Брати-комсомольці Кононовичі вільно висловлюють сепаратистські погляди, прикриваючись благодійництвом, - повідомляє Press-Центр.

Інформацію про їхню діяльність можна знайти на офіційному сайті «Червона Волинь», де вони чітко і послідовно висловлюють свою позицію стосовно подій в Україні, яку складно назвати проукраїнською. І здавалося б, відповідні органи вже давно повинні були б постукати до них у двері і, як мінімум, заборонити діяльність у місті та області. Однак незважаючи на їхню антиукраїнську позицію, цього не сталося.

Олександр і Михайло займають не останні посади в партії – головного комсомольця Волині і першого секретаря ЦК Комсомолу України та лідера руської общини на Волині.

У листопаді 2014 року «червоні лідери» стали зірками сепаратистського телеканалу, коли вони прибули в Луганськ начебто під час гуманітарної місії «Комсомол за мир». У відеоролику, який облетів весь Інтернет, вони заявили, що дії української армії спрямовані проти місцевого населення і «їх можна порівняти з блокадою німецькими фашистами Ленінграда».


Опісля голова Волинської ОДА Володимир Гунчик звернувся до СБУ з проханням «взятися за місцевих сепаратистів». На запитання про те, чи взята ця справа під контроль служби, у відомстві відповіли, що наразі нічого не відомо.

У відповідь на це Олександр Кононович надіслав звернення до Володимира Гунчика, в якому спростовує сепаратизм у своїх заявах, зазначаючи, що вони підтримують єдність України.

«В чому мої «сепаратистські» заяви? У тому, що для вас події на сході України АТО, а для мене – громадянська війна. У тому, що для вас – Майдан, а для мене – державний переворот. Принаймні, тільки після перевороту затикають рот опозиції, саджаючи її представників у тюрми і знищуючи їх фізично та намагаючись через суд заборонити мислити вільно, забороняючи цілі політичні партії з майже сторічною славетною історією», - йдеться у його зверненні.

Відомо, що головний офіс комуністів знаходиться уже за іншою адресою, ніж раніше. Адже обурені волинські революціонери кілька разів просили їхню припинити діяльність в місті та області, але ті на деякий час зникали і потім знову поверталися. Наприклад, 23 лютого члени партії та прихильники знову збиралися вже за новою адресою - для святкування «Дня радянської армії».

А тим часом один із братів Михайло продовжує займатися своєю діяльністю в Києві.