Якщо вже пробився до спільного корита, - хапай, рви, пакуй: зараз і про запас. У таких методах управління колективним майном звинувачують керівників Волинської обласної спілки споживчих товариств підприємці, які провадять свою діяльність на Завокзальному ринку Луцька.


Протистояння між підприємцями та найбільшим на Волині оператором ринків - облспоживспілкою точаться уже кілька років. Особливо відчутними вони стали відтоді, коли у 2011 році обласній спілці надали в оренду земельну ділянку площею 3,5 гектари під обслуговування Завокзального ринку в оренду терміном на 22 роки.
До початків історії головних ринків Луцька у нашій темі повертатися не будемо. Про це вже не раз писали наші колеги. Візьмемо відносно невеликий період часу - останню п'ятирічку.
У 2009 році Луцька міська рада в особі тодішнього мера Богдана Шиби продовжила договір оренди землі, на якій були розташовані Центральний та Завокзальний ринки до кінця 2014 року.


Ще тоді, у 2009 році Луцька міська рада зобов'язала Волинську облспоживспілку провести інвентаризацію торгових місць на ринках, укласти догоговори суборенди з підприємцями.
Здавалося б, усе чітко й зрозуміло, спілка отримала землю, підприємці - кількарічні гарантії роботи. Результат задовольнив усіх, в Луцьку продовжували ярмаркувати.
Міський голова зав'яз у ринковому болоті
З обранням у Луцьку нової міськради адміністрація Волинської споживспілки прийшла до нового мера Миколи Романюка із особливо заманливою для новообраного керманича пропозицією.
В обмін на довгострокову оренду земельної ділянки для обслуговування ринку «Завокзальний» облспоживспілка взяла на себе зобов'язання завершити довгобуд, - так званий «міст імені Кривицького». Мова йде про надземний перехід через колії від Залізничного вокзалу до Завокзального ринку та автостанції.


Від такої пропозиції міський голова Луцька, як не крути, а відмовитись таки не зміг. Вочевидь, дуже глибоко в душу градоначальнику запала перспектива одним махом звершити те, чого цілих 15 років не змогли втілити два його попередники.
5-го травня через сесію Луцькради проводять рішення оренди земельної ділянки облспоживспілці на 22 роки, а наступного дня градоначальник підписує договір з головою правління ВОССТ Мартою Кандибою на 22 роки.

Згідно умов надання території для ринку обласну спілку споживчих товариств серед іншого зобов'язали:
- До 01.05.2012 р. розробити та погодити в установленому порядку проект реконструкції ринку «Завокзальний».
- Надати гарантії вільного ведення підприємницької діяльності в рамках чинного законодавства існуючим підприємцям шляхом укладення відповідних господарських договорів оренди торгових місць на термін 22 роки.
- Розірвання договорів оренди торгових місць з підприємцями з ініціативи Волинської обласної спілки споживчих товариств погоджувати з Луцькою міською радою.
- У разі невиконання умов даного рішення, договір оренди буде розірвано Луцькою міською радою в односторонньому порядку.

Волинська облспоживспілка зі свого боку взялася негайно виконувати умови договору з Луцькою міською радою. Вірніше, лише видиму його частину - будівництво недобудованого надземного переходу.
На цю статтю було виділено 1,3 мільйони гривень.
Роботи велися просто таки стаханівськими темпами. І вже під час святкування найближчого Дня Незалежності Микола Романюк гордо крокував через добудований перехід, який з'єднав ТЦ «Караван» та Залізничний вокзал.

Чи не першим лучанином, який пройшовся новим переходом у день його відкриття, став мер Луцька Микола Романюк. 

Судячи з подальшого розвитку подій, мер Луцька після цього уже не міг відмовити адміністрації ВОССТ у жодному проханні. Попри численні нарікання десятків, а подекуди й сотень підприємців, які здійснювали там свою діяльність, справа поверталася на користь орендарів. І усе це Микола Романюк ще й умудрявся подавати під виглядом того, що він з усіх сил намагається знайти золоту середину і примирити опонентів.
Під час кожного «бунту» мер обіцяв розібратися в ситуації і надати посильну допомогу. Втім, «допомога» від Миколи Романюка скоріше скидалася на звичайне «окозамилювання», бо фактично була грою в одні ворота. Мер щоразу повертався до тих, хто мав силу, вплив і гроші - адміністрації Волинської облспоживспілки. 

На виконання рішення, яке було прийняте депутатами 5-го травня 2011 року та додаткової угоди до договору оренди землі Волинська спілка споживчих товариств спромоглася виконати лише дві умови: прийняти землю у користування та звести надземний перехід, вклавши у нього 1,3 мільйони гривень, хоч експерти на той час і сумнівалися, чи вистачить такої суми для добудови злощасного моста.
Діло - труба...
Ситуація в місті ніби стабілізувалася, проте ненадовго. На одному з торгових рядів ринку зненацька згадали про газову трубу високого тиску, яка прокладена просто під торговими контейнерами підприємців. Людям запропонували перенести комунікації, однак зробити це мали за їхні ж кошти. Сума, яку правління облспоживспілки назвала для виконання цієї роботи, виявилася непосильною для бізнесменів, а тому вони відмовилися від пропозиції.
Саме це і стало причиною першогосерйозного конфлікту між оператором ринку споживспілкою та підприємцями. Люди заговорили про тиск з боку облспоживспілки та пригадали, що вони вже не раз здавали кошти на різні потреби ніби то в касу обласної спілки. Гроші збиралися то на облаштування даху, то на прокладання бруківки. Підприємці почали вимагати звітності про виконані роботи. Окремі представники малого бізнесу заходилися вимагати створення так званого комунального ринку, при умові створення якого люди могли б сплачувати гроші не в спілку, а в міську казну. Натомість прихильники облспоживспілки з усіх сил опиралися вилученню замлі та всілякими способами викручували ситуацію так, що справа вирішувалася на їхню користь.
По цьому почалися серйозніші репресії. У торгових місцях підприємці, які, вочевидь, були не угодні керівництву правління, почали нарікати на відключення електропостачання.
Разом з тим предтавники малого бізнесу пригадали, що вони вже кілька разів здавали гроші облспоживспілці, щоправда, в менших розмірах, ніж з них вимагали цього разу. Як стверджували підприємці, гроші з них правили і на накриття торгових рядів, і на бруківку, і на переобладнання металоконструкцій, які вимагали зменшити ніби на виконання приписів управління Денржтехнобезпеки. Люди розповідають, що за все це вони сплачували готівкою у касу обласної споживспілки. Натомість їм пропонували підписати папірець, ніби вони вносять «Безповоротної фінансової допомоги». 

Ці так звані «добровільні внески» правління спілки мотивувало тим, що організація не має власних грошей на благоустрій ринку.
Це при тому, що 1 квадратний метр орендованої комунальної землі обходився Волиньспоживспілці по 3,60 гривень за квадратний метр, тоді як самим підприємцям площа надавалася у якості так званого "торговельного місця" і обходилася по 60 гривень за 1 м² площі.
Упродовж цього часу підприємці кілька разів зверталися по захист до представників міської влади. У цих випадках і чиновники, і депутатати щоразу поважно надували щоки та обіцяли підприємцям вивчити питання, пролобіювати їхні інтереси та знайти спосіб оборонити їх від утискань.
Втім, у реаліях це виглядало у наступний спосіб - в муніципалітеті сворювали робочу комісію, що мала вивчити усі обставини конфлікту, розібратися в проблемі, а потом запропонувати спосіб її вирішення. Реально ж на сторону підприємців ставали кілька депутатів, які мало що могли вкоїти проти більшості своїг колег на чолі з мером Миколою Романюком.
Було у Луцькій міській раді і кілька спроб розірвати сам договір оренди.
У ринкові конфлікти неодмінно встрявали міські політики, бізнесмени, представники влади, правоохоронці, контролюючі служби.
Спершу по процедурі депутати на сесії повинні були скасувати дозвіл на надання оренди облспоживспілці, потім потрібно було звернутися до суду і просити дозволу розірвати сам договір.
Втім, ще донедавна жоден з судів не прийняв рішення про те, щоб таки дійсно розпрощатися з ОССТ та укласти договори з самими бізнесменами, які торгують на Завокзальному ринку.
Хто на цьому наживається
Однак, як каже давня народна мудрість, рибу найкраще ловити у каламутній воді. Саме для того, вочевидь, і заплутують ситуацію, аби кінці було зручніше заховати. І, судячи з усього, в цьому «болоті» є чим поживитися не лише організаторам всієї оборудки, але й дозвільним та наглядовим органам, які можуть прикрити очі на певні порушення.
Отож, у ярмаркових перипетіях розбиралося дуже багато різних фахівців і не фахівців. Втім, як відомо, скільки людей, стільки й думок. А від цього ситуація заплутувалася усе більше.
Більше того, підприємців, які працюють на обох найбільших ринках обласного центру, безперстанку лякають знесенням, виселенням, втратою робочих місць та безробіттям. Зрозуміло, що люди, переважна більшість яких саме з ринку мають можливість прогодувати себе й свої сім'ї, бояться втратити торгові місця. Цим вигідно користуються і представники міської влади, і керівництво облспоживспілки.
Між тим керманич обласного центру Микола Романюк в інтерв'ю інтрнет-виданню «Під прицілом» недвозначно заявляв, що підприємцям вірити не потрібно, мовляв, пообіцяють місту платити, а потім і забудуть про свої обіцянки

.


Заявляючи про порушення у владні інстанції. підприємці заявили про побори і до правоохоронних структур. Зокрема, на початку 2013 року люди написаи заяву в прокуратуру з вимогою перевірити діяльність облспоживспілки, яка примусово збирала зі своїх орендарів "благодійні" внески на реконструкцію ринку.
А тим часом кожен з півтора десятка підприємців, чиї контейнери стоять на місці, під яким прокладена газова труба, по черзі відстоюють у судах своє право на роботу, позаяк правління обласної спілки споживчих товариств не продовжило з ними договір і запропонувало забиратися геть з того місця, яке саме ж виділило.
Хто має право розпоряджатися землею ринків?
Варто зауважити, що у статуті самої Волинської обласної споживспілки, затвердженому у 2009 році, чітко прописано, що ця тсруктура є некомерційною організацією.

,
Проте до 2012 року існувало підприємство "Луцький завокзальний ринок", тобто фактично місце, на якому здійснюється торгівля. у видах діяльності якого було вказано основний КВЕД 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». Як уже не раз повідомлялося ця юрособа припинила свою діяльність ще у 2012 році. Підставою для такого рішення стало неподання протягом року податкових декларацій та фінансвої звітності.
Між тим у 2013 році було зареєстровано новий суб'єкт господарювання - споживче товариство «Завокзальний ринок» з нульовим статутним фондом. До переліку засновників цієї компанії входять лише 8 осіб з числа правління самої ОССП та тих, яких вважають близькими до керівництва. Це: Волошина Оксана Анатоліївна, Голяр Віктор Володимирович, Горгут Володимир Михайлович, Завацька Світлана Олександрівна, Кандиба Олег Євгенович, Корука Лариса Леонідівна, Новохіжин Сергій Вікторович та Півнюк Петро Степанович. Основним видом діяльності цього підприєимства вказаний КВЕД 68.20 - Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Тобто можна припустити, що саме до цих кількох осіб стікається різниця від прибутків з суборенди торгових площ та витрат на оренду комунальної землі площею 3,5 гектари, яка була надана для обслуговування ринку.
Як зазначав на одній з сесій Луцькради обранець Андрій Осіпов, така діяльність приносить постійні надприбутки:
«Платить за оренду землі 4 гривні, здає торгове місце підприємцям по 60 гривень. Напевно, зброю і наркотики здавати менш рентабельно. Я розумію, що це - прибутковий бізнес, тому вони і будуть захищати свій бізнес», - зауважив на одній з сесій, де зайшла мова про розірвання договору оренди Осіпов. 
Імунітет від люстрації
Доволі дивно завершився візит до офісу Волинської облспоживспілки активістів Євромайдану. Дужі хлопці приходили до Володимира Горгута одразу після Революції Гідності. Зайшли доволі впевнено - позаяк до приміщення революціонерів не пропускали, молодики вибили двері. Однак заступник голови правління ОССТ зумів вийти сухим з води там, де підкорялися головний лісник Волині Богдан Колісник та головний податківець Ігор Сінгаєвський. Горгут мало того, що не писав жодних заяв про складання повноважень, він витурив гостей з приміщення, а у діяльності самої структури не відбулося навіть найменших змін.

Судячи з останніх подій, від діяльності цього ринкового оператора може постраждати хіба що сам міський голова.
12-го березня цього року Львівський апеляційний адміністративний суд виніс постанову про визнання незаконними дій Луцького міського голови Миколи Романюка під час повторного голосування за продовження оренди 3,5 гектарів землі на території Завокзального ринку Волинській обласній спілці споживчих товариств. Фактично на цій підставі, стверджує Андрій Осіпов, він намагатиметься повернути ділянку в комунальну власність, а підприємців визволити з кабали облспоживспілки.
Натомість депутат уже порахував збитки, завдані міському бюджету від цієї оборудки. За його підрахунками, вони уже склали біля 70-ти мільйонів, а до еінця терміну оренди становитимуть приблизно 600 млн. гривень. .
Щодо завданих збитків, які порахував Андрій Осіпов, то їх повинні відшкодовувати 27 депутатів та мер Луцька, які проголосували за це рішення 5-го травня 2011 року.
«Таким чином це - перша перемога у цій справі, в якій я борюся проти договору, який завдав збитків місту Луцьку вже близько на 70 мільйонів гривень, а до кінця своєї дії цифра збитків буде понад 600 мільйонів гривень якщо його не зупинити», - наголосив Осіпов.
Депутат переконує, що вимагатиме, аби ці збитки відшкодували саме ті, хто дозволив їх завдати - міський голова та депутати, які проголосували за це рішення.

Подейкують, що керівництво Волинської облспоживспілки має пожиттєві індульгенції у кожній з контролюючих структур, які без особливих зусиль могли б притягнути їх кримінальної відповідальності. Чи вдасться повернути найбільші ринки у розпорядження міської громади, поки залишається під величезним знаком питання. Бо Волинська облспоживспілка з її нинішнім керівництвом уже давно має сумну славу такої собі «дійної корови» для багатьох високопосадовців. І якщо правосуддя таки вирішить це питання на користь підприємців, таке рішення навряд чи ощасливить ще когось окрім звичайних трудівників, про яких представники влади пригадують лише перед черговими виборами.