На Гнідавському цукровому заводі працюють не тільки із великими сільськогосподарськими підприємствами, виробниками цукрового буряка, але й одноосібними селянськими господарствами. Директор  заводу Ростислав Новосад переконує, що сіяти цукровий буряк рентабельно, бо ж це так звана селянська валюта.

«Звичайно найпростіше купити цукор і не сіяти, проте потрібно задатися питанням: за що купити цей цукор?», - задається питанням Новосад.

Цукор є одним із джерел доходу підсобних селянських господарств, який може зберігатися 2-3 роки та стати в нагоді в потрібний момент. Це та валюта, яка дозволяє вижити селянинові. Підсобні селянські господарства, як правило, можуть отримати до трьох тон цукру з гектара вирощених буряків. Найголовніше, що дією складових витрат є не як у великих селянських господарствах гербіциди, бо в селянина їх заміняє сапа. Звичайно, ця праця важка, однак вона того варта, переконані цукровиробники.

«Держава в цьому напрямку має підтримувати одноосібні селянські господарства і різними дотаціями заохочувати подібну селянську працю», - зауважив Ростислав Новосад.

На Гнідавському цукровому заводі переконують, що одноосібні селянські господарства в них на особливому напрямку, для них є окремі склади, окрема вага, щоб вони швидко і ефективно могли довести свою продукцію, здати на зберігання, загрузити відразу ж жом і цукор і спокійно поїхати додому.

На цукровому заводі роблять наголос на тому, що без одноосібних господарств їм теж буде важко, адже це 15 відсотків цукрового буряка від загальної кількості. Це для заводу не є визначальним критерієм, однак досить важливим внеском у сезон цукроваріння. Гнідавський цукровий завод забезпечує одноосібників високоякісним насінням, сприятимуть розширенню бурякозбиральних пунктів, де відповідно створюються нові робочі місця. Насправді перспективи Гнідавського цукрового заводу вражають, адже свого часу із збиткового підприємства він поступово досягає нових європейських стандартів.