В країні вже звикли називати Луцьк другою столицею західної України. Компактне розташування та розвинена інфраструктура, потужний економічний потенціал та древня історія. У Луцьку переплелись десятки культур та різні епохи. І велика заслуга в цьому як і самих лучан, так і місцевої влади, яка активно намагається розвивати обласний центр Волині в напрямку євроінтеграції. Зокрема, ще у 2003 році на Всеукраїнському конкурсі «Населений пункт кращого благоустрою та громадського порядку» Луцьк було визнано кращим. Та вже 2013-го місто славетного Любарта опинилось всього на третій сходинці. Про що це свідчить? – про те, що інші міста, які свого часу не могли конкурувати з Луцьком – розвиваються в ногу зі світовими тенденціями. Натомість обласний центр Волині за останнє десятиріччя дещо втратив темпи. І в цьому на думку багатьох лучан – в певній мірі винна міської влади, яка почала більше приділяти уваги бізнесу, а не власне самому місту.

Не останню роль у цьому відіграє і керманич міста. Так наприклад в той час, як Богдана Шибу на посаді мера асоціюють з будівництвом доріг та дахів, а також мільйонними кредитами… то Миколу Романюка з банальним розтринькуванням земель комунальної власності та розвитком привілейованого бізнесу. Ба навіть в кулуарах та серед люду нинішнього мера позаочі почали називати не інакше, як «Колька-строитель». А справа в тім, що за часи головування Миколи Романюка в місті активно почала розвиватись будівельна галузь. З’явились десятки житлових будинків, офісних центрів та торгових комплексів. Звісно, завдяки цьому в Луцьку значно зросла якість життя: на зміну хрущовкам прийшла альтернатива – сучасні комфортні квартири в компактних мікрорайонах міста, зросла кількість робочих місць за рахунок відкриття нових фірм, а комерція замість занедбаних «базарчиків» перемістилась у торгівельні центри. Складається враження, що міська влада дала «зелене світло» місцевим бізнесменам і лише штампує дозвільні документи. Тож поки усі так справно беруться забудовувати кожен вільний шматочок землі в Луцьку – міський голова Микола Романюк підморгує лише тим, хто йому вигідний. І найцікавіше тут те, що більшість чиновницьких клерків в цьому лише сприяють меру.

Насправді, в послужному списку міського голови Луцька Миколи Романюка багато хороших справ. Мер дійсно періодично згадує про будівництва доріг, ремонт дахів. Ба навіть відремонтував за кошти міського бюджету низку прибудинкових територій та дитячих майданчиків, які будувались ще за «царя Гороха». Та найбільше громадськості він запам’ятається іншим – тотальною та масштабною забудовою цілих житлових кварталів, величезних торгових центрів і фешенебельних офісних будівель. Загалом, за 5 років мерства буде тяжко підрахувати скільки об’єктів відкривав особисто сам Микола Романюк. Але 90% не обійшлось без участі славетного Луцького мера. Звісно, до зведення подібних об’єктів він не мав жодного відношення (в більшості випадків), та попіаритись на цьому Миколі Романюку ще ніщо не заважало. Тож, пере різання стрічок, вручення символічних ключів та бризки шампанського стали для Луцького мера явищем буденним. Таким чином, «будівничий досвід» Миколи Романюка можна було б поділити на кілька різних тематичних напрямків.

За останню п’ятирічку, окрім комерційних та житлових новобудов у Луцьку відкрили і кілька масштабних об’єктів. Якщо вдатись до більш глибоких спогадів, то серед подібних «масштабних проектів», які довелось відкривати міському голові Миколі Романюку – надземний міст від залізничного вокзалу до ТЦ «Караван». Цей пішохідний перехід в народі вже нарекли мостом «Кривицького-Романюка». Так-так, питання з будівництва цього мосту вперше озвучив понад десять років тому тодішній міський голова Луцька Антон Кривицький. Та йому не вдалось довести справу до кінця. Ба навіть його наступникові – Богдану Шибі не склалось відшукати у бюджеті необхідні кошти. Та Микола Романюк, прийшовши на посаду міського голови – швидко скумекав що й до чого і… вже за рік, у 20-у річницю Дня Незалежності – урочисто відкривав надземний пішохідний міст над залізничними коліями від вокзалу до торгового центру.

Однак, мер не поспішав розповідати лучанам, якою ціною їм стане добудова мосту. Микола Романюк обмежувався здебільшого словами «будівництво затіяли ще 15 років тому, а добудувати вдалося лише у 2011 завдяки інвестору – Волинській облспоживспілці, якій віддали за домовленістю в довгострокову оренду землю під ринком». І недарма, що акцент було поставлено саме на слові «завдяки», адже насправді таким чином міська рада по-просту загнала підприємців у трудову кабалу під керівництво спілки Горгута-Кандиби. Разом з тим, завдяки таким «домовленостям з інвестором» бюджет Луцька втратив на оренді земель – мільйони.

Наразі ж міст нічим не відрізняється від старих металоконструкцій, які звикли використовувати в якості рекламних площ.

Якщо далеко не відходити, то реконструкцію залізничного вокзалу та розбудову площі Привокзальна, міський голова теж відносить вочевидь до своїх здобутків.

 

Однак в той час, як міський голова бідкався що то там не вистачає коштів на реконструкцію, то там якісь затримки з проплатами - вокзальний комплекс в місті Луцьку повністю капітально відремонтувала за рахунок своїх коштів «Укрзалізниця». І він став наймасштабнішим об’єктом за обсягами капіталовкладень за останні роки на Львівській залізниці. Тим не менше, а міський голова лише радо потирав руки, вихваляючись тим, що йому вдалось відкрити вокзал саме під час своєї каденції.

З не меншим розмахом відкривали у Луцьку і Центр надання адміністративних послуг, який розташували у колишньому Будинку побуту. Так зокрема, урочисто перерізаючи стрічку Міський голова не поскупився на словах і усім наввипередки розповідав, що з міського бюджету було виділено аж 10 мільйонів гривень, в той час як обласна влада виділила всього 920 тисяч гривень…

Та найбільше міський голова любить «відкривати» комерційні новобудови.

Так, до прикладу, усі пам’ятають торішнє відкриття величезного гіпермаркету «ПортСіті», на якому Микола Романюк разом з юрбою дітей та власниками торгового центру – Степаном Івахівим та Ігорем Єремеєвим урочисто перерізав червону стрічку. І свої дружні відносини з олігархами луцький мер аж ніяк не приховує.

Звісно торгово-розважальний центр – справа грошей волинських мільйонерів-капіталістів, та це не завадило міському голові згодом з пафосом розповідати гостям міста, про те, який масштабний проект під виглядом «ПортСіті» вдалось реалізувати в місті.

Взагалі, комерційне будівництво – тема для міського голови Миколи Романюка досить близька, адже у колі близьких йому людей є багато відомих забудовників. До того ж віднедавна і його син – Володимир Романюк зі своїми друзями-партнерами славиться у Луцьку як успішний бізнесмен в галузі будівництва. Чого тільки вартувало зведення торгово-розважального центру «Буратіно».

 

Попри усі скандали з місцевими мешканцями, і заперечення власників будівництва стосовно відкриття пабу, порушення під час будівництва – на вулиці Винниченка таки з’явився фешенебельний торговий центр з баром «Карабас Барабас».

Однак, міський голова, який також тоді взяв з іншими представниками місцевого бомонду активну участь у відкритті закладу – на сьогодні вже почав активно заперечувати причетність свого сина. Чого не скажеш по фото, зробленим під час відкриття. На світлинах міський голова позує зі своїм старшим сином, який до слова – вів себе в ТЦ дійсно як справжній власник. Та й документи на новобудову свідчать зовсім про інше.

Міський голова Микола Романюк взагалі полюбляє відкривати різного роду торгово-розважальні об’єкти. Так кілька років тому у Луцьку поспіль відкрилось одразу 3 цікавих об’єкта – дитяче розважальне містечко «Діснейленд», «Сіті-Парк» та «Гранд Волинь».

У першому випадку міський голова без роздумів віддав сумнівній пані – підприємиці Аллі Рожанській клаптик землі на самісінькому початку парку культури ім.. Лесі Українки. І на диво – всього за пів року на місці дерев та чагарників – виросло дитяче містечко з атракціонами та магазинчиками. Хоч і зі значними порушеннями…

Та з огляду на все, міському голові почали подобатись подібного роду заклади, адже дедалі більше він почав розповідати про соціально-відповідальний бізнес, який робить великий вклад в розвиток міста. І акцент в даному випадку він ставив саме на слові соціально-відповідальний. Та все ж таки, бізнес є бізнес, головна мета якого – отримання прибутку.

За таким же принципом у Луцьку відкрили і торгово-розважальний комплекс «Сіті Парк». Під виглядом розчистки річки Сапалаївка та облагородженням занедбаної території – у 2012 році поблизу Київського майдану в самісінькому центрі міста немов на дріжджах виріс черговий метало-пластиковий об’єкт комерційного призначення. Поруч – облаштований дитячий майданчик, доріжки та алеї. А віднедавна власники ще й почали добудову.

Натомість пригадуючи відкриття торгово-розважального центру з усіма барабанами та фанфарами, яке так рекламував міський голова Луцька Микола Романюк, стає незрозуміла сама суть такого соціально-відповідального бізнесу. Якщо брати замулену річку Сапалаївка, то її розчищення проводиться через бюджет ледь не окремою графою і коштує по правді – мільйони. В той час, як на території ТРЦ «Сіті Парк» усе світиться чистотою та порядком – за 100 метрів в бік «податкової» можна натрапити на справжній безлад: купи сміття, хащі та розламаний небезпечний місток.

І вочевидь, ані міського голову, ані інших бізнесменів, які полюбляють називати себе соціально-відповідальними, така картина не турбує.

Далі буде ще цікавіше…