Про невдалу оборудку, коли наприкінці 2007 року з ініціативи екс-мера Богдана Шиби КП «Луцьке підприємство електротранспорту» потрапило в кабалу ТзОВ «Богдан-Лізинг», не говорив хіба що тільки лінивий. Одержання у лізинг 49 автобусів стало для ЛПЕ провальним маркетинговим ходом - комунальне підприємство надовго заштовхали в боргову прірву.

Відтоді на ЛПЕ почалися заборгованості по виплаті зарплат працівникам, а відтак одна за одною піднімалися хвиля страйків, демонстрацій та росло невдоволення. Не допомагали ні найбільш насичені маршрути, які віддали тролейбусникам, ні постійні фінансові вливання для підтримки життєдіяльності підприємства. У Луцьку вже тоді заговорили про те, щоб не підйомні для міського бюджету автобуси повернути «Богдан-Лізингу» назад, сплативши штраф. Однак, попри економічні обґрунтування та здоровий глузд - амбіції влади взяли верх. Місто продовжувало тягнути непосильну ношу.

А вже за каденції нового мера Миколи Романюка чиновників осяяла ще одна світла ідея. Новий механізм  хазяйнування полягав у тому, щоб залучати в оренду додаткові автобуси. Тобто, брати їх в оренду у приватних підприємців. Таким чином, на виконкомі міської ради було прийнято відповідне рішення.

З того часу Луцьке підприємство електротранспорту починає активно укладати договори з приватними підприємцями. Згідно умов договору, за обслуговування маршрутів ЛПЕ підприємці самі повинні винаймати водіїв, власним коштом обслуговувати та ремонтувати транспортні засоби, сплачувати всі страхові внески та щодня віддавати по 110 гривень з кожного автобуса на рахунки комунального підприємства електротранспорту.

На такі умови зголошується 15 підприємців. Таким чином в Луцькому підприємстві електротранспорту створюють серйозний автопарк, де, окрім 49 власних, є близько сотні орендованих автобусів. Далі чиновники вирішують питання збільшення обсягів заробітку комунального підприємства, надаючи йому прибуткові маршрути. Варто зауважити, що перевізники купували і спеціальні автобуси для перевезення пасажирів з обмеженими фізичними можливостями, що, врешті, зіграло визначальну роль у перемогах в конкурсах.  Загалом на той період ЛПЕ отримало 18 маршрутів: 11 постійних і 7 тимчасових. 

Здавалося б, вигідна схема повинна була привести якщо не до золотих гір, то хоча б до економічної стабільності на комунальному підприємстві.

Однак у жовтні 2011 року на ЛПЕ приходить новий директор. Трудовому колективу Луцького підприємства електротранспорту представили Івана Грицанчука, який до того часу працював гендиректором ЛуАЗу. Міський голова Микола Романюк сам представляє керівника колективу і оголошує, що цей фахівець висуне підприємство з боргів.

Після приходу на ЛПЕ Іван Грицанчук починає роботу по впровадженню системи GPS-навігації, як того вимагали в муніципалітеті. Не зрозуміло з яких мотивів, однак він чомусь почав купувати пристрої, які були не сумісні з системою «Візор». Більше того, головний тролейбусник примушує встановлювати такі ж самі навігатори і наймодавців, тобто усіх підприємців, які надали маршрути в оренду. Після довготривалих переписок з міською радою улітку минулого року луцька влада розриває з ЛПЕ договори і не залишають комунальному підприємству жодного постійного маршруту.  

Як стверджують наші джерела, близькі до оточення адміністрації ЛПЕ, єдине, чим клопотався Іван Грицанчук на посаді керівника підприємства електротранспорту – виплатити грошові зобов’язання перед підприємством «Богдан Лізинг», де працював до призначення на посаду директора комунального підприємства електротранспорту. А тим часом половина цих автобусів уже перетворилася у прямому значенні слова на… металобрухт.

На території підприємства, куди не допускають ні журналістів, ні депутатів, зараз «догнивають» рештки автобусів, за які міське комунальне підприємство продовжує виплачувати мільйони.

Разом з тим підприємці, які свого часу погодилися на оренду автобусів Луцьким підприємством електротранспорту, заявляють про не підйомні умови співпраці з орендарем.

Ось ці 5 автобусів зараз відбирають за кредити.

Підприємець, який у 2011 надав їх в оренду ЛПЕ, навіть зміг придбати спеціально обладнану маршрутку для перевезення людей з обмеженими фізичними можливостями і тепер не може звести кінці з кінцями.

Інший наймодавець Андрій Яручик намагається втримати ситуацію під контролем. Він – один із трьох підприємців, які подали заяви про розірвання договору. Перевізник розповів, що за 9 автобусів щомісяця сплачує по 30 тисяч гривень. Якщо така плата була прийнятна і навіть вигідна раніше, то зараз вона стала не підйомна.

«За цей час подорожчало техобслуговування, зросло в ціні пальне, треба платити зарплату, податки. Ми зверталися до керівника. Якщо попередній директор (Володимир Пуц, - ред..) нас слухав і йшов на компроміс, то цей і чути нічого не хоче».

Підприємець запевняє, що відтоді, коли був укладений договір про оренду, на інші вигідні маршрути міста було залучено близько 25 автобусів, які відтягнули частину пасажиропотоку.  Півтора місяця тому вони попередили Луцьку міську раду про намір розірвати договори. У відповіді за підписом заступника міського голови Тараса Яковлева їх просять потерпіти допоки ЛПЕ не підшукає нові автобуси.

Що буде далі, підприємець спрогнозувати не береться. Андрій Яручик розповідає, що у будь-який момент вони можуть просто не виїхати на маршрут, і це, ймовірно, станеться дуже скоро. Тільки підприємцям не зрозумілі мотиви міської влади. Ймовірно, замість того, щоб рятувати своє комунальне підприємство, міський транспорт і своїх підприємців, нагорі знову затіяли якусь чергову оборудку, від якої пахне наживою.