Схоже на те, що будівництво торгового центру на місці колишнього кафе «Буратіно» має всі шанси стати найбільш резонансною будовою в місті Луцьку за останні роки. Адже окрім непорозумінь між забудовниками та мешканцями сусіднього будинку ця новобудова є предметом серйозного конфлікту між місцевими бізнесменами. Проте найбільшого резонансу цій справі додає політична складова, яка, мабуть, і заважатиме «тихому» вирішенню цього питання.

Пригадаємо коротку хронологію основних подій пов'язаних із конфліктом довкола кафе «Буратіно»:

  • 20 грудня 2011 р. журналіст Андрій Калахан, депутат Луцької міської ради, у своєму блозі на сайті «Волинський Iнформацiйний Портал OnLine» оприлюднив інформацію про власників ТзОВ ВТП «Буратіно», отриману з відкритих джерел. Пошук в Єдиному державному реєстрі підказав журналісту, що засновниками підприємства офіційно є три особи: Ірина Стецюк, дружина друга Андрія Козюри Сергія Були, Володимир Романюк, син Луцького міського голови Миколи Романюка та Григорій Козюра, батько депутата Луцької міськради Андрія Козюри;
  • 21 грудня 2011 р. під час сесії міськради депутат-«свободівець» Святослав Боруцький звернувся з депутатським запитом до прокурора Луцька Сергія Даніліна, аби той перевірив законність будівництва яке ведеться на території, де раніше розташовувалось кафе «Буратіно». Проте депутати міськради не підтримали запит колеги. Депутат обіцяв звернутись із відповідним зверненням в прокуратуру;
  • 24 січня 2012 р. на телеканалі «Аверс» у програмі новин «На часі» був показаний обширний сюжет про будівництво на місці кафе «Буратіно». Журналісти дослідили історію створення ТзОВ «Буратіно» та в негативному світлі показали забудовників-«луцьких мажорів», жертвами яких, нібито, стали мешканці прилеглого будинку;
  • 7 лютого 2012 р. юрист та депутат Андрій Козюра провів прес-конференцію, на якій він спростував усі звинувачення в незаконності будівництва та запевнив, що здійснює лише юридичний супровід будівництва. Він заявив, що протести жителів проти будівництва кафе «Буратіно» є «замовними» та мають на меті дискредитувати в очах лучан забудовників, його як депутата та навіть міського голову. Замовниками цих провокацій він назвав бізнесмена Олександра Товcтенюка та депутата міськради Володимира Никитюка, які нібито й викупили одну із квартир в прилеглому до будівництва будинку спеціально для того, щоб перешкодити в реалізації проекту та задля отримання власної вигоди в розмірі 500 000 доларів США;
  • 9 лютого 2012 р. газета «Хроніки Любарта» оприлюднила інформацію, згідно з якою стосунок до конфліктну навколо кафе «Буратіно» має народний депутат України Ігор Палиця, що збирається балотуватися по мажоритарному виборчому округу в Луцьку. Спірну квартиру в сусідньому із будовою будинку він нібито купив спільно із своїм товаришем, Олександром Лазорком, який нині є головою правління «Укртранснафти»;
  • 10 лютого 2012 р. під час публічного звіту про свою діяльність за 2011 рік. міський голова Микола Романюк заявив, що через сина намагались тиснути на нього, хотіли «нагнути» його, аби примусити незаконно, продавати землю в місті.


Такий стрімкий розвиток подій передбачав мало хто. Звичайна бізнесова конфліктна історія переросла у справжню політичну війну, яка може мати невідомі наслідки для всієї міської громади, а ключові її учасники можуть втратити, як значні кошти, так і політичний авторитет. Вже зараз вимальовуються такі негативні наслідки для міської владної команди:

  • громаді стає відома інформація, що до скандального будівництва має стосунок міський голова, тобто наявний конфлікт інтересів, що може негативно відобразитись на рейтингу М. Романюка;
  • відбувається розкол між двома «крилами» умовної коаліції на підтримку міського голови - групою «Рідне місто» та «групою Никитюка» у фракції ВО «Батьківщина»;
  • міський голова постає в тупиковій ситуації, коли політик, якого він підтримує та популяризує серед лучан - Ігор Палиця, веде приховану боротьбу проти його партнерів та виступає стороною у бізнес-конфлікті, у якому з іншої сторони бере участь син міського голови.

Ці три політичні наслідки конфлікту вимагають від його учасників продуманих та зважених кроків. Наприклад, міський голова вже публічно визнав, що його син є співвласником цієї будови, хоча раніше запевняв, що не володіє інформацію про власників фірми. Також він заявив, що готовий виконати будь-яке рішення суду, яке і повинно поставити крапку в питанні, щодо законності будівництва. Таким чином міський голова намагається показати свою непричетність до бізнесу сина, переконати громаду у своїй незацікавленості долею спірного об'єкта.

Дещо складніше вирішити другу проблему. Оскільки конфліктна ситуація може перерости в справжнє політичне переформатування Луцької міської ради. Показовими тут будуть наступні дві сесії ради, які і покажуть яку форму відносин із Володимиром Никитюком оберуть родичі власників «Буратіно» - М. Романюк і А. Козюра: чи будуть вони продовжувати «клеймити» депутата В. Никитюка за аморальну поведінку та спробують забрати в нього посаду голови земельної комісії, або ж шукатимуть шляхів примирення з ним. Команда «мера» вже зараз шукає про запас нових партнерів в раді. Ними можуть стати, як депутати з «групи Бондарука», так і з фракції ВО «Свобода». Також зараз вибудовуються більш м'які стосунки із депутатами-одинаками, голоси яких раніше не були принциповими.

Найскладніше спрогнозувати розвиток третьої складової - можливий конфлікт міського голови та головного благодійника міста. Адже поки невідомо, на яких умовах М. Романюк та І. Палиця побудували свої взаємовідносини. Чи міський голова отримував допомогу на свою виборчу кампанію від мецената? Чи придбані народним депутатом окремі міські об'єкти були продані йому з певними умовами? Ускладнює ситуацію знову ж таки депутат В. Никитюк, який, нібито, за певною інформацією, теж представляє окремі бізнесові інтереси Ігоря Палиці. Додає «масла у вогонь» й доволі невизначена ситуація з тим, хто буде офіційним кандидатом на парламентських виборах від влади. Адже ні Микола Романюк, ні, тим більше, Борис Клімчук, однозначної відповіді поки не дають.

Найімовірніше ситуація розвиватиметься наступним чином - ще приблизно місяць обидві сторони протистояння будуть продовжувати вести інформаційні випади в сторону опонентів. З'являться приписи прокуратури, рішення судів, їх оскарження. Далі сторони все ж підуть на примирення. За «незначну» суму компенсації торговий центр на місці кафе «Буратіно» залишать сьогоднішнім власникам, натомість нардепу-благодійнику буде обіцяно повну та широку підтримку лучан на майбутніх парламентських виборах. Це звісно означатиме, що А. Козюра змушений буде відмовитись від своїх претензій на участь у виборах. В міській раді також буде укладено перемир'я, тож В. Никитюк залишить за собою вплив на вирішення «земельних справ» в місті, а взамін і надалі підтримуватиме політику міського голови.

Можливий й другий варіант, однак за умови, коли І. Палиця отримає серйозні підтвердження того, що в народні депутати від міста Луцька планує йти інший серйозний кандидат. Тоді, мабуть, благодійник буде «вижимати» максимум економічного зиску від сприятливої в місті ситуації.

Однак, слід зважати на те, що всі сторони конфлікту лише програють у його продовженні, адже нестимуть не лише фінансові, а й публічні втрати. А напередодні виборів будь-які ресурси слід економити. Тож, ймовірно, переможе холодний розрахунок.

Підготовлено експертами ЛМГО «Центр Політичного Аналізу та Виборчого Консалтингу» з метою якісного інформування політично свідомої громадськості про ключові політичні події держави, області та міста. При підготовці даного матеріалу використовувалась інформація всеукраїнських та місцевих друкованих і електронних засобів масової інформації (pravda.com.ua, unian.net,interfax.ua, volynnews.com, pravda.lutsk.ua, vip.volyn.ua, zik.ua,p-p.com.ua,volynpost.com,volyn.com.ua), офіційних інтернет сайтів органів державної влади та місцевого самоврядування (voladm.gov.ua, volynrada.gov.ua, lutsk.ua).