Цукрова галузь на Волині має свою історію – це або відбудова зруйнованих війною, або побудова нових заводів. Чотири заводи, які лишились у спадок Волині після розпаду Радянського Союзу, з’явились у межах 50- 60-х років минулого століття. Саме тоді були збудовані і почали свою роботу заводи у Володимирі-Волинському, в селищі Мар’янівка (Горохівський цукровий завод), Іваничівський цукровий завод (нині ПП “Європа-цукор”) та Гнідавський цукровий завод.

В радянські часи спостерігались швидкі темпи розвитку цукрової галузі, що мало б перетворити СРСР у найбільшого виробника цукру у світі за формулою «догнати і перегнати».

Онак пройшли роки і вижили лише найсильніші. Після розпаду Радянського Союзу чимало заводів збанкрутували, на інших під час спадів економіки просто зупиняли роботу на декілька років, а потім “різали на метал”. Ще частина заводів потрапили в недобросовісні приватні руки, в яких, в принципі, “вмирали” через брак відповідних спеціалістів, які не зуміли правильно налагодити процес цукровиробництва. А комусь щастило більше, і вони продовжили своє існування до наших днів.

До сьогодні вдалось дожити двом об’єктам: ПП “Європа-цукор” та ПАТ “Гнідавський цукровий завод”.

Сьогодні ПАТ «Гнідавський цукровий завод» – один з найбільших платників податків та одне з бюджетоутворюючих підприємств області. Потужності підприємства дозволяють переробляти 5 тисяч тонн буряків за добу. Свого часу саме завдяки заводу виник цілий район Луцька.

Однак на досягнутому підприємство зупинятися не збирається. Щороку потужності Гнідавського цукрового заводу зростають і він увійшов у рейтинг найбільш успішних підприємств України.

Це підприємство особливе тим, що першим в державі створило національну цукрову торгову марку “Солодко”, під якою виробляє свою продукцію.

Виготовлення цукру направду європейської якості дає можливість експортувати його у десятки країн світу та продавати потужним промисловим організаціям на внутрішньому ринку.

Перспективи підприємства більш ніж обнадійливі, адже щороку у модернізацію заводу вкладаються чималі кошти, щоб вже незабаром його направду називали підприємством європейського зразка.