ПАТ «Укртранснафта», засновником і управлінцем якої є НАК «Нафтогаз України», через суди доводить, що нафта, яка знаходиься в її мережах на відрізку Снігурівка-Херсон - належить державі.
Нагадаємо, на це «чорне золото» свої претензії заявили дві малопримітні фірми ТзОВ «Тірас-Арс» та ТзОВ «Інвест-VEZ». Представники державної компанії підозрюють, що у такий спосіб гігантськими об'ємами вартісної української сировини хоче заволодіти власник паливно-промислової групи «Континіум» нардеп Ігор Єремеєв.
Ми вже описували, як в 2011 році ці дві фірмочки, на кожній з яких числиться по двоє-троє працівників, без відома справжнього власника - держави продали одна одній нафту, а згодом і узаконили факт купівлі-продажу через суд.
Сьогодні відбулося чергове судове слухання по цій справі. Зауважимо, що розгляд справи було перенесено позаяк, позивач ПАТ «Укратранснафта» просив у Господарського суду Волинської області витребувати з Міністрества доходів і зборів митні декларації, аби підтвердити чи спростувати факт закачки нафти, що належить уже банкруту ТзОВ «Інвест-VEZ».
До сьогодні витребувані матеріали не надійшли на адресу суду, тому позивач взялася вкотре доводити право власності на державну нафту і досі дивується як дві невідомі фірми зуміли здійснити таку хитру оборудку.
«На момент укладення договору між цими двома ТзОВ у ПАТ «Укртранснафта» було лише два клієнти, а «Інвест-VEZ» серед них не було», - заявила позивач Олена Лилик.
Крім того, представник ПАТ «Укртранснафта» наводить факти порушень, які було допущено під час укладання договору та й фактично самої купівлі-продажу державної технічної нафти.
«Під час продажу подібної сировини, в нашому випадку нафти продавець змушений надати технологічний паспорт якості нафти, однак ми знаємо, що паспорту якості не було надано покупцеві. Крім того нафта, такої якості, яка зазначена у спірному договорі ПАТ «Укртранснафтою» ніколи не транспортувалася. Тим більше, що облік та інвентаризація нафти проводиться тільки в тоннах, а не метрах кубічних так як це зазначено у договорі. Ми просто не можемо обліковувати нафту метрами кубічними, так як при зміні температури змінюється густина нафти, а тим самим і об’єм. Тому цей пункт договору не можна виконати просто фізично», - додала представник позивача.
Також, як доказ позивач мотивує своє право на власність нафти документом «Мероприятие» датованим 1971 року, у якому зазначено кількість та якість нафти, яка була закачана до нафтопроводу одразу ж після його прийняття в експлуатацію. Цим документом крім кількості та якості визначаються різноманітні аварійні ситуації, міри їх недопущення та заходи з ліквідації.
Однак, відповідач, представник ТзОВ «Тірас-Арс» не визнає ці документи як доказ того, що технічна нафта, яку вони примудрилися купити є державною.
«Звертаю увагу суду, що дані документи не є документами, які підтверджують право власності на нафту. Крім того позивач запевняє, що «Інвест-VEZ» не був їхнім клієнтом і доказує це документами внутрішнього бухгалтерського обліку компанії, які не пов’язані з нинішнім спором. А стосовно того, що облік нафти проводиться в метрах кубічних і відсутній паспорт якості, так на це я скажу, що законодавством визначено свободу договору і вільне волевиявлення сторін умов договору. Тому дані пояснення не відповідають чинному законодавству», - апелює відповідач.
Чию сторону прийме Феміда, стане відомо вже на початку червня, позаяк тоді спливає термін розгляду цієї справи.