Бізнес готовий до підвищення ціни на молоко для населення, у той же час вимагає, аби воно було якісним

«Бізнес готовий до підвищення ціни на молоко для населення, у той же час вимагає, аби воно було якісним», - наголосив голова облдержадміністрації сьогодні у Ковелі на обласній нараді з питань підсумків роботи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад у першому кварталі 2012 року.

Голова облдержадміністрації рекомендував головам сільським та селищним рад провести серед населення роз’яснювальну роботу доцільності об’єднання  у малі фермерські господарства. Загалом в області налічується майже 2600 одноосібників, які утримують три і більше корів.

 «Люди повинні отримувати хорошу ціну за молоко, однак воно має бути якісним.Волинський бізнес готовий до такої співпраці. У пунктах прийому встановлюється  сучасне холодильне обладнання, а доїльні апарати одноосібники отримують від влади постійно», - резюмував  Борис Клімчук.

Як зазначила під час екскурсії художній керівник «Гармидеру» Руслана Порицька, в першій половині 20 століття це переважно була вулиця магазинів, готелів, кав’ярень, цукерень, пивних, майстерень, офісів. тут розташовувалися найпрестижніші готелі «Версаль», «Брістоль», «Європейський», «Волинський», ресторани, знамените кафе «Турецька кава».

Другий поверх був в основному житловим. Вулиця дуже часто змінювала і зовнішній вигляд і назви. А ще цю дорогу називали Монастирською, адже саме нинішня вулиця Лесі Українки була тією гілкою, на якій сформувалося гроно із 6-ти монастирів.

У місті було кілька пивних Вацлава Земана. Важко сказати де саме. Є свідчення, що по вулиці Ягеллонській їх було дві під номерами 24 і 74. Традиції пивоваріння цієї чеської родині й нині продовжуються в Луцьку.

Незважаючи на те, що 1906 року завод Вацлава Земана згорів і за деякими даними, червоного півня конкурентові пустив пивовар Шнайдер, через два роки Земан звів нову модерну споруду, де й нині працює завод.

Наступна наша зупинка екскурсії припала на чайну «Під шафраном» Луцького товариства тверезості. У ній не тільки пригощали різними видами чаю, а ще й демонстрували живі картини. На початку 20 століття це була популярна салонна розвага. У живих картинах втілювали популярні сюжети, або ж створювали «живі копії» відомих полотен.

Також лучани дізнались про кав’ярню Розаліні, де можна було пригостити даму кавою і солодощами. Кав’ярня братів Розаліні, італійців за походженням, була вона однією з найпопулярніших у Луцьку. З 8-ї до 17-ї години вона працювала як кав'ярня, можна було випити кави-чаю-какао з смачною кулінарією, а після 17-ї тут розпочиналися танці. Будинок в якому вона знаходилася було знищено, однак солодкі традиції нині продовжилися у тортах «Розаліні». Тут учасникам екскурсії актори подарували ніжний танок і частування тортами «Розаліні».

На наступній зупинці присутні познайомились з дівчиною в образі землячки Ірини Левчанівської, яка лише минулого року в 98-річному віці пішла від нас. Мати Ірини Левчанівської – Олена Левчанівська – була першою жінкою-сенаторкою від Волині у сенаті Речі Посполитої 1922-1927 років(саме на її честь названо вулицю). А Ірина – живе у пам’яті волинян як щира патріотка, фото- та кіноаматорка, письменниця та громадська діячка. Саме на цій екскурсійній зупинці фотоісторію Луцька доповнили ще однією світлиною – учасників відкриття туристичного сезону 2012 року.
Остання зупинка припала на будинок Кронштейнів. Він збудований у 1890—1894 роках і належав луцькому родинному клану домовласників Кронштейнів. Донька Кронштейнів володіла чи не всіма будинками торгового ряду тієї частини сучасної вулиці Лесі Українки, що нині тягнеться від Кривого Валу аж до собору. Недаремне міщани жартували, що у фартушку пані Кронштейн – половина Луцька.

Будинок був пишно декорований. А в 1928 році на ньому було збито декор і отиньковано. Зараз тут розміщується Медичний коледж.

Саме тут міський голова Микола Романюк запалив від смолоскипу напис «Луцьк», що стало символом освячення відкриття туристичного сезону в Луцьку.

фото Андрія Михайлова

Сьогоні Кідрука в Україні видно і чути набагато більше, аніж інших, можливо, набагато серйозніших письменників. На інтелектуальному рахунку Максима школа із золотою медаллю, «водний» університет у Рівному, аспірантура Королівського технологічного інституту у Стокгольмі, подорожі  нехоженими стежками 28 країн Південної Америки, Африки, Азії, Європи та Океанії, шість художніх романів та чотири наукові праці з програмування.

 Як хлопець з маленького поліського містечка досягнув загальнонаціонального  успіху ще замолоду? Ким є Кідрук насправді: невтомним мандрівником, вдалим послідовником, чи все ж таки справжнім літератором? Чи має шанси сучасний український автор стати повнокровним учасником світового літературного процесу, жити на гроші, зароблені писанням? Саме це я і намагалась з'ясувати в особистій розмові з Максимом.

 Максе, коли вперше бачиш тебе «на живо», впадає у вічі дуже дивне і не менш гарне тату у тебе на передпліччі. Що воно означає?

- Це ронго-ронго - писемність рапануйців, що колись населяли острів Пасхи. До речі, ці письмена до нині не розшифровані. Тату мені зробив  корінний рапануйєць, в ніч перед вильотом з острова Пасхи.

Під час подорожі Намібією й Анголою ти  вчив корінних африканців української мови - щоб показати приклад прем'єр-міністрові України Миколі Азарову?

 - Я прагнув показати Азарову, що навіть в Африці можуть розмовляти українською, чого не скажеш про прем'єр-міністра... Цей чоловік живе в Україні десятиріччями,  зробив тут політичну  кар'єру, але не зміг вивчити мову країни, якою багато в чому керує. Мене особисто це вже дратує. Або ця людина  не здатна вивчити мову через глибокі обмеження в розумовому розвитку, що не підтверджується, зважаючи на високу державну посаду, яку пан Азаров займає, або ж  він просто ненавидить, не сприймає  культуру країни, яка йому дала все.

Мандруючи Намібією, я знайшов  плем'я хімба,  навчив його кількох фраз українською - щоб поставити африканців у приклад Азарову.  Темношкірі люди говорять українською краще за Миколу Яновича. Відео, яке я назвав "Азаров, ай-яй-яй!", усі бажаючі можуть переглянути  в мережі Інтернет.

 Не так давно ти повернувся з мандрівки Бразилією. Де саме був, кого зустрічав? І найголовніше - як тобі бразильські жінки: такі ж гарні як головна героїня телесеріалу «Рабиня Ізаура»?

-   Я принципово не відвідував міст, де тусуються туристи,  тому і в Ріо не заїжджав навмисне. Подорожую виключно по незвіданим місцям, куди важко добратись туроператорам, тому прилетів  в бразильський аеропорт  Сан-Паулу, а не в Ріо-де-Жанейро. Мій шлях проліг до найзаболоченішо місця Землі, котре має назву Пантанал - воно півроку перебуває під водою. В Пантаналі водяться величезні рептилії,біля нашого намету буквально «гуляли» крокодили. Одного з них, особливо настирливого,  я назвав Петя. А чого варта рибалка на піраньїв! Цю хижу рибку вудять на  шматки м’яса з кров′ю. Самої рибалки мені виявилось замало, тому я роздягнувся і пірнув з човна у воду, від крики та улюлюкання гіда. Хоча розумів, якщо  маю на тілі якусь подряпинку - то це буде моє останнє плавання. Та якось пронесло...

Анаконду не бачив, на жаль. А от бразильських жінок бачив... З цього приводухочу висловити своє «фе», вони мені зовсім не сподобались, бо непропорційні, неохайні. Коли виходив на пляж, то завжди звертав увагу на їхні брудні нігті. За увесь час перебування в Бразилії мені зустрілась лише одна дуже гарна дівчина, та  з'ясувалось, що вона  парагвайка. В порівнянні з Перу чи Мексикою, де теж є багато гарних жінок, Бразилія явно пасе задніх щодо краси. Мене до нині дивує, де організаторам карнавалу в Ріо-де-Жанейро вдається знаходити привабливих жінок-учасниць?

А якщо б твою книгу видали у Бразилії і тамтешні жінки таки дізнались, що ти про них думаєш?Або скажу інакше, якщо за кордоном так мало гарних жінок, то чому так багато  гарних і незаміжніх  українок?

 -  Я відверто написав про своє враження про бразилійок у книзі «Любов і піраньї», звісно, письмово висловився трохи толерантніше... Щодо власного одруження, то тут скажу ще відвертіше: живим не дамся! Ні жінкам, ні ворогам! Українських жінок теж не дам нікому ображати. Саме тому в квітні  2011 року  я  полетів в Нову Зеландію,  в рамках акції «На Зеландію!», яку організував із Сергієм Притулою. Акція мала за мету відплатити за огидний конкурс «Win a Ukrainian Wife» («Виграй дружину з України»), котрий провела оклендська FM станція і який позиціонував Україну як потенційну країну для секс-туризму. Такий собі бевзь Грег Морган, переможець конкурсу,  мав їздити Києвом у супроводі дівчат з шлюбних агенств, кожного дня з іншою і, начеб, шукати  методом проб собі дружину...  Україна мовчки проковтнула образу. Єдиною офіційною особою, котра відреагувала адекватно, став посол України в Австралії та Новій Зеландії Валентин Адомайтіс, до нього приєднались Асоціація українців Нової Зеландії. 

Коли пристрасті дещо вгамувались, новозеландські ЗМІ опублікували інтерв’ю з горе-женихом, в якому він розповідає землякам, що «жінки в Україні дуже гарні, але тупі, з ними нема про що говорити». Про нашу сильну стать Грег сказав так: «Жодної конкуренції, всі чоловіки в Україні - алкоголіки». І це при тому, що в анкеті на сайті радіостанції Морган з гордістю зазначив: «Випиваю не частіше, ніж два рази в день»...

І як, вдалось встановити прапор відплати на радіовежі Окленда?

- Акція мала два відплатно-ідеологічних етапи, в останню ніч перебування в Окленді я провів її просвітницьку частину – розклеїв плакати, створені за допомогою організації «Фемен». На постерах  зображена гарна напівогололена жінка у віночку, яка в одній руці тримає закривавлений серп, а в іншій – відірвані чоловічі гонади. Саме гарне літературне слово «гонади», а не медичне «геніталії»,  найбільше підходить до цієї частини чоловічого тіла, я його вичитав у словнику. На плакаті пише: «Greg! We are waiting! Try to win a wife again», це попередження для усіх шукачів секзабавок в українках. В офіційній частині акції я подав скаргу до відповідної контролюючої організації Нової Зеландії, після чого радіостанції-провокатору на деякий час взагалі заборонили проводити розважальні конкурси.

Та на цьому мої пригоди не закінчились, в  ніч перед вильотом я опинився в поліцейському постерунку, потім заснув в аеропорту і затримав виліт «Боїнга»...

 Якщо ми вже говорили про Бразилію, то мушу запитати про футбол. Ти більше – на порозі «Євро -2012».

-    Так, бразильці і футбол як рідні брати, ця гра надзвичайно пасує до їх бурхливого темпераменту. Я не слідкую за чемпіонатами, та якось потрапив у місто, де щойно відбувся  футбольний матч. Я подумав, що розпочалась війна чи революція, таке було «пожвавлення» на вулицях. Гуляло усе і усі.

 Максиме, коли я вперше побачила твої тревелоги в мережі книгарень «Є», то чомусь подумала, що ти, як і я, в дитинстві захоплювався книгами норвезького мандрівника Тура Хейєрдала. Туру я особисто завдячую тим, що стала журналістом, адже ще зі школи мріяла написати з ним інтерв′ю, або як Юрій Сєнкєвіч з відомої радянської телепередачі «Клуб телемандрівників»  - здійснити подорож на папірусному чи бальсовому човні у складі інтернаціональної команди Хейєрдала...

-  Усе це так, але не він один. Коли я збирався на острів Пасхи (Максим Кідрук став першим офіційно зареєстрованим українцем, який відвідав острів Пасхи, мандрівник описав цю подорож у двотомному романі «Подорож на Пуп Землі» - прим. автора статті), то перечитав усе і про усіх, хто його відвідува. Про Тура в тому числі. Проте Джеральд Даррелл для мене є ще одним великим прикладом, як писати з величезною любов′ю про людей і тварин. Цей знаменитий англійський натураліст, мандрівник і письменник, автор книги «Моя сім'я та інші звірі» справив на мій світогляд визначальне враження. 

В сучасній українській літературно-мандрівній тусівці не вистачало таких людей як ти, як команда «Еквітас», Артем Чапай. Скажи, ти відчув цю прогалину, цю незаповнену нішу, чи це просто потужний піар, літературне шоу, а можливо - твоя місія? Запитую, та знаю, що правдиво відповідати на такі запитання невигідно жодному з авторів.

 -    Чому? Я відповім. Це певний менеджмент мене як письменника. За три роки я став професійним літератором, я живу з роялті за свої твори. Саме тому я принципово не роздаю книжки, бо це єдине джерело мого фінансового благополуччя. Мене дратує, коли кажуть: подаруй! Ви ж не приходите до кондитера і не кажете: дай мені булочку чи тістечко? Або до перукаря, з проханням постригти безкоштовно. Та коли мова заходить про письменника, то безліч людей просять подарувати книгу. Коли ти кажеш ні, то бачиш здивовані і розчаровані очі. На тебе ображаються.

Так ось, про тревелог. Це  була дійсно вільна ніша, хоча подорожі для мене не є самоціллю, це джерело факторів, характерів і місць для включення в мої майбутні романи. Я збираюсь писати технотриллери, з 2008 року, після смерті Майкла Крайтона, ця ніша у світі теж залишилась незаповненою (Найвідоміший роман Крайтона «Парк Юрського періоду» та одноіменний блокбастер принесли письменнику світому славу – прим. автора статті).

В технотриллерах зазвичай описують катастрофи як результат людських помилок в галузі новітніх технологій, особливо біотехнологій. В моєму новому романі йтиметься про діяльність інтернаціональної групи вчених, котра залізла з нетрі людського мозку, створила техногенну катастрофу. На якомусь етапі науковцям вже не вдається конролювати ситуацію, тоді в групу «вливається» український  програміст. Хлопця спокусили запропоновані великі гроші... Події відбуватимуться там, де я сам неодноразово бував – на півночі Чилі, в найсухішій пустелі планети Атакамі.

 Як ти сам орцінюєш свій талант? Він для тебе легка ноша чи тягар?

 - Відповім словами  Стівена Кінга: «Талант? Немає ніякого таланту. Шість-сім годин на добу писання і читання. Не зупинятися, поки не напишеш дві тисячі слів, от і вся запорука успіху».

 В тебе є літературний агент? Чи ти сам собі агент?

 - Наразі біля мене є особа, яка займається організацією моїх виступів, розсилкою прес-анонсів. Це не зовсім агент, це швидше дружня допомога.

 Зрозуміла, це місце вже зайняте... Колего, як співавтор книги на краєзнавчу тематику, скажу тобі  дякую. Бо ти працюєш на те, щоб в Україні плоди інтелектуальної праці нарешті стали повноцінним товаром, за який платять. Як за булочки, тістечка, зачіски...

 -    Дякую навзаєм. Багато хто не розуміє,  коли існував СРСР, то книги видавали всім і вся, за державний кошт, величезними накладами, книгопродукцію змушували купувати мішками в так звану «нагрузку» до придбання автівки чи мотоцикла, вона масово надходила у бібліотеки. А от коли  «совок» розвалився... Тільки деякі автори зрозуміли, що треба писати так, щоб продати книжки, а не роздати їх друзям і знайомим, бо всеодно вони видані за гроші спонсорів.

 Нещодавно бачила в мережі Інтернет рейтинг найуспішніших українських авторів в плані реалізації їх літературних творів, мене здивувало те, що приміром на двадцять п'ятій сходинці «Топ-25» опинився відомий  автор, котрий продав лише 244 примірники... Максиме, ти володієш інформацією, скільки твоїх книжок продалось в Україні, скажімо, за останній рік?

 -    Я здогадався, про який саме рейтинг ти говориш, це асолютно непрофесійне дослідження, напевно його складали журналісти, які не читали жодної української книжки. Твоє питання, воно в принципі не зовсім етичне для письменника, але я відповім: продано десь двадцять тисяч моїх книжок. За них я отримав суму коштів, на які можна жити та подорожувати. Хоча в рейтингу мене немає з невідомих мені причин. Трохи образливо, але я не збираюсь вживати якихось заходів, щоб довести, що таки дійсно заробляю на своїх творах, просто взяв  гонорар і поїхав в наступну подорож – у Намібію. Якщо не віриш мені, то запитай людину, яка продала ще більше книжок, аніж я – це письменник з Луцька Володимир Лис. Та за іронією авторів рейтингу – Лиса в ньому теж немає...

 Я теж не повірила в об′єктивність згаданого рейтингу, бо «Записки українського самашедшого» Ліни Костенко мені вдалось придбати лише з третього завозу у книгарню  – роман розбирали наче гарячі пиріжки, а в «Топ-25» пані Ліна  лише на  12 місці...

 З Володимиром Лисом ми земляки, народились на протилежних кінцях одного лісу. Запитувати в Лиса про кількість проданих ним книг не буду, бо впевнена: його епохальний роман «Століття Якова» не придбав лише той український книголюб, хто собі ворог. А от привіт від тебе, Максиме, передам обов'язково. Дякую за інтерв′ю.

Розмовляла Світлана Федонюк, Луцьк-Житомир-Луцьк.

18 травня 2012 року депутати об’єднаної опозиції ініціювали позачергову сесію Кузнецовьскої міської ради і не зважаючи на те, що міський голова Сергій Анощенко перешкоджав проведенню сесії – вона все ж відбулася. Головним питанням у порядку денному було - дострокове припинення повноважень міського голови за бездіяльність та ігнорування рішень ради, що призвело до значним матеріальних втрат.

У пояснювальній записці до проекту рішення йдеться про те, що міський голова не забезпечив здійснення наданих йому повноважень та порушував законодавство України. Даний проект рішення фракція ВО «Свобода» та інші присутні депутати підтримали одностайно, окрім фракції «Партії Регіонів», яка проігнорувала засідання сесії. Із 40 обраних до Кузнецовської міської ради депутатів, були присутніми 31 чоловік.

Голова Рівненської обласної організації ВО «Свобода», депутат облради Олег Осуховський, який був присутнім на сесії, зауважив: «Добре, що є така процедура відкликання міського голови, така процедура мала б діяти не тільки на міських голів, а і на депутатів місцевих рад та депутатів Верховної ради. Це прецедент для тих лжегосподарників, які не піклується про людей, а дбають лише про власні інтереси та своє збагачення. які служать власним кишеням та партії влади, а не людям, які їх обирали.

Міський голова ігнорував рішення сесій, безпідставно підвищував оплату за комунальні послуги людям. Завдяки об’єднаній опозиції вдалося прийняти таке важливе для громади рішення».

Про це пише «Дзеркало тижня».

Як писала раніше «Українська правда», ActivSolar пов'язана з фірмами, близькими родині президента Януковича і братів Клюєвих.

За даними «Дзеркала тижня», ActivSolar було створено близько 40 фірм, зареєстрованих у Криму, Миколаївській і Одеській областях.

Як повідомив виданню гендиректор української дочки ActivSolar Михайло Черевко, така кількість компаній створена, щоб зручніше залучати інвестиції.

За його інформацією, для будівництва станцій у Криму компанії ActivSolar удалося залучити 8,1 млрд. грн. інвестицій.

«В основному це позикові кошти від закордонних банків. .. Ні копійки бюджетних грошей для будівництва сонячних парків використано не було», — підкреслює гендиректор.

Правда, питання про те, що кредити бралися під державні гарантії, був зігнорований.

Автори матеріалу вирішили продовжити розслідування і  знайшли майже тотальну ж зміну власників у тих ТОВ, що вели будівництво черг усіх чотирьох станцій, а потім одержали «зелений тариф» на 20 років.

Так, новими власниками пула трьох «Крайміа солар» (станція «Родніково») стали не відомі Google жителі Чернігівської області — основна частка у Вікторії Безпалої із села Дрімайлівка, у жителя с.Новосільці Київської області Сергія Надточія — скромна частка в 12 гривень.

Зате він присутній у співзасновниках ще двох плеяд фірм станцій «Мітяєво» і «Охотніково», причому партнер у нього вже більш солідний — фірма «Красоліна інвестмент ЛТД», з адресою прописки Нікосія, Кіпр.

На Кіпрі зареєстрований і новий співвласник фірм, що будували «Перово», — «Оурніа Комершл ЛТД», хоча 15-гривнева частка дісталася ще одному жителеві Чернігівської області — Сергієві Розю, що також числився раніше керівником або співвласником кримських фірм. 

«За словами «туристичний сезон» стоїть дуже багато роботи наших структурних підрозділів міської ради, управління культури, відділу туризму, які підготували для лучан багато цікавих акцій. Ми зацікавлені в тому, щоб побільше гостей було в місті, котрі б мали можливість гарно і приємно відпочивати».

Також Микола Романюк передав символічний ключ від Луцька керівнику програми з розвитку туризму в регіонах України програми «Лінк» Генадію Друзенко, котрий зробив великий внесок у луцький туризм.

«Мені дуже приємно, що у Луцька з’явилися здорові туристичні амбіції. У нас після Радянського союзу лишився такий атавізм, що туризм це соціальна сфера, на яку витрачають, в світі це близько 10% світової економіки. І в умовах коли заманити інвестора в Україну дуже важко, сам розвиток туризму він приносить не тільки гроші та інвестиції, він приносить нову якість життя для громадян», - зазначив Генадій Друзенко.

Далі у супроводі акторів театру-студії «Гармидер» та численних гостей дійства мандрівка продовжилась пішохідною вулицею Лесі Українки, під час якої всі присутні мали можливість дізнатись багато цікавого про вулицю і Луцьк загалом.

Біля будинку Кронштейнів Микола Романюк запалив від смолоскипу напис «Луцьк», що стало символом освячення відкриття туристичного сезону в Луцьку.

Як виявилось, у даній сфері назбиралась ціла низка проблем, через які впровадження системи електронного документообігу затягується. Едуард Стоєв наголосив, що з 1 січня 2012 року видача документів дозвільного характеру здійснюється виключно через державних адміністраторів за принципом «єдиного вікна» і для уповноваженої особи місцевого дозвільного органу мають бути забезпечені відповідні технічні вимоги до автоматизованого робочого місця.

Однак, місцеві дозвільні центри та відомства поскаржились, що вважають Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний сервісний центр» встановило надто високу ціну за свої послуги по підключенню та обслуговуванню системи електронного документообігу. Зокрема начальник луцького дозвільного центру Юлія Соломко зазначила, що не розуміє, чому одна лише технічна підтримка системи оцінюється в 6 тисяч гривень.

В свою чергу представник державного підприємства «Інформаційно-ресурсний сервісний центр» Володимир Демчишин запевняє, що вартість є економічно обґрунтованою, адже для здійснення послуги задіяний суттєвий людський ресурс. Однак також запевнив, що в кожному конкретному випадку можна буде досягати окремих домовленостей.

Едуард Стоєв доручив Володимиу Демчишину з’ясувати фінансові аспекти даної проблеми з його керівництвом, а також обговорити питання підключення дозвільних центрів та відомств авансом.

Начальник управління культури Луцької міськради Тетяна Гнатів повідомила, що відкриття арт-галереї присвячене Дню працівників культури та майстрів народної творчості.

Мер Луцька Микола Романюк привітав присутніх зі святом та подякував митцям за їх творчість.

«Ми будемо сприяти тому, щоб ви могли показати себе. Усі митці хочуть, щоб їх твори бачили люди… Хай галерея трохи за маленька, але вона є», - сказав міський голова. Також він похвалився тим, що місце для арт-галереї було обране досить вдало.

Тетяна Гнатів розповіла, що цього року у Луцьку започатковується творча премія міського голови для підтримки сфери культури та мистецтва.

Потому міський голова Луцька Микола Романюк вручив творчі премії п’ятьом діячам культури. Серед них:Гаврилюк Іван Миколайович – директор комунального закладу «Луцька художня школа», Бочарова Ніна Іванівна – заступник директора комунального закладу «Луцька міська централізована бібліотечна система», Єлісєєва Тетяна Миколаївна – завідувач музею Волинської ікони – відділу Волинського краєзнавчого музею, Млинарська Ілона Євгенівна – майстер художньої вишивки, Поремська Ніна Володимирівна – голова товариства польської культури імені Тадеуша Костюшка у місті Луцьку.

Експерт Ради Європи з питань культурної політики Олександр Буценко теж не втримався від привітань.

«Я хочу усіх вас привітати з цією подією, оскільки коли з’являється художня галерея у будь-якому місті, це означає, що життя набуває нових фарб і продовжує розвиватися. Дуже мало існує муніципальних галерей. Хочеться, щоб така галерея стала вікном у світ для луцьких художників і давала можливість знайомитися з європейськими художниками. Нехай європейське мистецтво буде постійним гостем, а луцькі художники відкривають для себе Європу», - сказав він.

Нагадаємо, що за дорученням голови облдержадміністрації Бориса Клімчука цьогоріч заплановано передати волинським фермерам 500 доїльних установок. У 2011 році їх було подаровано 214 малим родинним фермам.

У контексті розвитку агропромислового комплексу начальник профільного управління повідомив, що в області продовжується виплата дотацій власникам особистих селянських господарств, які утримують три і більше корів. 1463 родинні ферми вже отримали 501 тис. грн. Згодом фінансову допомогу отримають ще 283 родин.

Таким чином, Борис Клімчук продовжив свою традицію роздавати доїльні апарати. Водночас, він став на захист молокозаготівельників, звинувативши селян у неякісному молоці. Напевно, ці доїльні апарати в епоху цін за літр молока 1,6 - 1,8 гривень стануть хорошим засобом «доїння» селян та збачачення власників заводів.

Про це повідомив на прес-конференції у Львові президент Асоціації дієтологів України Олег Швець, передає DT.UA.

«Перше місце утримує картопля, хоча вона і не є найкориснішим або здоровим продуктом», - сказав він.

У той же час буряк, який посів друге місце, медик назвав дуже цінним продуктом в енергетичному та харчовому планах.

Хліб став третім продуктом за популярністю споживання серед громадян України.

Однак Швець наголосив, що до цього продукту в Україні є і претензії, зокрема, у зв'язку з тим, що в ньому міститься багато солі, а виробники не вказують про це і не намагаються зменшити частку солі у хлібі.

«Наявність солі у хлібі призводить до того, що українці регулярно перевищують норму споживання солі, а це не корисно для організму», - пояснив Швець.

А на четвертому місці в українців, за його словами, - алкогольні напої.

Також Швець відзначив, що жителі України страждають від надмірного споживання калорій, що призводить до ожиріння.

«В Україні половина дорослого населення страждає від зайвої ваги. 25% жінок і 15% чоловіків. Зайва вага провокує хвороби серцево-судинної системи, цукровий діабет та інші захворювання. Щороку від неінфекційних хвороб ми втрачаємо більше 400 тисяч наших співгромадян», - сказав він.

У зв'язку з цим Асоціація дієтологів почала підготовку національних дієтичних рекомендацій.

За словами Швеця, головними розділами цих рекомендацій стануть: калорійність їжі, яку їсть людина, адекватна рівню витрачених фізичних зусиль; збільшення споживання корисних для харчування продуктів і зменшення продуктів, що негативно впливають на здоров'я; розробка рекомендацій для окремих груп населення; вироблення здорових звичок у харчуванні .

За словами дієтолога, ці рекомендації стануть основою державної програми здоров'я українців.

Як повідомили УНІАН у Відділі зв’язків із засобами масової інформації прокуратури Києва, триває огляд місця події.
Вирішується питання про порушення кримінальної справи та обрання міри запобіжного заходу.

Табачнику доведеться подивитися в очі ображеним ним жінкам.
Про це пише Українська правда.
Дівчата, які вчаться чи закінчили магістратуру або аспірантуру візьмуть свої дипломи, вдягнуть найкращі сукні і прийдуть "на побачення" до міністра Дмитра Табачника.
"Я закінчила магістратуру юридичного факультету КНУ ім. Т.Шевченка із червоним дипломом. Після одкровення міністра освіти всерйоз задумалася: як мені тепер з цим жити? Піду з подругами в понеділок на оглядини – хай Табачник нам в очі скаже, що ми потворні", - повідомила одна з організаторів Олександра Матвійчук.
Як повідомляв УНІАН, 17 травня Табачник заявив, що в магістратурі та аспірантурі навчаються не дуже красиві дівчата:
"Думаю, що я не відкрию Америки, і навіть не повторю подвиг Міклухо Маклая, якщо скажу, що краще навчаються в університеті, магістратурі, в аспірантурі дівчата, ну скажімо з менш яскравою, менш привабливою, з менш якоюсь такою модельною зовнішністю", - сказав міністр.

Близько десятої години ранку до чергової частини Луцького районного відділу УМВС у Волинській області зателефонувала 34-річна мешканка села Підгайці Олена Н. та повідомила про озброєний напад на її чоловіка та близького родича.

Цього ранку 40-річний місцевий житель Олександр Н. разом зі своїм знайомим 38-річним лучанином Богданом Я. власним автомобілем вирушили до обласного центру. Коли Олександр дистанційним пультом відкрив ворота подвір’я, чоловіки помітили, що дорогу їм перегородив автомобіль темно-синього кольору. З машини вийшли двоє чоловіків у спецодязі та з масками на обличчях. У руках тримали зброю, яку ж одразу пустили в хід: почали обстрілювати авто.
Олександр та Богдан, миттєво зреагувавши, вискочили з авто та почали чинити опір злочинцям. Олександр застосував пристрій для відстрілу гумовими кулями, який зареєстрований у встановленому законом порядку.
У результаті нападу зловмисники нанесли потерпілим тілесні ушкодження у вигляді вогнепальних поранень верхніх та нижніх кінцівок і заволоділи пістолетом для відстрілу гумовими кулями. Також під час стрілянини був пошкоджений і автомобіль, на якому рухались Богдан із Олександром.

На місце події відразу виїхала слідчо-оперативна група, прибув і начальник УМВС України у Волинській області генерал-майор міліції Богдан Щур.
За даним фактом слідчим відділом Луцького РВ УМВС України у Волинській області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 (Розбій) КК України.

Таким чином завдяки злагодженій роботі, провівши слідчі дії та оперативно-пошукові заходи за підозрою у скоєнні злочину спочатку було затримано одного підозрюваного, а потім ще двох співучасників злочину: неодноразово раніше судимого 45-річного Ігоря Б., 51-річного Валерія С. та 22-річного Романа Д.

Під час огляду будинку, де проживають рідного одного з підозрюваних було виявлено автомобіль марки «Фольксваген», що використовувався зловмисниками під час нападу, на якому залишилися сліди скоєння злочину. У гаражному приміщенні правоохоронці вилучили також у в’язану шапку темно-синього кольору з прорізами для очей – маску, тобто маску.

Згодом у ході санкціонованого Луцьким міськрайонним судом Волинської області обшуку за місцем проживання ватажка угрупування Ігоря Б. працівники знайшли цілий арсенал зброї: 5 пістолетів, автомат «Калашникова», 7 магазинів до пістолетів, 9 магазинів до автомату «Калашникова» (калібру 5.45мм та 7.62 мм), магазин до кулемета РПК, 4 пристрої безшумної стрільби, обріз мисливської рушниці, частину мисливської рушниці (без ствола), патрони різного калібру до різних типів зброї (усього – 1491 шт.), димову гранату, два сигнальні освітлювальні патрони, димову гранату УЧЯДГ, два наземних сигнальних патрони, імітаційний патрон ІМ-100, електродетонатор, вибухова речовина типу «Пластид» вагою 700 грамів, вибухова речовина (ймовірно, «Амоніт») вагою більше 2 кілограмів. Усі предмети направлені до НДЕКЦ при УМВС України у Волинській області для проведення балістичних та вибухо-технічних досліджень. До речі, серед вилученої зброї є та, яку зловмисники використовували під час скоєння злочину.

Наразі зловмисники затримані в ізолятор тимчасового тримання Луцького МВ УМВС України у Волинській області. Підозрювані також зізналися у скоєнні ще одного розбійного нападу із застосуванням вогнепальної зброї, який вони скоїли наприкінці 2011 року у місті Луцьку. Тоді вони, влучивши в ногу потерпілому, забрали 80 тисяч гривень. Триває слідство, в ході якого буде встановлено їхню імовірну причетність до скоєння інших злочинів.

Серед усього іншого тут заплановано проведення дня Борщу і Вареника, концерти зірок світового масштабу. Крім того, тут буде і кабан-віщун, який буде передбачати результат футбольних матчів.

Як повідомили в пресс-службі КМДА, унікальність атмосфери київської фан-зони визначена місцем її розташування - це самий центр столиці - Хрещатик і Майдан Незалежності.

Екран розміром 150 квадратних метрів буде транслювати ключові матчі турніру.

Заплановано встановлення стаціонарних санвузлів, точок якісного швидкого харчування, медичного пункту.

Крім усього, буде працювати VIP-зона, куди можна купити квиток на будь-який матч або концерт. У цій зоні планується фуршетне обслуговування, входить у вартість квитка, додатковий ресторанний сервіс, окремий вхід і під'їзд з вулиці Городецького.

Кожен день в периметрі офіційної фан-зони буде відбуватися безліч культурних і розважальних заходів.

Основна тематика розважальної частини програми офіційної фан-зони - національна. Щодня тут можна буде ознайомитися з українськими традиціями, культурою, музикою, спортом.

Серед запланованих заходів також виступи президентського оркестру, фолк, поп і рок-груп, живих скульптур, демонстрація традиційних українських ремесел, національної кухні, проведення днів Борщу і Вареника, ігор, майстер-класів для дітей і дорослих та багато іншого.

Крім того, очікується кілька концертів зірок світового масштабу, які будуть анонсовані додатково.

7 червня, в день урочистого відкриття офіційної фан-зони всіх гостей чекає гала концерт, яскраве шоу і грандіозний феєрверк.

А в спеціально відведеному почесному місці фан-зони Києва оселиться унікальний кабан-віщун - справжній український кабан, знавець таємниць футболу і провидець. Щодня в 16:00 він буде передбачати результат матчу.

Майже три роки пройшло з того часу, коли зник Дмитро Неповний. Йому тоді було 20 років. Хлопець працював менеджером в тирі київського гідропарку. 22 травня він заступив на нічну зміну. Додому не повернувся.
"Я до нього дзвонила. Робота закінчувалася в 11годині ранку. Я набирала в 10:10. Він не підіймав, а потім телефон хтось виключив. Я пішла до адміністратора тиру але він сказав, що до 11 години він перераховував із Дімою кульки, а потім хлопець пішов, куди не сказав," - розповідає історію зникнення сина Любов Володимирівна. - "Я звернулася в міліцію. Вони оголосили сина в розшук. Але працювали непрофесійно. Я припускаю, що адміністратор закладу причетний до злочину, а вони цьому не надали значення. Тепер говорять, що вже пройшло багато часу із моменту зникнення, тому когось знайти буде дуже важко".

Згодом, до Любові Володимирівни прийшла жінка. Представилася Наталією Смоліженко. Сказала, що працює в одному із київських судів і знає, де знаходиться Дмитро. Пообіцяла допомогти повернути його додому.
"Про гроші спочатку нічого не говорила, а потім попросила 15 тисяч гривень. Я позичила в своїх знайомих, дала їй в руки. Потім вона сказала, що потрібно ще. Пояснювала, що мого сина хочуть продати в рабство за кордон. Я не мала виходу. Заплатила ще. Вперше запідозрила жінку в шахрайстві, коли на 5 днів обірвався із нею телефонний зв'язок. Я звернулася в міліцію. Працівники УБОЗу розказали, що робити під час передачі наступної суми. В мою машину поставили приховану камеру. Коли Наталя прийшла за грошима її арештували", - пригадує жінка.

Деснянський районний суд Києва визнав Смоліженко винною в шахрайстві і виніс їй вирок 6 років позбавлення волі.
"Вона подала апеляцію Вважає, що забагато отримала, бо на момент арешту була на 8-му місяці вагітності. В ізоляторі стався викидень. Поки триває апеляційний суд, її чоловік намагається максимально скоротити вирок. Я впевнений, що він дає хабарі в суді. Прокурор просив занадто малий термін, хоча бачив хто перед ним стоїть", - переконаний адвокат Любові Неповної Анатолій Каленюк.

Як передає Інтерфакс-Україна, згідно з інформацією компанії, розміщеної на сайті Лондонської фондової біржі, глибина нової свердловини складе 5,160 км, завершити роботи над нею планується в кінці другого - початку третього кварталу 2012 року.

Крім того, компанія продовжує капітальний ремонт свердловин Загорянська-2 і Загорянська-8.

Як відзначають в Cadogan, результати тестування свердловин Покровська-1 і Покровська-2а (Покровське газове родовище, Полтавська обл.) Виявилися нижче її очікувань. Разом з тим, Cadogan не виключає варіант відновлення робіт на Покровській-2а в майбутньому.

Компанія планує в подальшому також реалізувати ряд проектів на Бітлянська нафтогазовому родовищі (Львівська обл.), Пірківської газовому родовищ (Полтавська обл.) І Дебеславецком газовому родовищі (Івано-Франківська обл.).

Раніше Cadogan припинила операції на свердловині Покровське 2а через заклинювання спусковий колони при спробі підняти її зі свердловини.

Нафтогазова компанія Cadogan займається розробкою родовищ у Східній і Західній Україні.

Італійська Eni SpA купила у Cadogan 30% в Pokroskvoe Petroleum BV і 60% в Zagoryanska Petroleum BV (Обидві Нідерланди) - компанії, що володіють ліцензіями на розробку відповідних нафтогазових родовищ в Україні.

Подія сталася 17 травня близько 13 години у селі Бранів Корецького району. Невідомий чоловік зайшов до помешкання літніх людей і, залишаючись непоміченим, викрав з шухляди 300 гривень. За словами очевидців, схожий чоловік сів у маршрутний транспортний засіб сполученням Корець-Рівне.

Отримавши повідомлення про викрадення грошей працівники Корецького райвідділу міліції відразу розпочали розшукові заходи. Було негайно орієнтовано наряд ДПС, який на під’їзді в місто Рівне зупинив вказаний маршрутний транспортний засіб марки «Мерседес Бенц». Під час огляду салону було виявлено особу, зовні схожого на підозрюваного. Працівники ДАІ затримали зловмисника.

Пізніше було встановлено, що затриманий, який підозрюється у скоєнні крадіжки 21 – річний Олександр, уродженець Закарпатської області. Молодий чоловік приїхав у Рівненську область заробити грошей. Проживає він разом зі своєю дівчиною в одному із населених пунктів Рівненської області.

«У мене не було мети красти. У це село я прийшов, щоб зібрати якесь залізо чи мідь. Але я вкрав і признаю свою вину», - пізніше пояснив правоохоронцям Олександр.
За аналогічний злочин Олександр уже був оголошений у розшук Мукачевським райвідділом міліції по ст.185 ч.3 КК України, - зауважив Михайло Роман, начальник Корецького райвідділу міліції.

Коментуючи запит голови фракції «Фронт Змін» у Луцькій міськраді Олександра Пизи, Андрій Осіпов відзначив наступне.

«Олександр Пиза – дуже порядна людина. Просто він не зрозумів, в яку гру його втягнули», - виправдовував свого колегу Осіпов.

Також депутат Андрій Осіпов розповів, що зараз відстоює повернення приміщень дитсадків у власність держави.

Потім він вибачився, що змушений йти по справам. «Я на вашій стороні і підтримую вашу заяву. І, думаю, що Пиза – теж», -  запевнив депутат з ВО «Батьківщина».

Щоправда, Олександр Пиза так і не відвідав збори колективу працівників, тому почути його думку було неможливо.