Ніхто не забутий, ніщо не забуте… Традиційно цими словами розпочинали заходи до Дня Перемоги 9 травня. Та на жаль, Книга пам’яті Волині поповнилася ще не одним десятком імен цього року, - пише Інформаційне агентство Волинські Новини.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ті, хто воював за Україну. Імена волинських Героїв ЧАСТИНА І

ПРОКОПЧУК Володимир Іванович, 23 роки, Луцьк. Солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський).

Призваний за мобілізацією.

На фотознімку Володя Прокопчук виглядає дитя дитям. Юне й відверте хлопчаче обличчя випромінює приязнь і радість життя. Бо таким воно видавалося безкінечним... Восени мав би одружитися. Після повернення з Донеччини, на що сподівався у червні, погуляти з коханою на весіллі у друзів. Солдати, які вижили в тій бійні під Волновахою, розказують: їх тішили, постоїте, мовляв, через вибори, а там і додому.

На війні свого часу побував і батько Володі. Старший Прокопчук — воїн-«афганець», має бойові нагороди. Він мав інше поняття про те, що коїться на сході України, бо вже був під кулями і побачив на власні очі: це неоголошена війна. Просився, щоб мобілізували не сина, а його. Не взяли. Володя ж тільки півроку як відслужив строкову армію. Пішов у неї добровільно, не сачкував. Друзям казав, що обов’язково має відслужити, аби мати честь і гонор справжнього чоловіка. Батькам же казав, що він — патріот, і якби не прислали повістку, все одно пішов би захищати український кордон.

Загинув 22 травня під Волновахою. Похований 27 травня в селі Гаразджа Луцького району.



ПРОЦЬ Сергій Володимирович, 20 років. с. Руснів Володимир-Волинського району.

Старший солдат 24 окремої механізованої бригади («Залізної») імені Данила Галицького. Загинув під час обстрілу з БМ-21 «Град» прикордонного пункту пропуску «Довжанський» Луганської області 10 липня.



ПУШКАРУК Володимир Сергійович, 42 роки, с. Мовники Іваничівського району.

Старшина окремого батальйону НГУ «Донбас». Служив як доброволець.

Загинув 26 серпня в Донецькій області. Похований 1 вересня в селі Мовники.

РЕДЬКОВИЧ Павло Миколайович, 22 роки, с. Майдан Ковельського району. Солдат в/ч А0284 (Львів). Військовослужбовець за контрактом.

22-річний юнак, турботливий син та брат, вірний друг і справжній патріот своєї землі не міг залишатися осторонь того, що відбувається на сході країни. Після закінчення дев’ятирічки в Новому Масирі пішов навчатися у Луківське професійно-технічне училище №22. У 2011 році його призвали до лав Збройних Сил України. Загинув 31 серпня на Луганщині. Похований 7 вересня в с. Майдан.



САВЧУК Григорій Пантелеймонович, 36 років, с. Залужжя Володимир-Волинського району. Солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією. Помер у Харківському госпіталі 25 липня, перебуваючи у комі. Похований 1 серпня в селі Залужжя.


САЦЮК Олександр Миколайович, 20 років, с. Куснище Любомльського району. Рота патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» УМВС України в Волинській області, рядовий.

Він не встиг створити власної родини... Був дорослим не за роками - в очах бачили розум та мудрість зрілого чоловіка. Завжди спокійний та врівноважений, без страху та нервозності, без зайвих емоцій та рухів. Завжди знав та розумів, що він робить, для кого і навіщо. Зовні зібраний та підтягнутий, самоорганізований. У виконаннях поставлених завдань виявляв справжню рішучість та демонстрував надзвичайну сумлінність і щире прагнення дійти до кінця, тому завжди стояв поруч до бойових побратимів плечем до плеча.

Загинув 29 серпня 2014 р. під час виходу з оточення під Іловайськом. Довгий час вважався зниклим безвісти. Був похований як непізнаний солдат і опізнаний за аналізом ДНК-експертизи.

Похований в селі Куснище27 грудня.



СВИНЧУК Олександр Юрійович, 28 років, м. Нововолинськ. Старший солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський).

Призваний за мобілізацією. До лав Збройних сил пішов добровольцем. Його поранили, але після лікування знову повернувся на передову. Рідні згадують, що Сашко любив повторювати такі слова: «Якщо не я, то хто?». Хлопець кілька років поспіль працював пожежним рятувальником. Звільнився у 2012 році. «Олександра пам'ятаємо доволі дружнім і товариським колегою. Свою небезпечну роботу він робив добре. На пожежах діяв рішуче і відрізнявся сміливістю. Шкода, що волинська земля втратила такого героя», - розповідає заступник начальника ДПРЧ-5 міста Нововолинська Сергій Литвяк.

Загинув 4 серпня на Саур-Могилі. Похований в Нововолинську 9 серпня.



СИВИЙ Олександр, 23 роки, с. Боратин Луцького району. Рота патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» УМВС України в Волинській області, рядовий.

«Пригадую, коли у нас з’явилися перші поранені, важко було всім дивитися на муки хлопців. Коли Іщук помер на руках «Дока», він до мене підійшов, присівши навпочіпки, зі словами: «Куща» немає…». У безвихідній ситуації він зробив усе, що від нього залежало, але стан Володимира був надто тяжкий, - розповів правоохоронець. - Коли ми були в Іловайську, частина наших на чолі із командиром вирушила на укріп район, зі мною в садку, де ми дислокувалися, лишилося шестеро хлопців. Ближче до ранку почав працювати снайпер. Нас брали штурмом. Сепаратисти вигукували: «Укропы, сдавайтесь». Хлопці враз напружилися, в ту мить «Док» розрядив емоційну струну, несподівано заспівавши пісню «А лента за лентою набої подавай…». Ці слова звучали непафосно, а йшли з глибини душі. Ми підхопили цю пісню, настрій відразу змінився, тиша закінчилася, ми дали гідну відсіч ворогу. У ту мить я відкрив його ще одну світлу сторону. Боляче та прикро усвідомлювати, що він не з нами», - розповідав його побратим Ігор Дрючан.

Довгий час після Іловайського котла вважався зниклим безвісти. Був похований як непізнаний солдат і опізнаний за аналізом ДНК-експертизи. Похований в Боратині 27 грудня.


СКЛЕЗЬ Сергій Анатолійович, 38 років, м. Камінь-Каширський. Солдат 1 БТО «Волинь», призваний добровольцем.

Загинув 24 листопада в Донецькій області. Похований в Камені-Каширському 27 листопада. Ховали його в рідному місті в день його народження, саме того дня йому мало виповнитися 38 років.


СЛИВКА Ігор Володимирович, 37 років, Горохів. Доброволець. Ігор Сливка під псевдо Тихий був бійцем «Азову». Чоловік загинув, підірвавшись на фугасній міні 12 грудня. У чоловіка залишилися дружина та двоє синів. Бойові побратими називають його одним з найкращих кулеметників полку, який завжди був готовий захистити тих, хто поруч.



СНІТКО Андрій Володимирович, 18 років, смт. Маневичі. Служив у окремому батальйоні НГУ «Азов».

Загинув 20 серпня в Донецькій області. Групу Хоми (позивний Андрія) закидали гранатами. Перша граната впала неподалік від хлопця. Скалки її могли зачепити кількох бійців батальйону і Хома собою прикрив товаришів від вірної смерті, лігши на гранату. Хома своїм вчинком врятував життя земляку Сократу і ще трьом бійцям.

Той розповідає, що покійний Хома був його кращим другом. Познайомилися хлопці в університеті, де разом навчались і разом прийняли рішення йти на фронт, в батальйон «Азов»: «Він завжди рвався в бій. Ми планували поїхати додому на ротацію, вирішити справи в університеті, знайшли вільний час, але не поїхали, бо Хома хотів поїхати звільнити Іловайськ. Якби Хома не прикрив ту гранату, мені б не тільки поранило ногу. Якби не його вчинок, я б вже тут не сидів. Він врятував життя не тільки мені, а й багатьом хлопцям. Андрій говорив: поки не переможемо - додому не поїдемо. Він завжди жваво рвався в бій. Бій був для нього святом. Він радів перед боєм, казав: нарешті відвоюємо своє».

Похований 23 серпня в Маневичах.



СПАСЬОНОВ Василь Володимирович, 39 років, Володимир-Волинський. Підполковник в/ч А2331(м. Володимир-Волинський). Кадровий офіцер.

Дата загибелі 25-26 липня, Донецька область. Похований 29 серпня в селі Житані Володимир-Волинського району. У зв’язку із загибеллю мешканця Володимира-Волинського, начальника Протиповітряної оборони військової частини А2331 підполковника Спасьонова 29 липня у Володимирі-Волинському оголосили Днем жалоби. На Волині залишилася його дружина Аліна та 5-річний син Гліб.



СУСВАЛЬ Петро Остапович, 24 роки, с. Жовтневе. Солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський). Військовослужбовець за контрактом.

Помер від отриманих ран у Дніпропетровському госпіталі 2 вересня. Похований в селі Жовтневе 5 вересня. Поранення отримав в бою за Саур-Могилу. Про загибель сина матері повідомили терористи у телефонній розмові. Після такої звістки у жінки трапився інсульт.



ТАРАСЮК Богдан Володимирович, 24 роки, с. Буцин. Солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський).

Призваний за мобілізацією. Його поранили під час виходу з оточення під Іловайськом. Згодом його розшукували волонтери. Згідно з офіційною інформацією, Богдан помер в госпіталі міста Дніпропетровськ 10 вересня. Похований в Буцині 12 вересня. 



ТАРАСЮК Олексій Васильович, 24 роки, м. Ковель. Старший солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський).

Призваний за мобілізацією. Загинув 25 серпня на Донеччині. Похований в Ковелі 7 вересня. 

Родичі відмовляються вірити, що їхній син і брат загинув під Іловайськом. І це при тому, що солдата поховано в рідному місті, а його тіло опізнала дружина. Однак мати та сестра переконані: у могилі лежить хтось інший, тому вимагають провести ексгумацію та ДНК-експертизу. До війська 24-річного Олексія Тарасюка мобілізували в квітні. Хлопець був військовим фельдшером і в травні у складі 51 бригади поїхав в АТО. Востаннє вдома був у серпні, а після невеликої відпустки відправився в Іловайськ. «Побудь ще трішки», - просила його мати, а він казав: «Мам, хлопці по півроку вдома не були, я мушу їхати», - каже мати бійця Надія Тарасюк і додає: «Я дзвонила щодня. Казав, що все в нього є». Згодом рідним повідомили, що хлопець загинув.



ТРИЧУК Іван, 27 років, Ратне. Солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський).

Помер вночі 24 вересня 2014 р. у Луцькому гарнізонному військовому шпиталі. Після обстрілів під містом Ізварине Луганської області в нього стався нервовий зрив і були легкі поранення, внаслідок чого Іван проходив лікування в неврологічному відділенні. У нього залишилися дружина та дві маленькі доньки. Джерело - http://memorybook.org.ua/22/trichuk.htm



ТРОХИМУК Юрій Васильович, 26 років, с. Залаззя. Молодший сержант в/ч А2331(м. Володимир-Волинський).

Призваний за мобілізацією. Загинув 14 липня в Донецькій області. Похований 21 липня в селі Залаззя.



УПОРОВ Ігор Романович, 30 років, м. Володимир-Волинський. Старший солдат в/ч А2331(м. Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією. Загинув 28 червня на Донеччині. Похований 2 липня у Володимирі-Волинському. Страшну звістку про смерть чоловіка і тата удома отримали дружина із п’ятирічною донечкою. Ігор не дожив лише добу до народження другої донечки. Надія Упорова каже, що якби не діти, то їй було б украй важко пережити таку втрату. Про матеріальну допомогу не просить, хоча і живе сім’я дуже скромно. Та ще й протікає старий дах у будинку. Загиблий в АТО був єдиним годувальником у їхній сім’ї. Проте зараз жінка найбільше хоче одного - зробити гарний фотоальбом, як світлу пам’ять про свого героя. Каже, гортаючи його, зможе краще розповісти дітям, яким був їхній батько. А Ігор, зі слів дружини, був справді мужнім, сміливим та люблячим чоловіком.



ФЕДЧИШИН Анатолій Миколайович, 33 роки, м. Любомль. Солдат окремого батальйону НГУ «Азов». Призваний як доброволець.

Був активістом Любомльського Правого Сектору. Загинув від снайперської кулі під Іловайськом 11 серпня. Похований 14 серпня в Любомлі. Вдома залишилися дружина з двома доньками.


ФІЛІПЧУК Ігор Ярославович, 32 роки, уродженець села Пожарки Рожищенського району. Солдат в/ч пп В0624 «Айдар». Призваний як доброволець. Хлопець поклав життя через ненависну кулю снайпера, яка влучила трохи вище захисної пластини бронежилету. У колах побратимів був відомий тим, що знищив ворожий танк. Волинському воїну був всього лиш 31 рік. Здавалося б, жити й жити. Одружитися так і не встиг, діток не мав. Свого часу, їздив охороняти українсько-білоруський кордон у Групі швидкого реагування Самооборони Майдану Волині. Однак, щойно розпочались масштабні бойові дії, пішов добровольцем у батальйон «Айдар», де й знайшов власну смерть. Зі слів його рідної сестри, 35-річної Ірини Антонюк, про те, що хлопець збирався їхати на Схід, родина не знала протягом тривалого часу. Загинув 14 серпня в Луганській області. Похований 17 серпня в селі Гаразджа Луцького району.


ХАМРАЄВ Рустам Шонійозович, 38 років, Луцьк. Солдат в/ч пп В0624 «Айдар». Призваний як доброволець.

Був на Майдані, допомагав діставати поранених, які перебували там. Батьки переймались тим, що активна громадська позиція сина може йому нашкодити, втім Рустам був налаштований йти тільки до кінця.«Я кажу: невже не хочеться вдома спати спокійно, жити спокійно, мирно? Він сказав - щоб всі спали спокійно, комусь потрібно, щоб хтось не вдома спав. А я кажу: «Синку, цей хтось це ти? А він відповідає: так, тату, я… Він з дитинства не сприймав несправедливість. Завжди стояв горою за правду», - розповідає батько загиблого героя Шонійоз Хамраєв.


Загинув Рустам Хамраєв 17-го червня в боях під Металістом. За кілька годин до обстрілу розмовляв по телефону з батьком. «Він сказав: тату, добре у меня. Його останні слова були: «Мені пора вже, я Вас всіх люблю». Він завжди говорив, що перетелефонує і перетелефоновував, а в останній розмові він не говорив, що перетелефонує», - зізнається батько. Похований в селі Гаразджа Луцького району 20 червня.


ХМЕЛЕЦЬКИЙ Віктор Іванович, 36 років, м. Володимир-Волинський. Майор в/ч А2331(м. Володимир-Волинський). Кадровий офіцер.

Начальник відділення зв’язку штабу 51-ої ОМБр майор Віктор Хмелецький загинув 28 липня 2014 року під час мінометного обстрілу поблизу села Саурівка Шахтарського району Донецької області. Майор Віктор Хмелецький був заступником начальника штабу зв’язку цього військового формування. Він жив без однієї нирки, але бажав боронити Вітчизну на передовій разом із побратимами. Похований у Володимирі-Волинському 31 липня.



ШИЛІК Олександр Вікторович, 38 років, м. Ковель. Капітан в/ч А2331(м. Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією.

Анатолій Шилік довгий час перебував у зоні АТО, був командиром мінометної батареї 51-ї ОМБ та капітаном запасу. Загинув 25 серпня під Іловайськом. «Більшість із нас тут солдати-сержанти, які проходили службу, які пам’ятають Анатолія, як людину порядну, як людину, яка виконувала і виконала свій обов’язок на полі брані. Герої ніколи не вмирають. Герої будуть жити в наших серцях», — розповів товариш по службі. Ховали бійця 1 вересня на Батьківщині - у Ковелі. Без годувальника залишилася сім’я: дружина та двоє малолітніх дітей.


ШОЛУХА Віктор, 40 років, Локачі. Рота патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» УМВС України в Волинській області, рядовий.

«Віктор, як професійний водій, від початку нашого відрядження на схід працював із добровольцями батальйону «Миротворець». Згодом у «зеленому коридорі» я потім побачив його обстріляний автобус. Лобове скло було пошите автоматною чергою, а задня частина автобуса була пошкоджена «ПТУРами», поряд працював БТР, лежали мертві. Віктора серед них не було. У мене ще довгий час жевріла надія, що він врятувався: можливо, у полоні і подасть про себе звістку. На жаль … Як він загинув, ніхто не знає», - згадує Ігор Дрючан. Довгий час вважався зниклим безвісти. Був похований як непізнаний солдат і опізнаний за аналізом ДНК-експертизи. Похований в Локачах 27 грудня.



ШОСТАК Сергій Олександрович, 42 роки, Луцьк. Солдат в/ч пп В0624 «Айдар». Призваний як доброволець.

Розпочав свій трудовий шлях із служби в міліції Луцького МВ УМВС України у Волинській області на посаді міліціонера роти патрульно-постової служби, пізніше працював у автотранспортному відділенні оперативної міліції швидкого реагування «Беркут» УМВС України в області. У 1995 році став командиром відділення оперативного взводу «Беркут». З 2000-2001 роки – учасник бойових дій в Косово.

Боєць «Айдару» мав звання старшого прапорщика міліції, нагороджений подяками, медалями за відзнаку в службі ІІІ та ІІ ступенів, відзнаками МВС «Почесний знак МВС України»,«За миротворчу діяльність». Загинув 27 липня в Луганській області. Похований 31 липня в Луцьку.



ШУЛЬГА Максим Костянтинович, 23 роки, Луцьк. Сержант в/ч А0284 (Львів). Проходив військову службу за контрактом.

Народився хлопець 23 березня 1991 року у Луцьку. Навчався у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №25. Потому здобував освіту у Волинському технікумі Національного університету харчових технологій, однак спражнього себе знайшов у військовій справі. Тож у 2010 році його призвали на військову службу за контрактом.

Спогадами про свого однокласника поділилась лучанка Ірина Остапчук. Дівчина каже, що досі не може оговтатись від страшної трагедії, а посмішка Максима навіть після похорон стоїть у неї перед очима.«Максим - мій однокласник. Я пам'ятаю його дуже добре. Перше, що відразу приходить на думку - його посмішка, щира, відкрита, безтурботна. І ластовиння на обличчі, він був такий смішний. З нього інколи кепкували у школі, що він маленького зросту. Так, він справді був малесеньким, але, як виявилось, мав велике серце. Він любив подуріти, покривлятися, посміятися. Пам'ятаю, що він кожного року дарував дівчатам валентинки на День Закоханих. Не пам'ятаю його агресивним чи розлюченим. Завжди усміхнений і все... Я справді пишаюся тим, що мала змогу вчитися разом із цією людиною», - каже жінка. Загинув 26 серпня в Донецькій області. Похований 30 вересня в селі Гаразджа Луцького району.


ЯКОБЧУК Володимир Вікторович, 27 років, с. Литовеж. Молодший сержант в/ч А0284 (Львів). Проходив військову службу за контрактом.

Володимиру Якобчуку в березні виповнилося 27 років, служив у 80-й окремій повітряно-десантній бригаді (80-й аеромобільний полк). Із 2010 року був на контрактній службі, зокрема, й у миротворчих військах ООН. Удома лишились батьки, дружина і двоє синочків.

Нині в скруті перебуває молодший брат покійного героя – Микола. Він хворий на ниркову недостатність, яка сягнула уже 4 ступеня. Життя юнака - в небезпеці та потребує негайного операційного втручання лікарів. Свою нирку готова віднині єдиному синові віддати матір. Як повідомлялося, Володимир пішов у військо, аби врятувати хворого брата.

Загинув 20 червня в Луганській області. Похований 22 червня в селі Литовеж.



ЯРМОЛЮК Олександр Петрович, 32 роки, м. Ковель. Сержант в/ч А2331(м. Володимир-Волинський).

Призваний за мобілізацією.

Загинув 25 серпня на Донеччині. Похований 7 вересня в Ковелі.