СТАРЕНЬКИЙ ФАП І БАГАТО ДІТЕЙ

Цього разу на медиків Ківерцівської райлікарні чекало село Карпилівка — відоме на Волині тим, що тут мешкала знаменита родина Фенів, у якій виховувалося 18 дітей! Скільки кореспондентів тут побувало, і не злічити, так само, як і чиновників різного рангу, навіть президента Ющенка, який особисто вручав родині ключі від нового будинку... Проте й сьогодні в Карпилівці — вкрай розбита центральна дорога і стареньке приміщення фельдшерсько-акушерського пункту, йому вже 70 літ, і на тлі добротних будівель селян воно, оббите всіма вітрами, виглядає вкрай плачевно. Про це йдеться на сайті День

Читайте також: Один день з народним депутатом Маневицькому районі

Завідувач ФАПу, корінна карпилівчанка Тетяна Іванівна РАДІОН розказує, що село наразі не приєдналося до створеної нещодавно Цуманської об’єднаної територіальної громади, хоч і амбулаторія, і найближча лікарня розташовані саме в Цумані. Карпилівка з 2300 людей населення воліє господарювати сама. Тут традиційними є багатодітні родини, поясненням чого є наявність у селі однієї з протестантських церков. Уже нині 60 дітей — до року, в дитсадку — 50, у школі — 450, а до 14 років — загалом 800 дітей. Десь у планах — відкриття в селі амбулаторії. А наразі карпилівців обслуговує ФАП: завідувач (за спеціальністю медсестра), акушерка, патронажна медична сестра, медсестра у фізкабінеті та молодша медична сестра (санітарка). Стара табличка на дверях свідчить, що колись тут робили і щеплення, але зараз карпилівська "медицина" — це фактично кілька кімнат без жодної апаратури, бо, наприклад, апарата УВЧ — майже стільки років, як завідувачу (а їй далеко за 50), проте, запевняє Тетяна Іванівна, ця диво-техніка ще працює і навіть без ремонту.

Лікарів у Карпилівці очікували з нетерпінням, бо навіть на вулиці біля дверей зібрався натовп із півсотні людей, заповнений вщерть коридор, а терапевту взагалі довелося приймати публічно, в коридорчику між фізкабінетом і кабінетом гінеколога. Тому завідувачці ФАПу доводилося регулювати чергу пацієнтів словами: "Запускаю чоловіка!"... Щоб не застати раптом на прийомі напівоголену жінку... Але на ці дрібні незручності ніхто з присутніх і уваги не звертав... У тісненькій кабінці медсестра Інна Веселуха знімала кардіограму, а поруч терапевт Наталія Стельмащук невтомно і без перерви приймала пацієнтів уже з кардіограмою. Інна й Наталія прийняли кожна по 45 людей! У гінеколога Людмили Тимощук на прийомі побувало 18 жінок, педіатр Олена Левасюк прийняла 15 діток, а окуліст Ірина Голосай — аж 124 пацієнти! Загалом — 247 людей, і люди йшли і йшли аж до самого вечора...

Карпилівка стала дев’ятим селом, у якому вже побувала ця виїзна бригада медиків. «Що віддаленіше село, то більше пацієнтів приходить на прийом. Села у Ківерцівському районі віддалені від районної лікарні і на 60, і на 70 кілометрів. Ось до Сильного рідко ходить автобус, ще й незручний графік, ми вже два листи написали до обласної держадміністрації з цього приводу, але навіть відповіді не отримали. А перевізник дивиться на якість дороги, якою вже й страшно їхати. І що робити людям?" — каже Лариса ГОДИК-ПОНЄДЄЛЬНИК, помічник народного депутата Ірини Констанкевич, з ініціативи якої в Ківерцівському районі, що належить до її округу, і започаткували пілотну програму "Здоров’я — кожному мешканцю села".

"ТИСК 200? БУВАЄ!"

По дорозі з Ківерець до Карпилівки лікарі пригадували, як старші колеги розповідали про подібні профілактичні огляди не просто по селах, а навіть... на фермі, у полі. До цього по-різному можна ставитися, але це було і діяло. Згадали, що існували навіть колгоспні пологові будинки, бо не було хороших доріг і тодішня влада таким чином наближала охорону здоров’я до людей. "Ось-ось, були б дороги, не треба було б і нам їздити", — констатувала окуліст Ірина ГОЛОСАЙ.

Нинішня реформа охорони здоров’я в Україні виглядає доволі віддаленим контентом нинішніх сільських реалій. Наразі в Карпилівці нічого не міняється, і хіба в одній Карпилівці?.. Великі черги довелося побачити в Ківерцівській поліклініці, бо заляканий втіленням попередніх реформ народ спішить отримати направлення на планові операції. Лякають невідь звідки взяті шалені ціни на них у майбутньому. У плані пропаганди реформи влада явно програє службі "баба бабі сказала". Нарешті, як каже завідувач ФАПу Тетяна Радіон, за всю її багаторічну працю в селі ніколи не вели прийому лікарі районної лікарні. А тому зрозумілий ажіотаж навколо приїзду нинішнього "медичного десанту". "В одне із сіл з нами не могла поїхати гінеколог Людмила Тимощук, замінити її взялася колега. Вирішила, що особливої напруженості не буде... А коли прийняла 28 жінок, і чи не в кожної ж — проблема, була в шоці. Загалом тільки по гінекології виявлено багато недобрих, скажемо так, захворювань, і якби не виїзд на село, ще б невідомо, до чого б у жінок справа зайшла. Бо декого треба рятувати вже!" — каже помічник депутата Лариса Годик-Понєдєльник.

Із 45 людей, яких обстежила терапевт Наталія Стельмащук, практично в кожного був високий тиск. "Тиск 200? Буває!" — якось приречено промовила одна з жінок, не сприймаючи паніки лікаря. Я ж, спостерігаючи збоку прийом терапевта, все чекала, чи зробить Наталія перерву, чи відпочине, коли, власне, просто зірветься, бо витримати такі огляди, що хворі йдуть потоком, — непросто. Але жодного разу не розгнівалась, не підвищила голосу, а просила, переконувала обстежитись додатково, радила, виписувала направлення й ліки... Кожен із 45-ти отримав вичерпну консультацію.

І так — у кожного лікаря. А назавтра був прийом у Берестяному, від якого до райцентру та навіть до лікарні в Цумані — ще далі. Людей тут на прийомі було ще більше.

"У РЕФОРМІ НЕМАЄ ГОЛОВНОГО — ЛЮДИНИ"

Ірина КОНСТАНКЕВИЧ, народний депутат України:

— Поштовхом до організації програми "Здоров’я — кожному мешканцю села» стали численні розповіді-нарікання переважно літніх людей про те, як обсіли болячки, як болить і тут і там, а поїхати до лікарні реально неможливо: дорога розбита, поїздка автобусом — дорого, та ще його і нема, лікарня — теж дорого, та й часу немає (хазяйство, кури, корова, городи....). І таке от безпросвіття роками, десятиліттями.

Якось так виглядає: що далі людина від районної лікарні, амбулаторії, то менше шансів у неї на ранню діагностику, на ефективне лікування. Отож і спало на думку: якщо не можуть ці сотні чи тисячі хворих дістатися до кваліфікованої медичної допомоги, потрібно їхати до них. Нам пощастило: в Ківерцівському районі ми знайшли підтримку в районній лікарні, і головний лікар, і профільні лікарі — приклад фахівців, які розуміють реальний стан справ "сільської" медицини і тому підтримали наш проект.

Що маємо наразі? Ми не чекаємо від уряду, коли ж нарешті будуть освоєні 4 млрд грн на "сільську" медицину, які були надані в бюджеті ще в липні 2017 року (!!!), ми не чекаємо, коли проведуть інтернет у кожне поліське село і почнуть лікувати "дистанційно", ми не чекаємо, доки вмиратимуть селяни лише тому, що порушено головні засади, гарантовані Конституцією: доступна, якісна і безоплатна медицина. Не чекаємо, бо, хоч як там є, як і тисячі людей, не віримо в ефективність "реформ" — напівреформ, імітації реформ, у яких немає головного — людини.

Наталія МАЛІМОН, "День", Луцьк, фото автора
Читайте головні новини Волині та України також на наших сторінках у Facebook та Twitter