Земельні питання та незаконні будівництва – одні з ТОПових для Луцька тем. То хтось шматок землі вкрутив у міста, то без належних дозволів починається будівництво... Тож люди раз-по-раз приходять до міської ради, і зокрема Миколи Романюка, аби поставити недобросовісних забудовників на місце і добитись справедливості.

Не менш скандальною виявилась ситуація і з будівництвом житлового кварталу на розі вулиць Конякіна-Гордіюк, адже з 2011 року просто посеред чагарників і футбольного поля розгорнулась війна між забудовником – Луцьким домобудівельним комбінатом і місцевими мешканцями.

У ЗМІ вже неодноразово писали, що місцеві жителі виступають проти забудови так званого парку і знесення футбольного майданчика. Мовляв, не дадуть вирізати зелені насадження і забудувати стадіон, адже там постійно відпочивають місцеві мешканці, а забудовник нахабно намагається відібрати у лучан ледь не останній куточок природи у місті.

Більше того, активно просувалась думка, що парк було заплановано там ще у радянському генплані, і ніякого будівництва на цій території не передбачалось. Тим не менше, люди активно відвідували сесії міської ради, та різні наради, де висловлювали свою позицію проти забудови. Усю процесію місцевих мешканців свого часу очолила Алла Надточій, якій, вочевидь, через молодий вік та активну громадську позицію доручили на словах представляти інтереси жителів навколишніх будинків. І громадський спротив за кілька років сягнув такого рівня, що цієї осені на території майбутнього будівництва трапився скандал, коли люди почали кидатись під пили, не дозволяючи представникам забудовника в плановому порядку провести вирізку дикорослих дерев та чагарнику у межах будівельного майданчика.

Наразі ж інтереси місцевих мешканців активно представляє та ж таки Алла Надточій, проте від осені вже у статусі депутата. Скандал з забудовою став непоганою піар-кампанією перед виборами, тож активістка потрапила до міської ради, отримавши «зелений квиток». Це, вочевидь, неабияк додало Аллі Надточій впевненості, адже тепер у статусі депутата від «Самопомочі» вона отримала більше можливостей вплинути на міську владу та різні органи. Тож користуючись новим статусом та правами, вона знову розгорнула війну з забудовниками. Однак тепер не в чагарниках, а на папері та в більш офіційно-діловому стилі.

Зокрема, на початку тижня у Луцькій міській раді відбулась, якщо можна так назвати, робоча зустріч по обговоренню питання щодо будівництва ПрАТом «ЛДБК» багатоквартирних будинків на вул. Конякіна-Гордіюк та знищення зелених насаджень в зеленій зоні міста. Щоправда, конструктивного діалогу між владою, забудовником та місцевими мешканцями не вийшло, хоч профільні чиновники зійшлись ледь не з усіма помічниками та заступниками мера.

Аллі Надточій, яка саме ініціювала проведення зустрічі, вдалось довести до відома присутніх необхідну інформацію щодо недобросовісних намірів Луцького домобудівельного комбінату. Зокрема, депутат розповіла, що більше місяця працює над збором офіційних документів та виписок, які наштовхують на єдиний висновок – не можна дозволити ЛДБК зводити багатоповерхівки. Мовляв, їй вдалось дістати архівну копію рішення №257 Луцької міської ради від 14.06.1990 р., яка свідчить, що ще в 1990 році прийняли рішення щодо затвердження акту вибору земельної ділянки Луцькому виробничо-торговому шовковому об’єднанню під будівництво 9-поверхового 180-квартирного житлового будинку з реконструкцією стадіону по вул. Гордіюк загальною площею 3,8 га.

Це підтверджує, що цільове призначення спірної земельної ділянки – саме житлове будівництво, оскільки виявилось, що депутати планували звести будинок на цій території ще у 1990 р. Натомість, Алла  Надточій закцентувала увагу присутніх  тільки на тому, що все ж таки, ще в ті роки тут був закладений стадіон. Не футбольне поле і не спортивний майданчик, а цілий стадіон. Тож на її переконання – даної згадки достатньо для того, аби вважати клаптик землі з футбольними воротами – повноцінним спортивним об’єктом, який має статус недоторканності.

Другий вагомий аргумент, який навела присутнім Алла Надточій – парк. Мовляв, вона нарешті отримала підтвердження того, що дерева та дикороси – аж ніякі не чагарники, а запланований парк. Алла Надточій повідомила, що має на руках постанову виконкому Луцької міської ради від 27.10.1982 року щодо організаційно-господарських заходів по підготовці і святкуванню 900-річчя міста Луцька, яким було затверджено план заходів. Згідно цього, Шовковому комбінату поставили ледь не найважливішу ціль – закласти протягом 1983 року парк з використанням малих архітектурних форм і будівництва танцювальної площадки.

Більше того, депутат зауважила, що подальшим вивченням рішень виконкому не виявлено факту відміни цієї постанови, тож вона чинна й на сьогодні. Так, за словами Алли Надточій, це прямо вказує на те, що парк закладався і був передбачений ще задовго до незалежності України. Однак, самого рішення місцевої влади чи хоча б якоїсь постанови про дійсне місцерозташування та межі закладення парку саме на розі вулиць Конякіна - Гордіюк – ніхто так і не пред’явив.

Та й навіть самі чиновники, які прийшли на обговорення чітко заявили – парку там не було і лише нинішня влада на останній сесії спромоглась затвердити межі парку. Проте, за словами профільного заступника Луцького міського голови  Юрія Моклиці, межі запланованої забудови ніяким чином не зачіпають встановлені межі парку. Та й перший заступник мера Луцька Тарас Яковлєв однозначно заявив:

«Подобається вам це чи не подобається – будівництво там буде, тому що згідно чинного генплану міста Луцька,  цільове призначення земельної ділянки – житлове будівництво.  І земля надана в оренду ЛДБК згідно чинного законодавства, і дозволи вони мають на це законні. І прошу вас – не плутайте оцей шматок землі з чагарниками і стихійним футбольним майданчиком із територією парку, межі якого нарешті затверджені. Там ніхто будувати не буде і у вас ніхто не забере парк».

Тим не менше, слова Тараса Яковлєва обурили місцевих мешканців. Мовляв вони щодня там бігають, гуляють, відпочивають і не дадуть, щоб хтось там будувався., тим паче Луцькому домобудівельному комбінату. Тож фраза стосовно того, хто буде забудовувати земельну ділянку викликала нову хвилю обговорення.

Крім того, Тарас Яковлєв зауважив і на правовому аспекті проведення такої зустрічі, мовляв громадські слухання відбувались коли готувався проект рішення про затвердження плану детального планування на розі вулиць Конякіна – Гордіюк, яке і дало законні підстави вважати існуючі зелені насадження – зеленими насадженнями загального користування. Наразі ж ніякого рішення на сесію чи виконком не виноситься, тому причин чи підстав для громадського обговорення і робочої зустрічі по питанню законності будівництва – немає.

На що Алла Надточій заявила, що в даному випадку саме з чиновників треба робити «спрос» щодо незаконної видачі земельної ділянки і наданні дозволів на будівництво. В аргументацію своєї позиції вона навела той факт, що навіть в кадастровій карті та рішеннях про видачу землі на Конякіна-Гордіюк є неточності, які на її думку зроблено навмисне, аби замилити очі. Зокрема, вона виявила розбіжності в кадастрових номерах, які вказані у документах на оренду землі Луцьким домобудівельним комбінатом.

Однак Тарас Яковлєв відповів, що наразі це типові випадки, які виникли через впровадження нової системи Державного земельного кадастру, тож часто трапляється,  що під однаковими номерами може рахуватись 2 земельні ділянки. Тому законодавець передбачив - хто перший звернувся за витягом з ДЗК (в тому числі й оренди) той і отримав новий кадастровий номер. Його слова підтвердив і Сергій Шабала, який будучи головним землевпорядником міста, постійно зіштовхується з такою проблемою.

Разом з тим, Алла Надточій почала наголошувати на тому, що забудовники не платять за оренду землі в повному обсязі. Мовляв, вона подавала звернення до податкової з проханням надати інформацію скільки підприємством було сплачено за оренду даної земельної ділянки. На це вона отримала відповідь, яка шокувала депутатку. Зокрема, Алла Надточій переконувала присутніх, що насправді за 3 гектари землі у розрахунку на 1 місяць ЛДБК сплачувало всього спочатку  300 гривень, чим грабувало бюджет. За словами Алли Надточій, забудовник за її «максимальними підрахунками» сплатив всього 180 тисяч гривень за всі роки, а не 600 тисяч, як йшлося попередньо. Однак, чиновники порадили перевірити дані та врахувати, що відповідно до податкового законодавства орендар раніше сплачував 1% від суми експертно-грошової оцінки, та вже кілька років сплачує належних 3% ренти.

Цю ж інформацію підтвердив  і начальник юридичного відділу Луцької міськради Рачков, який зауважив, що у разі несплати міськрада має практику стягувати орендну плату в судовому порядку. А щодо цього об’єкта вони не мали ніяких зауважень. Така позиція головного юриста вочевидь обурила Аллу Надточій, оскільки вона зауважила і в певній мірі висловила сумнів щодо належної роботи юридичного відділу. Надалі депутатка акцентувала увагу на тому, що забудовник – Луцький домобудівельний комбінат, мав юридичну тяганину з міською радою і в судовому порядку отримував рішення про продовження терміну оренди.

Тут варто було б повернутись в період, який передував 2007 року, коли власне готувалось, розглядалось та приймалось рішення про передачу землі на розі вулиць Конякіна-Гордіюк в оренду під будівництво житлового кварталу.

Так, за словами спеціалістів, які мають пряме відношення до розробки генпланів міста Луцька, у попередньому генеральному плані міста, який  затвердив Держбуд України ще в далекому 1977 році, на цій території планувався громадський центр. Вже у незалежній Україні, у 1990х роках, нова влада через розробку схеми забудови і обґрунтування чітко віднесла дану територію до «житлової забудови». Саме така категорія вказана на ділянці між Гордіюк та Конякіна і в новому генплані, прийнятому в 2009 році. Варто зауважити, що ще на етапі розроблення схеми забудови території у 1990х р.р., яка розроблялась для забезпечення житлом працівників шовкового комбінату, тут вже почали зводити споруди. Так, на пустирі з’явився 9-поверховий гуртожиток та 5-поверховий будинок (Гордіюк 20а), який починав зводити ще тодішній шовковий комбінат, однак через банкрутство не спромігся звести вище кількох поверхів. Згодом, за окремими домовленостями, будинок передали у міську комунальну власність під житло правоохоронцям. Однак, замість запланованого 9-поверхового багатоквартирного будинку тут виросла п’ятиповерхівка, де знайшлося житло здебільшого для тих силовиків, які були на особливому рахунку в керівництва. Тобто із 6- та 9-поверхових житлових будинків був зведений тільки один. Вже на початку 2007 року, Луцька міська рада ухвалює остаточне рішення про затвердження містобудівельного обґрунтування розташування кварталу житлової забудови в районі вулиць Конякіна-Гордіюк.

Вочевидь, міська рада не мала жодних зауважень, тому в кінці 2007 року депутати на сесії ухвалюють рішення про надання цієї земельної ділянки ЗАТ «Луцький домобудівельний комбінат» для будівництва та обслуговування кварталу житлової забудови, загальною площею 3,03 гектари терміном 5 років.

В місячний термін після прийняття рішення міська рада і ЛДБК підписали договір оренди з додатком, де були прописані усі найменші дрібниці оплати. Зокрема, у ньому чітко було вказано, що ділянка надається з числа вільних земельних ділянок, де немає забудов і без претензій третіх осіб. Тож виходить, що тоді місцеві мешканці не мали жодних претензій, а наразі – вони з'явились, та й як би міська рада могла передати її в оренду підприємству, якщо не мала на це законні підстави.

Тим не менше, навіть при поновленні договору оренди у 2013 році і судовій тяганині з міською радою, ані жодна перевірка, ані суд не знайшли підстав вважати рішення міської ради про надання землі в оренду незаконним. Тому ухвалою Господарського суду Волині термін оренди було продовжено, а сам договір визнано дійсним, а відповідно і додаткову угоду, яка є невід'ємною частиною договору.

Варто зауважити, що саме в цей період спротив місцевих мешканців набув радикальності і люди більш активно почали заявляти про свої наміри щодо забудовника. Спочатку тут спалили паркан, який фірма встановила, аби огородити майбутній будівельний майданчик. Згодом люди наважились лягати під пили, коли працівникик ЛДБК прийшли розчищати територію від самосіву та дикоростучих дерев і чагарників. Зауважимо, що вирізка дерев планувалась на орендованій ділянці, а не на території затвердженого парку. Відповідна комісія в межах будівельного майданчика нарахувала 104 великих і малих дерева, які підлягають зрізуваннню. Тож маючи акт обстеження, дозвіл на вирубку та сплативши їх відновну вартість - забудовник збирався приступити до підготовчих будівельних робіт. Однак місцеві мешканці так цього й не дозволили.

Можна довго сперечатись на рахунок відновної вартості дерев, але як пояснюють екологічні служби, вона визначається згідно затвердженої відповідними органами методології. Ніяких порушень у розрахунках не має, порядок однаковий для всіх.

Хоча Алла Надточій і тут висловила необгрунтовану підозру: їй відомо, що хтось заплатив за одне дерево більше двох тисяч.

В інтернеті постійно виникають дискусії стосовно того – бути чи не бути парку на 40-му кварталі. Одні відстоюють думку, що зелену зону категорично не можна зачіпати і лишити в тому вигляді та масштабі, як воно є, адже це «легені нашого міста», туди ходять діти і сім'ї відпочивати і спортсмени постійно грають у футбол. Інші ж відстоюють думку, що цей куточок є небезпечним і криміногенним, оскільки тут постійно смітять, пиячать та б'ються. Мовляв, частину парку, де великі дерева – варто облагородити та зберегти у вигляді відпочинкової зони з алеями, ліхтарями та лавками, однак значну частину таки необхідно розчистити і привести до ладу. Зрештою, навіть під час робочої зустрічі більшість присутніх депутатів та чиновників дійшли спільної думки, що парк таки буде збережено на площі у 7 гектарів. Решту ж 3 га – таки буде забудовано житловими спорудами.

Про законність прийняття рішень висловився і заступник начальника управління містобудування та архітектури Ярослав Матвіїв, який відстоював думку, що згідно генерального плану тут має бути житловий квартал. За його словами саме генплан визначає містобудівну діяльність і є основним документом. На думку Ярослава Матвіїва, зважати на те, що планувало у 70-80 роках - не можна, адже багато тодішніх ідей є неакутальними і тенденції та потреби міста значно змінилися.

Наразі ж, як свідчить статистика, чи не основним фактором вирішення соціальних проблем міста є житлове будівництва, адже на черзі стоїть 13,5 тисяч сімей. В той же час, у генеральному плані  є обов’язковий розділ – житлове будівництво, тож згідно нього – забудова кварталу на території Конякіна-Гордіюк ним передбачена і порушень не має.

Попри обгрунтовані доводи чиновників та профільних спеціалістів, невдоволені мешканці через високу емоційність здійняли звичайний галас: одним шкода стихійного футбольного поля, іншим – зелених насаджень, окремі – просто принципово проти. Варто зауважити, що ані присутні мешканці, ані сама ініціаторка даної зустрічі Алла Надточій ні разу не висловили конкретні претензії до забудовника та шляхи їх вирішення, і тому зустріч пройшла  безцільно, не маючи за собою досягнення конкретних домовленостей. Здавалося, що все було організовано тільки задля того, щоб підірвати репутацію забудовника та поставити під сумнів законність прийнятих рішень депутатами та посадовцями міської ради.

Зрештою, перший заступник міського голови Тарас Яковлєв однозначно відповів місцевим «активістам», що на цій земельній ділянці все таки буде житлове будівництво, і чи зводитиме будинок «ЛДБК», чи хтось інший, а також заборона будівництва – не питання даної зустрічі.  Він також зауважив, що саме Луцький домобудівельний комбінат є одним з найпорядніших забудовників, який належним чином сплачує податки до місцевого бюджету, забезпечує багато людей роботою і чітко по закону розробляє усю документацію на будівництво. Свідченням цього є свіжий дозвіл на виконання будівельних робіт від 22 жовтня 2015 року.

Тут варто зазначити, що під час самої зустрічі Алла Надточій двічі наголошувала, що спілкувалась з іншими забудовниками, яких вона відмовилась називати, аби не рекламувати, назвавши їх «альтернативними». Тож постає питання, а чиї саме інтереси вона відстоює, власні чи місцевих активістів, думкою яких так уміло маніпулює?

Зрештою, посадовці зійшлись на тому, що необхідно організувати ще одну зустріч. Так, секретар міської ради Юлія Вусенко, яка була організатором цієї зустрічі за зверненням депутата Алли Надточій, теж погодилась, що дійти згоди конфліктучі сторони можуть тільки шляхом підписання меморандуму між представниками міської ради, ПрАТ «ЛДБК», місцевими жителями та представниками громадських організацій, де передбачити інвестиційні зобов’язання забудовника, які прийнятні для всіх сторін. 

Тож більшість присутніх зійшлись на тому, щоб наступна зустріч не переросла у звичайний «балаган», необхідно чітко визначити формат її проведення та конкретних  учасників,  а сторони повинні чітко визначити свої пропозиції, метою яких повинно стати підписання меморандуму як остаточне вирішення конфлікту.

Зрештою, громада розійшлась погодивши, що наступну зустріч проведуть 16 лютого.

Інтернет-видання «Під прицілом» вже готує низку запитів до відповідних структур, аби отримати власну інформацію щодо законності видачі землі ЛДБК та сплати орендної плати. Тож вже найближчим часом на сторінках видання читайте нові подробиці війни за землю, маріонеток і запропоновані «альтернативи».