Меморіальну дошку загиблому на сході України старшому механіку-водію 51-ої окремої механізованої бригади Олександру Абрамчуку встановили на фасаді навчально-виховного комплексу №11 Ковеля, де навчався герой. Згідно з Указом Президента України, Олександр Абрамчук посмертно був нагороджений орденом «За мужність» третього ступеня. 12 лютого Олександру виповнилося б 28 років. А загинув він у 26, у липні 2014-го в бою під Краснодоном на Луганщині, - повідомляє Волинська регіональна дирекція НТУ.

Його побратим Сергій Літвинович каже: Олександр був надзвичайно доброю людиною: «Сміливий, доброзичливий .Чудова була людина. Шкода, що його вже немає з нами. Трагічно загинув у жорстоких боях. Але він загинув за свою країну, за свій народ, захищаючи рідну землю. Це був просто герой… Саша загинув у мене на очах. І в тому бою загинули ще двоє хлопців. Ось так, за один бій Україна втратила трьох своїх синів».

У школі, яку Олександр закінчив 2004-го, хлопця пам’ятають як здібного і допитливого.

«Він був досить спокійним, старанним і дисциплінованим учнем. Мав хороших друзів. Планував своє майбутнє. Але доля розпорядилася трішки по-іншому. Закінчивши 10 класів нашої школи, він вступив до Луківського ПТУ, здобув професію слюсаря по ремонту автомобілів. Деякий час працював за спеціальністю. А 9 квітня 2014 року був призваний до лав ЗСУ. Він був одним із перших воїнів, які стали на захист нашої Вітчизни. Їм прийшлося дуже важко і гаряче. Вони зупинили ворога, але ціною свого життя”, – розповіла директор школи Галина Сидорук.

Олександр Абрамчук пішов до армії у першу хвилю мобілізації. Він, як і його бойові побратими, знали: там, на східних рубежах України вони захищають мирне небо і над рідним Ковелем. Особливо важко нині мамі Героя Антоніні Петрівні.

«Як стали брати в армію, я кажу — може не йди? А він каже: «Треба йти, всі хлопці йдуть»… І зразу пішов. Каже: я на два місяці, а там – війна закінчиться і я повернуся додому», – зі сльозами на очах пригадує жінка.

Вона виховувала сина сама: його батько помер, коли Олександру був рік. На мітингу пам’яті промовці дякували матері за виховання сина-героя і просили миру для України.