На що важливіше виділити гроші з міського бюджету - на біл-борди, чи пензлики і фарби? З цим питанням звертається до влади та громадськості Тетяна Мялковська, відома в Україні та поза її межами художниця. Ця жінка взяла на себе відповідальність за адаптаційний період хлопців, які повернулися зі сходу.

Викладацька діяльність волинської художниці не обмежилася розповідями про те, як передати всі кольори веселки на полотні. Ця неймовірна жінка при першому телефонному дзвінку з проханням про допомогу - зайнялась арт-терапією серед учасників АТО. Постстресовий синдром та нічні кошмари загрожують усім, кому довелося побувати у зоні бойових дій. І навіть коли на тілі лише синці та подряпини, психологічний стан бійців може бути критичним.  І ось в такому випадку люди йдуть до Тетяни Мялковської за тим, аби отримати свою порцію ліків методом малювання.

«Людина повинна займатися всебічно. Дбати про свій розвиток, фізичний та душевний стан»,  - переконана художниця.

 Показником успішності її роботи є усмішки на обличчях дорослих чоловіків, коли ті створюють нову картину та забувають про все, що їх турбувало поза межами студії.

«Не можна не помітити шаленого захвату, з яким мій чоловік розповідає про уроки малювання. Раніше я не могла випросити у нього вимкнути телевізор, він не міг покинути переглядати новини. А зараз вже спокійно відходить від думок про те, що він бачив та відчував там», - розповідає дружина одного з учасників арт-терапії, Тетяна.

Також одним з тих, хто з задоволенням відвідує курси арт-адаптації є Роман. Йому довелося вирушити на війну ще у першій хвилі мобілізації, побувати у полоні та все ж повернутися на Батьківщину. З підтримкою сім'ї та небайдужих людей він повертається до звичного режиму життя, хоча нічні кошмари досі дають про себе знати.

«Нас важко зрозуміти тій людині, яка не побувала в бою. Ті жарти, ті розмови вже зробили нас сім'єю. При сторонніх людях ми стараємося не говорити про те, що відчуваємо, а коли збираємося в галереї - ми можемо обговорити ті події, що довелося пройти, і скинути негатив під час малювання», - ділиться враженнями Роман.

Тетяна вже зверталася до обласної ради з проханням виділити гроші з бюджету на закупівлю матеріалів. На її думку, робота над психологічним розвантаженням бійців є важливішою, аніж поява нових біл-бордів у місті.

«Грошима  допомагають близькі люди та друзі, навіть з Брюсселя присилали кошти. З усім іншим доводиться справлятись самій, допоки не знайду регулярної фінансової підтримки», - розповідає Тетяна Мялковська.

Чи отримає художниця гроші від місцевої влади – не відомо. Але одне вона знає точно - мати змогу морального відпочинку для тих, хто адаптується після війни, є не менше важливим, ніж зброя для бійців, які вирушають на поле бою.