Мешканці України все частіше намагаються змінити національність в судовому порядку. Одну з таких свіжих курйозних справ 29 травня розглянула Велика палата Верховного суду.

Читайте також: Молоду українку через мову сильно побили у Польщі

Згідно фабулі цивільного позову, ще в жовтні 2018 року мешканка Кіровоградщини звернулася до Олександрійського міськрайонного суду з заявою, в якому просила "встановити юридичні факти про те, що вона і її нині покійні мати, бабуся і тітка належать до єврейської національності".

Змінити собі національність жінка пропонувала у такий спосіб: в судовому порядку визнати помилковим запис в її свідоцтві про народження за 1949 рік у частині зазначення національності її матері "українка" замість "єврейка". Вона вимагала зобов'язати Світловодський ЗАГС внести зміни в цей актовий запис, виправивши дані у відповідній графі. Справа в тому, що національність у цьому конкретному випадку визначається по материнській лінії.

Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 7 листопада 2018 у відкритті провадження у цій заяві відмовлено з мотивуванням, що "встановлення факту про приналежність особи до певної національності не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства". Логіка суду була така: будь-який громадянин має право самостійно звернутися в ЗАГС з відповідною заявою, щоб внести правки, якщо є підстави вважати певний запис виконаний з помилками. У разі відмови можна оскаржити таке рішення в адміністративному суді, а не в районному.

Читайте також: У Польщі дуже розраховують на 1,5 мільйони українських заробітчан для "нового" регіону

Жінка вирішила оскаржити рішення суду першої інстанції, але його 11 січня 2019 року залишив в силі Кіровоградський апеляційний суд. Він погодився з висновками Олександрійського міськрайонного суду, зазначивши, що "норми Цивільного процесуального кодексу України не передбачають можливості розгляду в порядку окремого провадження заяв про встановлення факту належності особи до певної національності, встановлення неправильності актового запису про народження і зобов'язання внести зміни до актових записів про національність".

У касаційній скарзі, поданій до Верховного суду, українка, яка бажає стати єврейкою, просила скасувати попередні судові рішення і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Касаційну скаргу вона мотивувала тим, що суд першої інстанції і апеляція відмовили їй у відкритті провадження за її заявою неправомірно і фактично позбавили її права встановити факт національної приналежності, оскільки іншого порядку вирішення такого питання законом не передбачено.

Велика палата Верховного Суду відкрила провадження у цій незвичайній справі і в ході слухань прийняла рішення відхилити заяву мешканки Кіровоградщини, яка прагне до Ізраїлю. Мотивування відмови було таким: "чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтв про народження національності батьків дитини або осіб, що вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності або етнічного походження, а також право особи вільно вибирати і відновлювати національність".

Читайте також: Друга річниця безвізу: скільки українців скористались режимом, які найпопулярніші напрямки

У судовому рішенні йшлося про те, що відмова від фіксації національності в офіційних документах, що засвідчують особу, і актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах, виданих держорганами, повністю відповідають статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону "Про національні меншини в Україні". Національна приналежність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що засвідчує його особу або в актових записах цивільного стану створила б перешкоджання вільному обранню або відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання або відновлення в залежність від рішення державного органу.

Фактично Велика палата Верховного суду роз'яснила ініціатору позову, що суд не має права в рамках цивільного судочинства зобов'язати держоргани змінити національність. А зробити це можна тільки шляхом подачі заяви в ЗАГС про виправлення помилки (якщо така помилка мала місце). У разі відмови в РАГСі можна оскаржувати дії чиновників в адмінсуді.

Аналогічну відмову постановою Великої палати Верховного Суду від 23 січня 2019 отримав ще один українець. У своєму позові від вимагав те ж саме, що і попередня заявниця, лише з тією різницею, що просив зобов'язати ЗАГС внести зміни до актового запису про народження позивача, зазначивши в графі національність батька "поляк" замість "українець".

Експерти вважають, що подібні позови подаються з метою ініціювати питання про репатріацію на історичну батьківщину (в разі зі зміною національності на єврейську і отриманням після виїзду в Ізраїль на ПМЖ відповідних пільг). А в разі зі зміною національності на польську – банальним бажанням отримати карту поляка, щоб потім претендувати на громадянство Польщі.

Читайте головні новини Волині та України також на нашій сторінці у Facebook