Нехай вибори будуть щороку, а не раз у п’ятирічку. Чому б президента не вибирати кожен рік? А в ідеалі, щоб обирали не лише президента, а й суддів, прокурорів, губернаторів та чиновників різних рівнів. І обов’язково, щоб кожен кандидат вносив гроші до бюджету. Уявляєте яким би багатим став бюджет країни. Не потрібні були б кредити МВФ – бюджет наповнювали б потенційні президенти. Дивись і криза в Україні минулася б.

Читайте також: Офіційний список кандидатів у президенти України-2019 (фото)

Президентська кампанія 2019 б’є усі рекорди. Маємо 44 кандидати. Взагалі охочих засвітитися у президентських виборах було значно більше – аж 89, але решту не зареєстрували. Причини різні, до прикладу одного з них не внесли до списку кандидатів лишень через те, що вніс заставу не у національній валюті, а у євро. Щиро думав, що потрібні 2,5 мільйона євро, коли ж зрозумів свою помилку, було запізно. Словом, такого ажіотажу ще в Україні не було.

Цей аншлаг говорить про те, що Україна дуже багата держава, інакше де взялася б сотня кандидатів, яка може зробити президентський внесок у 2,5 мільйона гривень.

Читайте також: Родичі-мільйонери, вила, витвори мистецтва: що задекларували 10 найрейтинговіших кандидатів у президенти

Ми розуміємо, що шеренга претендентів у президенти технічна, багато хто іде на вибори, щоб можна було потім похвалитися куму, брату свату, мовляв і я там був у кандидатах. Дехто готовий вбухати два з половиною мільйона гривень, щоб знайти собі жінку. Є у нас і такий кандидат.

А якщо чесно, то цей "казанова" просто кандидат-двійник Олександра Шевченка. І таких кандидатів-близнюків у списку не одна пара. Маємо двоє Тимошенків. Для чого? Щоб поморочити бабусям голову, заплутати: хто з них Юра, а Хто Юля.

Це вибори в Україні. І це кандидати, які заплатили по 100 тисяч доларів, щоб просто взяти участь у президентських перегонах. А окрім цієї сотні потрібно ще гроші на бігборди, на ефіри, на публікації у виданнях. На хороші справи, на яких можна пропіаритися.

І зміна виборчого законодавства – це саме те, що врятувало б Україну від кризи. А фінансовий обіг йшов би по колу. З кишені народу у бюджет, з бюджету до кишені політиків, а на виборах гроші з кишені політиків повернулися б у вигляді гречки та президентської тисячі знову ж таки до народу. А у вигляді президентських внесків гроші верталися б у бюджет.

Читайте головні новини Волині та України також на нашій сторінці у Facebook