32-річний лучанин забив свого вітчима під час сварки за житло. Молодик так гамселив родича, що проламав йому голову і через кілька годин після бійки 54-річний чоловік помер.

Ще задовго до інциденту молодий чоловік разом із матір'ю та вітчимом проживали під одним дахом. Однак невдовзі жінка померла, а чоловіки лишилися удвох.

Одного вечора молодший господар повернувся з роботи додому і між ним та його вітчимом зав'язалася суперечка.

Пасинок забитого розповідав, що того вечора його вітчим був п'яним і сказав йому забиратися з хати та шукати собі інше житло. Тоді він забіг до кімнати чоловіка і почав з ним битися.

Хлопця судили спершу в Луцькому міськрайонному суді, згодом справу розглядали в апеляційній інстанції. В матеріалах зазначено, що пасинок наніс гамселив чоловіка по голові кулаками і ногами. Після побиття чоловік прожив кілька годин. Згідно висновку судово-медичної експертизи у покійного була відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку, зламані обивді щелепи та ніс.

В суді обвинувачений цілком визнав свою вину, хоча й переконував, що він бив свого вітчима не навмисне, а з метою самозахисту. Чоловік розповів, що покійний у свої 54 роки займався спортом та був у гарній фізичній формі. А тому підсудний боявся, що сам отримає від нього «на горіхи» і ніби то саме через це перший кинувся у напад. 

Вироком Луцького міськрайонного суду його засудили за статтею умисне тяжке тілесне ушкодження та призначили йому покарання у вигляді семи років позбавлення волі. Крім того суд задовольнив цивільний позов брата покійного про відшкодування більше 3 000 гривень матеріальної та 50 000 гривень моральної шкоди.

Однак брат покійного, який по справі визнаний потерпілим, не погодився із таким вироком суду і подав апеляційну скаргу. Чоловік вважає, що молодик, який забив його родича до смерті повинен понести більш суворе покарання. У своїй скарзі чоловік просив засудити обвинуваченого до 10 років позбавлення волі.

В суді потерпілий пояснив, що суд І інстанції при винесенні вироку врахував покази обвинуваченого, стосовно того, що у нього на утриманні є маленька дитина та дідусь з бабусею.

Однак апелянт пояснив, що підсудний має більше 40 000 гривень боргу перед банком та 18 000 гривень перед іншими кредиторами, а тому про утримання стареньких родичів не може бути й мови. Тим більше, що у свідоцтві про народження дитини, яку ніби то виховує засуджений, не вказано, що він є її батьком.

А тому колегія суддів Апеляційного суду Волинської області частково задовольнила апеляцію потерпілого і змінила засудженому термін ув'язнення з семи до восьми з половиною років.