Ворожа міна назавжди лишила в тілі літнього лучанина Веніаміна Файчука 58 осколків. Тепер його лікують в ізраїльській клініці. Витримати багатогодинні надскладні операції допомагає кохання і мрія повернутися на військову службу. Пише газета Волинь-Нова.

«МИ БУЛИ ПРОСТО ГАРМАТНИМ М’ЯСОМ…»
Веніамін Файчук навчався в Луцькій школі №5. Після того, як в Одесі відслужив строкову службу, перевівся на контракт. Армійська справа подобалася з дитинства, бо тато був військовим. Вищу освіту здобув у Національній академії прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького. Отримавши офіцерське звання, почав службу в Луцькому прикордонному загоні. У 2001-му заочно закінчив ще й юридичний факультет Волинського національного університету імені Лесі Українки.

На початку літа 74-ох військовослужбовців Луцького прикордонного загону відрядили охороняти найважчу ділянку Державного кордону України - прикордонний пункт «Маринівка» Донецької області. В ЗМІ його неодноразово називали «гарячою точкою», яку нині контролюють сепаратисти.

«У липні, доки на Донбасі не було російських військ, ми могли сміливо зачистити і Луганськ, і Донецьк, - розповідає капітан Веніамін Файчук. Але мали наказ лише утримувати позиції, а не наступати. Наші блокпости оточили і звідусіль постійно накривали «Градами». Важкої техніки не мали. Ми були просто гарматним м’ясом, бо стріляти в бік Росії не могли, щоб не провокувати противника. З іншого боку стояли сепаратисти, але їх обстрілами не діставали. Вони під’їжджали на відстань 5-10 кілометрів із села Степанівка і пресували нас вогнем. А тяжку артилерію не витримує жоден бліндаж, «Град» пробиває землю на півтора метра і з вирви виносить все» - розповідає герой.

ВРЯТУВАТИ ЙОГО ДОПОМОГЛИ РОСІЙСЬКІ ПРИКОРДОННИКИ

Прикордонники допомагали артилеристам коректувати вогонь по ворожих позиціях. 18 липня сепаратисти пошкодили зв’язок. Відновлювати його вирушили троє бійців, а командир взводу капітан Файчук їх прикривав. Сепаратисти по них відкрили мінометний вогонь. Хлопці вціліли, а Веніамін отримав важкі поранення, які могли забрати його життя.

«Біля нього розірвався мінометний снаряд, і він отримав понад 20 ушкоджень», -згадує військовий лікар Ярослав Демедюк.

«58 осколків буквально посікли тіло, зачепили життєво важливі органи. Там, де міг, я наклав пов’язки і повіз його на російську сторону до найближчого пункту, щоб встигнути врятувати. Секунди вирішували, чи виживе капітан. На КПП попросив викликати «швидку». Вона приїхала дуже скоро і доправила офіцера в лікарню Таганрога» - розповідає лікар.

Нещодавно після кількох складних операцій він уперше за довгий час зміг сісти, і його вивезли на прогулянку. Тож, молімося за нашого волинянина, якого Президент України Петро Порошенко нагородив орденом «За мужність» IІІ ступеня. Хай Бог пошле йому меценатів, щоб швидше одужав. До зустрічі на рідній землі, капітане Файчук!