Майже пів року минуло з часу зникнення Олександра Кінаха з Маневиччини, який пропав безвісти у районі Дебальцево. Останній раз 24-річний солдат виходив на зв’язок з рідними 18 лютого. Відомо, що його бригада потрапила під сильні обстріли в районі села Ольховатка і бійці не могли прорватися в сторону Артемівська. Події відбувалися саме на початку виведення військ, коли бойовики ЛНР-ДНР закрили Дебальцевське кільце.

Дружина Олександра, Тетяна Кінах шостий місяць поспіль не може отримати від влади та командування жодної інформації про те, куди зник її чоловік.

«Коли він зник, тоді таке робилось – ніхто нічого не казав. В 128-й бригаді де він служив порадили звернутись в місцевий Маневицький військовий комісаріат. А комісар перенаправив нас до командування бригади. І так по колу. Ніхто нічого за пів року не сказав точно. Чи в полоні… чи присипаний землею… Ніхто його не шукає», - розповіла згорьована жінка.

За словами Тетяни Кінах, їй навіть не змогли точно повідомити в якій роті він служив і на якій посаді. Олександр з 31 серпня перебував на військовій службі у військовій частині А 1556, яка входить до складу сил, що залучаються та беруть участь у проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. Про це, зокрема, вкзано у довідці, яку йому видало командування для пред’явлення по місцю вимоги. Майже за рік часу в Тетяни Кінах є всього два документи, які підтверджують те, що Олександра було дійсно мобілізовано.

Один за підписом полковника Шаптали, інший – начальника штабу Татуся.

«Це ті люди, які відправили Сашка на Схід. Однак майже за пів року після його зникнення вони не спромоглись його знайти, чи хоча б поцікавитись де він. Ніхто ним не цікавиться і ніхто нічого не каже рідним. Зник, та й зник. Але ж саме вони його туди відправили, саме вони повинні були б повернути його додому», - нарікає Тетяна Кінах.

На Олександра дома чекає 9-місячна Ліза, яку він тримав на руках всього лишень два рази. У ніч, коли Тетяна народжувала донечку, Олександр, тікаючи від обстрілів, був змушений заночувати в кукурудзі просто під відкритим небом.

Довгождану Лізу йому пощастило побачити вже згодом під час короткої відпустки, яку отримав, повернувшись зі Станиці Луганської. Після цього командування 128-ї Мукачівської гірсько-піхотної бригади перевело його під Дебальцево. Однак де саме він був та які обов’язки входили в його військову службу, він не розповідав дружині. Про те, що він зник в районі села Ольховатка, молода жінка дізналась вже після 18 лютого.

Разом, з тим, як нам вдалось дізнатись від хмельницького волонтера Юрія Ткачука, який займається пошуками зниклих волинських бійців, є неофіційна інформація, буцімто в 128-й бригаді він числиться у статусі «самовільно полишив частину» і по нині його навіть не спромоглись офіційно визнати зниклим безвісти. Попри це, держава перестала виплачувати йому заробітну плату вже одразу після зникнення в лютому.

Тетяна Кінах просить усіх, хто має яку-небудь інформацію про Олександра, відгукнутись і допомогти у пошуках.

«Він виконував свій громадянський обов’язок. Нехай держава виконає свій обов’язок – поверне його рідним, мені - чоловіка, ддоньці батька… Невже їм настільки байдуже, де він зник, невже він заслужив на таке відношення від тих, кого він там захищав», - заявляє дружина Олександра Кінаха.

Кінах Олександр Васильович: 15.05.1990 року народження, зник в районі населеного пункту Дебальцеве 18.02.2015р. Ріст 180-185, маса 75-85 кг, очі блакитні, одягнутий був у камуфляжний комбінезон, чорна шапка.