2 вересня минає рік відтоді, як пішов з життя «господар Волині» Борис Клімчук. Про це повідомляє «Волинська правда».

Напередодні сумних роковин волиняни вшанували пам`ять знакового екс-губернатора області Бориса Клімчука, відвідавши відкриття пам`ятника на його могилі. Спочиває Борис Петрович поруч зі своїми батьками. Панахида за упокій відбулася сьогодні, 30 серпня, у рідному селі колишнього губернатора Воля Любитівська, що на Ковельщині.

Вшанували пам`ять Бориса Клімчука, який був дворазовим очільником Волині, послом у Литві та Азербайджані та просто особою, гідною звання «Людина», понад сотня краян. Серед тих, хто вклонився перед світлим образом Бориса Петровича — голова облдержадміністрації Володимир Гунчик, Луцький міський голова Микола Романюк, екс-голова облради Володимир Войтович, колишній головний митник області Роман Микитюк, голова правління Фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк» Олександр Товстенюк, генеральний директор ПАТ «Луцьксантехмонтаж № 536» Віктор Чорнуха, ректор СНУ Ігор Коцан, головний лікар обласної клінічної лікарні Іван Сидор, народні депутати України, депутати обласного та міського рівнів, громадські активісти, діячі культури, священослужителі, громада та родичі. 


Краяни та гості області, які приїхали в невеличке волинське село, аби вшанувати пам`ять Бориса Петровича, спочатку помолились за його душу в храмі Петра Могили. Свого часу цю церкву збудували за ініціативи і підтримки Клімчука. Донині її прикрашають дзвони, подаровані екс-очільником. На них (дзвонах, - ред.) викарбувані імена – Борис і Петро. Таким чином покійний губернатор увіковічнив шану до своєї родини та вдячність батьку за мудрість.


Опісля панахиди люди прийшли на кладовище, де майже рік спочиває Борис Клімчук. Замість дубового хреста на його могилі відтепер видніється пам`ятник. Його виготовив один з кращих майстрів Харкова.


Після освячення постамента до присутніх звернувся Володимир Гунчик, наголосивши на тому, що все своє життя Клімчук присвятив людям: працюючи в школі, в раді, в різних адміністраціях, представляючи інтереси України на міжнародному рівні. Нинішній очільник області переконаний: волинський край був сенсом життя Бориса Петровича. «Напевно без перебільшення скажу, що більшість із тих, хто вшановує його пам`ять — це люди, які дякують Борису Петровичу за те, що з його допомогою, його підтримкою, вони знайшли себе в цьому нелегкому світі... Він завжди вмів, знав коли і як, протягнути руку і підставити плече. Всі розмови та ігри навколо постаті Клімчука Бориса Петровича луснули як мильна бульбашка, як тільки його не стало. Не тому, що пішов у вічність син Волині. Не тому, що комусь хтось дав якусь команду. Просто він був сильною особою і дуже багато заздрісників намагалося нагнути цю людину, постаратися зробити так, щоб він схилився. Але тільки один раз в своєму житті Борис Клімчук схилив коліна. І схилив їх не перед керівниками, не перед кимось особисто. Він схилився перед громадою, просячи миру і спокою на нашій волинській землі... Звичайно, нам його дуже не вистачає. Господь Бог забирає кращих, то ж нехай світла пам`ять про Клімчука Бориса Петровича завжди залишиться з нами, в серцях волинян, як про відданого сина свого народу», — не стримуючи емоцій, сказав  Володимир Гунчик.


Звернулася до громади і вдова Бориса Петровича. Світлана Клімчук крізь сльози сказала: «Впродовж останніх років він часто замислювався над вічністю. Колись сказав мені: «Що після нас залишається? Пам`ять і пам`ятники»... а пам`ятників на Волині він побудував багато...і пам`ятників, і шкіл, і храмів, і доріг. Я бажаю усім, хто працює зараз і буде після нього працювати згодом, зробити стільки ж. А ми з сім`єю побудували йому свій пам`ятник. Старалися, щоб вийшов якнайліпший, бо ж вартий він найкращого».


Поклавши квіти до постаменту Бориса Петровича, люди не поспішали розходитись. Між собою, у розмовах, вони згадували про Клімчука, який без перебільшення, був знаковою постаттю для Волині. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 {{photo-18:left}}