Дочірнє підприємство «КС-Домофон Луцьк» товариства з обмеженою відповідальністю «КС-Домофон», зареєстроване Виконавчим комітетом Луцької міськради ще у 2008 році. Грубо порушуючи закон та права громадян, шахрайським чином наживається на добросовісних мешканцях області. Тим часом, з невідомих причин, діюча влада на це дивиться крізь пальці. Відтак, виникає питання, з ким із чиновників ділиться прибутками «КС-Домофон Луцьк» і хто кришує їхню шахрайську діяльність?

ЯК БРЕХНЕЮ ЗА ОДИН ВЕЧІР ОДОМОФОНИТИ ВЕСЬ ПІД’ЇЗД?

Дзвінок у квартиру й одночасно – голос з-за порога, – «Відчиніть – це сусіди» (БРЕХНЯ № 1 – не сусіди) Відчиняємо. Незнайома жінка немолодого віку безцеремонно вламується у квартиру,– «Збираємо підписи на встановлення нових дверей у під’їзд». (БРЕХНЯ № 2 – підписи зовсім для іншого). «Всі згідні, залишилися тільки ви». (БРЕХНЯ № 3 – у більшість квартир вона ще не заходила). «Якщо не проти – підпишіться ось тут». Беремо до рук папірчик і зауважуємо, що у ньому всього лише декілька підписів. На запитання, чому так мало підписів, чуємо у відповідь, – «А це я вдруге роблю обхід. Перший раз просто опитувала, а зараз збираю підписи. Тоді, коли всі погодилися вас не було вдома». (БРЕХНЯ № 4 – ніякого першого обходу не було.) Двері – річ потрібна, відтак ставимо підпис. Після запитання, з якої вона квартири, починає викриватися обман. «Я не з вашого будинку. Ваші сусіди бачили як наша фірма встановлювала двері в сусідньому будинку… (БРЕХНЯ № 5 – в сусідніх будинках ще ніхто не ставив нових дверей) …їм так сподобалася наша робота, що вони попросили мене зібрати у вашому під’їзді підписи». (БРЕХНЯ № 6 – ніхто її не просив збирати підписи). Цікавимося, що то за фірма, що хоче ставити у нас двері. «КС Домофон Луцьк»,–  відповідає жінка і відразу починає вихваляти організацію. «Подивіться на мене. Три вищі освіти, займала гарні посади, працювала в Польщі. Від усього відмовилася заради цієї фірми. Кращих дверей, кращих домофонів і кращих монтажників не знайдете в усьому Луцьку.» (БРЕХНЯ № 7 – ну, зовсім не схоже на правду)  Виникає нове запитання щодо домофонів. «Домофони у нас двох моделей. Придбаєте собі той, який дозволять вам ваші статки», – продовжує жінка.  Ну, двері та ще й з домофоном – це ще краще! Звичайно будемо купувати! «Тоді дивіться на дошку оголошень біля свого під’їзду. Буде оголошено про збори – приходьте. Відразу після них почнем встановлювати двері з домофоном», – випалила жінка і кулею вилетіла з квартири.

   Настав день зборів. Несподівано один з сусідів запитав присутніх, чи відомо їм, що окрім купівлі дверей з домофоном доведеться пожиттєво сплачувати цій горе-фірмі за користування купленими речами? Народ обурився і звернувся до представниці фірми. Та, з презирством оглянула всіх присутніх і крізь зуби просичала,– «А що тут такого? Ну, забула сказати. З ким не буває?А вам, що шкода по 6 гривень в місяць?» (БРЕХНЯ № 8 – не забула, спеціально не сказала) Народ почав протестувати. Підняли питання про відмову від шахрайських послуг. На що непорядна пані відповіла, – «По перше, трьом квартирам в під’їзді вже встановлено наші домофони і люди проплатили за них гроші. Робіть як хочете, але грошей їм ніхто не поверне. А по друге,– ось папір з більшістю ваших підписів. Тепер ми спокійно встановлюємо, а ви будете зобов’язані нам оплатити. Право на нашому боці.» (БРЕХНЯ № 9 – закон не на боці порушників) Коли це почули, представники згаданих квартир – почали кричати, аби встановлювали домофони і платили геть усі. Після цього в під’їзді почалася справжні війна. Тим часом «КС-Домофон Луцьк», не чекаючи розв’язку конфлікту встановив двері, і черговим обманом «одомофонив» більшість кватир».

Як виявилося пізніше у двох з цих трьої квартир жили пенсіонери, з яких вони взяли по пів ціни за умови, що ті погодяться на установку домофонів, не дочекавшись загальних зборів. Жителям іншої квартири пообіцяли взагалі не брати плату, якщо ті стануть на їхню сторону і допоможуть дурити своїх сусідів. А найцікавіше те, що через деякий час ця фірмочка розіслала абонентські книжки, з вимогою платити данину, навіть, тим квартирам, котрі не встановлювали їхніх домофонів.

 

ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПРОБЛЕМИ.

Домофонна система на відміну від мереж кабельного телебачення, інтернету, телефонного зв’язку і т. п. є автономною системою, котра не вимагає абсолютно ніякого обслуговування, відтак нарахування абонентської плати за домофон є нічим іншим як шахрайською наживою. Встановлюючи домофон, фірма реально не надає ніякої гарантії на нього, а відразу з першого місяця вимагає абонентську плату за неіснуючі послуги. Разом із тим продаж домофону передбачає його безкоштовне гарантійне ремонтне обсуговування протягом відповідного терміну.

На всіх домофонах всіх виробників передбачена можливість відчинення дверей через код. Зумисне позбавлення жителів будинку, їхніх близьких та представників екстрених служб такої можливості є грубим порушенням їхніх прав і законодавства зокрема.

Встановлювати домофон без згоди 100% мешканців, згідно Житлового кодексу України, не можна, зокрема, з таких причин:

– обмежується право користування житлом – людина не повинна платити (навіть за ключ), щоб пройти у свою квартиру в будь-який слушний для неї час;

– обмежується право користування допоміжними приміщеннями (під'їздом, сходами і так далі);

– обмежується право спільної власності на допоміжні приміщення і технічне устаткування будинку, оскільки одні співвласники розпоряджаються загальним майном без згоди інших співвласників.

Власник квартири є співвласником усіх допоміжних приміщень і технічного устаткування будинку відповідно до ст. 382 Цивільного кодексу України. А в ст. 369 Цивільного кодексу України зазначається, що розпоряджатися загальним майном повинні усі співвласники, тобто 100% мешканців.

Фірма-установник, інформуючи мешканців під'їзду про те, що 51% згоди мешканців вистачає для установки домофонной системи вводить їх в оману, оскільки такого закону немає. Вводячи в оману мешканців під'їзду, вона підштовхує їх на порушення ст. 369, 382 Цивільного кодексу України, створюючи при цьому конфліктні ситуації. Також порушуються ст. 33, 68 Конституцій України (право на свободу вибору, свободу пересування), ст. 19, 21 Закону України "Про захист прав споживачів" (нав'язування, примус продавцем придбавати товари і послуги непотрібні споживачу), ст. 9 Житлового кодексу України (ніхто не може бути обмежений в праві користування житлом), ст. 189 Карного кодексу України (здирство). Також домофонна фірма повинна нести кримінальну відмовідальність за ст. 190 Кримінального кодексу України за шахрайство.

 

КОНФЛІКТИ З ЗАКОНОМ ШАХРАЇВ ПІДПРИЄМСТВА «КС-ДОМОФОН».

Навесні цього року Волинське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України оштрафувало «КС-Домофон Луцьк» на 5 тисяч гривень за те, що підприємство встановило домофони у будинках міста Ковеля без згоди споживачів. Їхні незаконні дії призвели до обмеження доступу до будинків багатьом мешканцям, представникам комунальних і екстрених служб. Відповідач визнав порушення, сплатив символічний, за власними мірками, штраф і спокійно продовжив свою шахрайську діяльність.

Кілька років тому ЗМІ публіковали повідомлення про те, як львівська громада, дізнавшись про шахрайські методи роботи домофонної фірми «гонила» зі свого міста представників цієї організації. Львів’яни завжди вирізнялися своєю громадянською позицією, відтак вони не дозволили шахраям пустити коріння у себе вдома.

Чиновникам Луцької міської ради повинна стати зразком діяльність Івано-Франківської міськради. Остання, дізнавшись про шахрайські дії домофонної організації скликала засідання і прийняла рішення про заборону незаконного, шахрайського стягнення з власників квартир так званої «абонентської плати» за користування домофоном. Обладнання від домофонів у квартирах постановили передати у власність власникам квартир, а двері з домофоном при вході та загальні мережі від них – на баланс балансоутримувача будинку. Також міськрада зобов’язала домофонні підприємства надавати на домофони гарантію 1 рік, а на двері – 3 роки.

P.S.: Організація «КС-Домофон Луцьк» за останні кілька років незаконним шляхом слала фактичним монополістом по встановленню домофонного обладнання, чим створила незручності і проблеми для великої кількості мешканців не лише обласного центру. Як виявилося в ході опитування, більшість людей, які не встановили разом зі всіма домофони насправді не є «домофононенависниками» чи борцями з цивілізацією. Швидше навпаки, майже всі вони є представниками того мікроскопічного прошарку української інтелігенції, з якими можна було поспілкуватися на належному рівні. Виявляється, що насправді не люди відмовлялися від домофонів. Це була позиція підприємства. Установку проводили лише тим, хто письмово і, головне, бездумно погоджувався зі всіма пунктами їхнього шахрайського договору. (А там і щомісячна плата за неіснуюче «обслуговування», і позбавлення права власності на придбані власним коштом речі і т. п.) Хто відмовлявся підписувати «Фількіну грамоту», тим відмовляли в установці, грубо порушуючи їхні законні права.

P.P.S.: Чи варто надіятись при такій владі, у такій державі на якусь адекватну реакцію представників закону? На що стільки років дивиться місцева прокуратура? І хто, врешті, дасть відповідь на ці риторичні питання?