати Росії право голосу в організації та право брати участь у керівних органах Ради Європи. Над цим активно працювала українська делегація, переконуючи ті національні делегації і політичні групи, які вагалися.

Проти санкцій щодо Росії в ПАРЄ висловилися азербайджанці, серби, майже усі депутати з політичного об'єднання «Європейські об'єднані ліві», багато соціалістів, консерваторів та група депутатів Європейської народної партії, а також нечисленні делегації Кіпру та Чорногорії, які складалися з 1-2 депутатів. Вірменська делегація у повному складі утрималася від голосування. Відтак, за результатами голосування, стає зрозуміло, що це не є безумовною перемогою України, оскільки чимало країн ще притримуються думки, що санкції проти РФ треба послабити. Водночас, зауважили у коментарі ТСН.ua експерти, більшість з тих, хто голосував проти санкцій, робили це не через симпатію до Росії.

Співдиректор програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру ім. Разумкова Олексій Мельник: - Навряд чи резолюція ПАРЄ матиме якийсь радикальний вплив на розвиток подій на Донбасі. Те, на чому важливо наголосити: чергова спроба Росії прорвати блокаду виявилася невдалою. І навіть попри те, що спостерігався певний розкол серед делегацій, у будь-якому разі це є яскравою демонстрацією того, що дії Росії, як і раніше, отримують адекватну ізоляцію. Тому що навіть аргументація тих, хто не підтримав це рішення (Азербайджан, Сербія, Вірменія), була скоріше не проросійська, а лише відображала альтернативну точку зору стосовно перспективності чи доцільності цих заходів ізоляції. І навіть ті депутати, які висловлювали застереження, озвучували думку, що, можливо, не варто закривати цей канал діалогу. То це не був захист Росії, це була лише альтернативна точка зору стосовно того, які методи будуть продуктивні чи непродуктивні.

Те, що стосується нашої можливої перемоги, то я би сказав, що рішення ПАРЄ - це лише певною мірою заслуга української дипломатії. А що стосується інших рішень, то важливо відмітити той крок, який був зроблений стосовно оголошення Росії країною-агресором. Але це лише крок і далі повинен бути такий алгоритм дій, ініціатив, рішень української влади, яка могла б не лише закріпити, а й розвинути успіх. В ідеалі маємо вийти на рішення в ООН про визнання Росії агресором. Тоді це дійсно можна вважати суттєвою перемогою. Тому що сама резолюція своєчасна, досить сильна, але вона не гарантує того, що будуть належні наслідки. Рішення ООН не може бути автоматичним, але для спеціалістів у міжнародному праві є досить очевидний механізм рішення, який можна просувати. Тобто це все напівправда, коли кажуть, що неможливо пробити вето Росії. Статут ООН дозволяє задіяти механізми, які можуть призвести до такого рішення. Тобто це не є така недоторканність, яку неможна переломити.

Голова делегації України в ПАРЄ і віце-президент парламентської асамблеї Ради Європи Володимир Ар'єв: - Я вважаю, що у будь-якому разі це велика моральна і стратегічна перемога на дипломатичному фронті. Це взяття дуже серйозної висоти. Всі ці речі, які відбулися в Асамблеї, в першу чергу показали, що навіть при шаленому супротиві Російської Федерації, при тому, що були включені всі лобістські можливості, можна переламувати їхню пропаганду правдою, фактами і справедливістю. Вони уже чітко сказали, що будуть виходити з Асамблеї, принаймні до кінця року, а не до квітня (як йдеться у резолюції ПАРЄ, - ред.). Якщо вони так зроблять, то це буде їхня стратегічна помилка, тому що навіть ми не заперечували проти того, щоб з ними вести діалог. Хоча ми всім говорили, що цей діалог не має сенсу - просто, якщо ви хочете у цьому переконатися, то будь-ласка. А тепер всі остаточно переконалися, що росіянам діалог не потрібен, їм потрібно тільки показати, що вони когось можуть переламати. От і вся суть їхньої зовнішньої політики. Поставити Росію на місце можливо - і ми це довели, тому що саме злагоджена робота української делегації і представництва України в Раді Європи дозволила нам переламати ситуацію, яка ще за день до того вважалася дуже тяжкою.

Литовський журналіст, українець Віктор Чернишук: - У тому самому ПАРЄ пройшла резолюція, рішення про позбавлення Росії права голосу, але це 35 проти 34 делегацій. Тому нема чому тут радіти. Якщо б це було 250 голосів проти 30-ти - оце б ми з вами раділи. Звичайно, що це перемога. Все ж таки ми маємо п'ять країн, які одноголосно голосували проти. Це дуже велика кількість. Ще є частина країн, з якими треба працювати тим самим посольствам, журналістам, усім абсолютно. Звертатися до сердець, до розуму тих людей - пересічних громадян, а не прем'єрів, президентів та міністрів. Це те, що робить Росія, яка має свої канали на Заході, у Лондоні, Брюсселі, Леоні, у Женеві. Крім того, що всі серби проголосували проти її ухвалення, Кіпр, проросійська позиція яких добре відома, переважна більшість швейцарців, голландців підтримала їхню позицію. Виходить, вони думають так, як їм нав'язує Росія. Тобто вони не вважають, що Росія агресивно налаштована. Вони вважають, що Росія лише дає якусь допомогу «сепаратистам». І варто пам'ятати, що кожен депутат, в даному випадку делегат (він також є депутатом свого національного парламенту), завжди буде виконувати те, чого хочуть виборці. Так вже на Заході склалася система. Ось, зокрема, щодо визнання Росії країною-агресором, а «ДНР-ЛНР» - терористичними організаціями (щодо другого, щоправда, депутати Верховної Ради зробили лише перший крок).

Цього рішення дуже-дуже давно чекали від України європейські партнери. Ще кілька днів тому люди сумнівались, чи потрібно вводити більш жорсткі санкції щодо Росії, може вона не такий вже й вплив має на події на Сході України, бо вони ж і торгують з Росією, навіть зброю продають. Після того як Верховна Рада нарешті прийняла це рішення, настрої людей дуже сильно змінилися.

У Литві рішення Верховної Ради про визнання Росії країною-агресором взагалі було новиною номер один. Воно також було оприлюднено у всіх національних ЗМІ країн ЄС. Бо раніше хтось на якихось засіданнях казав, що це агресивні дії. Але ніколи не було офіційно визначено, що для України Росія є агресором. Україна висловила свою позицію. І ті, які сумнівались, чи треба більш жорсткі санкції, тепер схильні до того, що таки потрібно це зробити. Я можу вам гарантувати, що так і буде - 12 лютого на саміті ЄС проти Росії будуть запроваджені дуже жорсткі санкції. Але українській владі і українцям треба і далі працювати.

Бо цього замало. Я не розумію, чому запізнюється з рішеннями Верховна Рада. Чому, наприклад, вони прийняли заяву, що Росія є агресором, а про терористичні організації лише в першому читанні? У нас так кажуть навіть члени литовського Сейму. Тобто багатьом незрозуміло, чому треба робити такі перерви, не приймати рішення певний час.

Українські експерти також вважають, що Україна запізнюється із прийняттям рішень щодо Росії, але при цьому вимагає від західних партнерів швидкої реакції. Так, нещодавнє рішення щодо приєднання до санкцій, на думку директора Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС Григорія Перепелиці, виглядає вимушеним, а таке велике запізнення дискредитує українську владу в очах західних партнерів.