«Пий пиво!» Саме цю пораду декілька років тому в своїй однойменній пісні запропонував гурт “Дискотека Аварія”. Запевняючи слухачів, що весь світ п’є пиво, вони надавали поради про те, де, як і з ким краще це робити. Ця пісня стала не лише хітом про пиво, а й справжньою одою напою 21 століття. І не дивно, бо пиво є третім у світі улюбленим напоєм після води і чаю. Водночас, воно об’єднало половину населення планети у любові до себе, а іншу половину - в ненависті. Цей напій супроводжує багато міфів і легенд. Яке ж підґрунтя вони мають під собою?

“Не важливо, хто ти, де ти... пий пиво!

Пиво – древній напій, що був відомий у Давньому Єгипті, Греції, Вавилоні та Китаї. Його навчились варити майже 9 тисячоліть тому. Вікінги вважали пиво священним і пити цей напій могли лише воїни. У Вавилоні існував цілий звід законів і правил про виготовлення і продаж пива. І якщо виявлялись певні порушення, пивовара чекала страшна смертна кара – чи то втопитися у діжці власного неякісного продукту, чи пити його, доки не лусне шлунок. У середньовіччі пивоваріння стало, так би мовити, хобі монахів. Вони вдосконалили і урізноманітнили процес створення напою. Саме ці люди почали додавати у пиво хміль як свого роду консервант. У Середньовіччя пиво стало напоєм бідняків і об’єднало їх у пристрасті до нього.

“Пий пиво місцевого розливу”


Сьогодні, на жаль, лише деякі броварні можуть похвалитися дійсно якісним продуктом. Річ у тім, що завдяки великому відкриттю французького хіміка Луї Пастера, світ дізнався про ефективний метод подовження зберігання продуктів – пастеризацію. Після того все й почалось...Так зване «живе» (тобто нефільтроване, непастеризоване) пиво почали обробляти, варити та додавати невластиві йому солі та речовини для кращого зберігання та густішої піни. За декілька століть із смачного, солодкувато-терпкого напою пиво перетворилося на те порівняно дешеве вариво, що п’є більша частина населення сьогодні. Ні тобі мутного кольору, ні приємного аромату, ні корисних речовин.

Справжні поціновувачі пива у всьому світі в останні десятиріччя активно скуповують необхідну техніку, посібники та варять пиво вдома. Навіть в Україні можна купити книжку «100 рецептів домашнього пива» від вітчизняних авторів.

А кому не вистачає часу на приготування сміливо біжить у новоспечені забігайлівки з написом «Живе пиво» і впевнено купує те саме пастеризоване або, в кращому випадку, відфільтроване пиво за вищою ціною. Хотілось би застерегти споживачів від гарних розповідей продавчині про «живе» закордонне пиво, яке ніби-то вони отримали тільки вчора. Шановні українці, в Радянському Союзі справжнє вітчизняне живе пиво можна було продавати лише декілька днів і лише у великих містах, бо до віддалених куточків воно просто б не доїхало! То ж перед тим, як купувати, двічі подумайте, чи не переплачуєте ви за те саме пиво, що у сусідньому гастрономі вдвічі дешевше, лише в пляшці?

“Пий пиво на траві, пий пиво за столом”


Друге – будь ласка. Перше – навряд. Бо підписаним на початку року законом "Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" забороняється вживання пива (крім безалкогольного), алкогольних і слабоалкогольних напоїв у закладах охорони здоров`я; в навчальних та освітньо-виховних закладах; в громадському транспорті, на зупинках транспорту, в підземних переходах; в установах культури, у закритих спортивних спорудах (крім пива в пластиковій тарі); у ліфтах і таксофонах, на дитячих майданчиках; на спортивних майданчиках. Голова підкомітету з питань реклами Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації Олена Кондратюк сказала: "Головне завдання, яке ми ставили перед собою, працюючи над законом, побороти вкрай негативні, нецивілізовані прояви поведінки, сказати б, відсутність культури вживання алкоголю у людей".

Проте наші громадяни послухати послухали. Але роблять все з точністю до навпаки. О.Кондратюк констатувала: «Для багатьох наших людей, особливо молоді, стало нормою пити пиво на вулиці, не ховаючись, мало не хизуючись цим». І як це не прикро, але вона права.

Деякі люди вважають за пригоду продертися на заднє сидіння маршрутки, забитись в куток і, відкривши пляшку пива методом «стукни по залізячці», насолоджуватись холодним пивом і краєвидами за вікном. І діти на таке дивляться, як на захоплюючи гру. Мовляв, дядько, як Робін Гуд.

Інший бік цієї ситуації – досвід Америки. Молодь швидко збагнула, що й до чого, і засунула свої пляшки до паперових саморобних мішечків. Один мій знайомий прилаштував для цього чохол з-під парасольки. Ходять навіть чутки, що одна молода дизайнерка розробила цілу лінію мішечків для пляшок. Так що, шановна владо, доки ви розроблятимете закони, молодь завжди буде знаходити методи обходити їх - «на кожну дію є рівна протидія». І чим більше міліціянти будуть ганяти студентів і виписувати їм штрафи за пиво, а не гучні кампанії, що мирно попивають горілку у сквері, доти цей закон і не буде діяти так, як цього прагне влада.

Скільки б не було гонінь з вулиць, скільки б не критикували чи застерігали, люди ніколи не перестануть пити солодкий хмільний напій. Пиво об’єднує народи, країни, континенти. За келихом пива примиряються найзапекліші футбольні фанати, вирішуються суперечки та сварки. Пиво стало для людей всього світу напоєм миру та взаєморозуміння. Старенькі бабусі і досі помішують в чанах пінну масу, що за декілька днів стане спасінням у спеку. А деякі spa-салони використовують його для цілющих ванн та зволожування шкіри. І доки ми не втратили давніх грецьких, єгипетських чи середньовічних рецептів та традицій пивоваріння, доки існують форуми любителів справжнього «живого» пива, доти цей напій буде текти у наших жилах і звеселяти наше життя. Найкращим кредом хай нам стане польська приказка, що передає досвід наших предків – слов’ян: «Що занадто, то не здраво»!

повідовляє unian.net