Не кожному з районів Луцька пощастило мати власного супергероя. А у мікрорайону ДПЗ таких героїв аж двоє. 

Ззовні вони абсолютно не схожі, втім, разом вони можуть гори звернути. А об’єднує їх одне – непереборна ідея зробити місто кращим навіть собі у збиток та допомогти місцевим людям попри власні амбіції. Мова йде про депутатів міської ради Євгена Ткачука та Миколу Яручика.

За 5 років представництва в Луцькій міській раді про них дізнався кожен свідомий лучанин далеко за межами мікрорайону ДПЗ. І тепер ніхто не сплутає депутата Євгена Ткачука, наприклад, з російським кіноактором Гошею Куценко, як це бувало вже не раз. Обидва - щирі патріоти. Багато лучан про них дізналися багато років тому з численних білбордів, а хто не бачив на білбордах, дізнався під час поїздки в маршрутних автобусах.

«Привіт, Білок! Привіт, Жовток», - так лагідно назвали образ героїв їхні шанувальники.

І, попри те, що Євген Ткачук нині очолює міський осередок однієї з найвпливовіших партій в Україні, а перейшов він туди з іншої, не такої популярної нині політичної сили, людяності він не втратив... як і його друг та соратник Микола Яручик.

І хоч зайшли вони у міську раду від різних сил, об’єднує обох одне – «Рідне місто». А ще - безмежна віддана любов до свого мера, яка навіть перевершує любов до усіх разом взятих лучан.

Багато добрих справ зробили вони для лучан, багато ще лишилося попереду. Окрім добробуту і благоустрою у кожному дворі мріє Ткачук нагодувати усіх лучан і гостей міста брендовою ковбасою. А Яручик, вочевидь, свою мрію вже здійснив – цивілізація прийшла на кожне депутатське місце в Луцькій міській раді. Тепер кожен його колега під час сесії буде користуватися не стосами паперів, а тоненькими планшетами від фірми «Апельсин», що неодмінно вплине на свідомість кожного з них, на порядок підніме якість голосування та покращить добробут всіх лучан.

Ці два депутати багато зробили для міста як разом, так і поодинці більше, ніж усі решта разом узятих. На районі їх знають усі свідомі мешканці.

У своєму пориванні творити добро Євгена Ткачук не раз вдавався у тонку та благородну риторику з іншими, несвідомими колегами. Приміром, взяти сповнену власної гідності та терплячої виваженості відповідь менш інтелігентному за себе депутату Андрію Осіпову. Скільки душі було вкладено у кілька негучних лагідних слів «Закрий хавальник, бо я тобі його зараз закрию». І уже після цього Осіпов, не такий майстерний оратор, не мав що відповісти своєму освіченому та достойному колезі по мандату.

Або як доступно прямісінько на сходах у мерії пояснив журналісту місцевого видання Петрові Герасименку непросте життєве питання «Де раки зимують?». І навіть сам зголосився йому показати це загадкове місце. Однак показати не встиг, бо толерантну відповідь депутата журналістові розбирали на засіданні комісії з депутатської етики та регламенту. Вочевидь, аби решта неграмотних обранців могли повчитися як треба депутатам спілкуватись з пресою.

Не дарма Євгеній Ткачук нині очолює цілу пропрезидентську фракцію в міськраді, бо такого взірцевого депутата більше у Луцьку годі й шукати.

І це нічого, що його обіцянки виборцям йдуть далеко попереду його справ. Як от, наприклад, ще кілька років тому Євген Ткачук мало не бив себе в груди і озвучував у запиті прохання допомогти з ремонтом даху будинку, обрізкою дерев та благоустроєм. Втім, обіцяного три роки чекають, а тому терплячі виборці не полишають сподівань на тверде слово свого депутата.    

Та що там дірявий дах, аварійні дерева і безхатьки довкола будинку. Депутата турбують набагато важливіші справи. От, приміром, шумопоглинаючий паркан для підприємства, яке збирає безпритульних псів, набагато цінніший внесок у місто, аніж ремонт людських осель. А люди й так роками чекають на дах над головою, почекають ще. А 400 тисяч з бюджету міста для бідолашних собак – це справа дійсно серйозна.

Бо тільки того й дбає депутат, що про рідне місто і про рідну землю. До слова, ніякої незаконної землі Ткачук собі ніколи не отримував. І син його не отримував, і батько дружини. Усе це – підступи його ворогів, які ночами не сплять, а тільки й думають, в чому ще Євгенія Євгенійовича звинуватити.

Справжнє зло – це засилля тарганів у будинку на його окрузі. І саме з цими комахами заходився воювати колега й соратник Євгена Євгеновича Микола Яручик. Безстрашно і відважно накинувся депутат на бідолашних комах.  Подальша доля тарганів нам, на жаль, невідома. Хоча, якщо пригадати настрій луцького депутата Яручика, після цього таргани повинні були б з того горя потруїтися самі.

Обидва ці депутати, мов члени злагодженого гурту, в унісон підігрують і підспівують на сесії горадоначальнику Миколі Романюку. Хто ж іще, як не ці два герої міськрадівського гурту «Рідне місто» складе компанію меру, підспівуючи під час виконання Романюкових хітів «Це вже почалися вибори», «Я дам доручення», «Це мої заступники, я розберусь і покараю», «Це мої діти. Це святе і прошу цього не чіпати», популярних і відомих у Луцькій міськраді останні 5 років. 

А хто, як не вони - усім даївцям, яких відправилиу зону АТО, принесли бронежилети

І, навіть, якби припустити, що вони поцікавились би нічним життям луцької молоді, вочевидь, пішли б вони на дискотеку теж удвох, у них там би знайшлося десятки прихильниць. Втім, це просто припущення. Бо, як повідомили місцеві ЗМІ, рік тому єдиний холостяк з цієї пари, депутат-благодійник Микола Яручик одружився. Свого часу навіть пообіцяв журналістам показати свою подругу життя, однак, поки тримає її у таємниці і продовжує хвилювати тендітні дівочі серця. 

Проте, хто б що не говорив, а для Луцька вони просто-таки незамінні.

На кого б ще, як не на Євгена Ткачука, мали б нагоду злісні опозиційники виливати море бруду, звинувачуючи у корупції, лобіюванні інтересів власної родини та набуванні земельних ділянок для свого сина та тестя-бізнесмена.

Вочевидь, недоброзичливці ночами спати не можуть, тільки й заздрять героїчному образу луцького Гоші Куценко, бо самі вони на нього ні краплі не схожі.

А він – працює, невсипно дбає про Луцьк і лучан.

А він, немов справжній герой цього кіноактора - завжди мчить на допомогу. Попри те, що його автівку завжди бачать припаркованою в неналежному місці, за що потрапив у рубрику АвтоАндони Луцька, він удень і вночі рятує Луцьк і лучан.

То відбиває агітаційну палатку від нападу злісних хуліганів, то рятує міський ринок від народного рейдерства, то обіцяє відремонтувати міські двори за гроші з власної кишені.

P.S. Навіть через багато років лучани пам’ятатимуть двох героїв-депутатів-благодійників. Які мало того, що ці п’ять років слугували для усього міста взірцем патріотизму, вроди та розуму, то ще й не шкодували сил, аби в першу чергу нагодувати та комп’ютеризувати своїх колег і все місцеве населення.