Боєць батальйону «Світязь» Ляшук Максим, позивний «ЯР», віддав своє життя за мир та єдність України. Хлопець після Іловайського котла довгий час вважався зниклим безвісти. Його опізнали за аналізом ДНК-експертизи.

У редакцію Інформаційного агентства Волинські Новини у рубрику «Повідом новину» написав товариш Максима Ігор, аби розповісти про те, яким був хлопець у житті.

Ігор - мешканець невеличкого села Наталин, що у Горохівському районі, розповів, що у вищезгаданому населеному пункті проживала тітка Максимової мами, до якої хлопець любив навідуватись.

«Коли Макс приїздив у село, це означало що ні мене, ні його вдома не зловити, батьки, бувало, нас годинами шукали. Максим у ті роки проживав з батьками у Луцьку. Але його манери поведінки, його інтереси не були характерні хлопчиську з міста. Ми змалечку бігали по пагорбах, лазили по деревах, ловили ящірок», - розповів Ігор.

Хлопець зазначає, що Максим завжди відрізнявся героїзмом. З цього приводу розповів історію про те, як Максим свого часу зберіг товаришу життя.

«Одного літа, на канікулах, з моєї ініціативи ми влізли у закинутий корівник. Потрапивши в одну з кімнат, я побачив біля стінки електрощитову, збоку біля неї знаходився металевий важіль. Я смикнув за нього, відкрив дверки електрощитової та почав виривати проводи. Взявшись обома руками за кабелі, я відчув як мої долоні почали самостійно зжиматися, а все тіло тремтіти, серце задало дуже високий ритм - це через моє тіло проходив струм 380 В. Коли крикнув, Максим не розгубився, він з розбігу корпусом свого тіла штовхнув мене. І я, відлетівши на метрів півтора від стінки, ще 10 хвилин не міг прийти до тями. І тільки через годину я зрозумів, що Макс врятував мені життя», - повідомив Ігор редакції.

Варто зауважити, Максимові тоді було 14 років, а Ігорю - 12.