Раніше я думав, що всі біди в нас від продажної та недолугої влади, яка знущається над працьовитими українцями. Частина правди в цьому є, але  у більшості своїх бід ми винні самі.   Зараз я вважаю, які люди – така і країна. Але саме цікаве, що українці не бачать своїх вад! Щоб стати європейцями, ми повинні вже нарешті почати будувати Європу в Україні, змінити свою ментальність, стиль поведінки, одним словом – розпочати будувати Європу у своєму будинку, парку, місті. Але інколи я все більше переконуюсь, що нам до цього ще ой як далеко.

,

 Сьогодні зранку мені довелося побувати у центральному парку мікрорайону ДПЗ «Дубовий гай». Сказати, що я був вражений, це нічого не сказати. Гори пластику, скла, старі покришки від автомобілів і це далеко не весь перелік того, що тут можна зустріти. На моє здивування вже о восьмій ранку я тут зустрів  дві захмелілі компанії, які продовжували розпивати спиртні напої, ну і зрозуміло, прибирати за собою зась. Більше того , «до вітру» ці хлопці ходять теж до найближчого дерева. До речі, парк «Дубовий гай» чи не єдине місце, де можуть погуляти мами з дітками, яких останнім часом я тут не бачу, бо ж ніхто не хоче, щоб її дитина наткнулась на розбите скло чи іншу неприємність.

, 

,«Це все влада винна, бо не слідкує за порядком у парку», - скажуть скептики, але я дозволю собі не погодитись. Неодноразово за ініціативи радника Луцького міського голови Ігоря Поліщука та місцевого депутата Євгена Ткачука тут наводили лад. Порядкували у зоні відпочинку і представники громадського формування «Варта порядку», однак вже через тиждень ситуація повторювалась.

Чому так? Питання, яке досі залишається без відповіді. А ті із нас, кому доводилось побувати закордоном із впевненістю скажуть, що такого ніколи не побачиш у парках Мюнхена, Парижа чи Лондона. Тож, дорогі лучани, хотілося б сказати, що тільки від нас залежить те, будемо ми жити в Європі чи ні та чи станемо частиною європейської спільноти.

Петро Сосницький