Михайло Наход,

голова Центру Політичного Аналізу та Виборчого Консалтингу

 

 

Позиція активної громадськості

 

Минулого тижня відбувся всеукраїнський круглий стіл «Місцеві вибори - 2010: виклики для громадськості», організований Громадянською асамблеєю України (ГАУ)*. Учасники круглого столу прийшли до однозначного висновку, що сьогодні в Україні існує реальна загроза спотворення результатів місцевих виборів внаслідок вступу в дію ряду положень нового Закону, а це – встановлення надто коротких строків підготовки та проведення місцевих виборів; неврахування вимог та пропозицій громадськості, зокрема щодо запровадження відкритих списків та забезпечення можливості самовисування кандидатів; створення передумов для монополізації влади у місцевих радах кількома найбільшими політичними силами; збільшення можливостей для фальсифікації результатів виборів, застосування «адміністративного ресурсу».

Попри впровадження змішаної системи виборів, новий закон не забезпечив реалізацію конституційного права громадян обирати та бути обраними і зберіг за партіями визначальну роль у висуванні кандидатів.

Особливу загрозу також становить обмеження прав виборців на доступ до інформації про кандидатів та політичні партії, зокрема про їх передвиборні програми – відтепер місцеві партійні організації та окремі кандидати не зобов’язані подавати свої програми при їх реєстрації відповідними виборчими комісіями, а отже, і мати такі програми. Дозволено не публікувати передвиборні програми місцевих партійних організацій на інформаційних плакатах. Більше того, для кандидатів у депутати сільських, селищних, міських (міст районного значення) рад інформаційні плакати взагалі не повинні виготовлятись. Це значно посилить безвідповідальність майбутніх новобраних депутатів місцевих рад та зробить неможливим громадський контроль за їх роботою в органах самоврядування.

Виходячи з вище викладеного представники ГАУ звернулись до Президента України Віктора Януковича з вимогою невідкладно застосувати право вето на цей Закон, і повернути його для повторного розгляду парламентом для усунення найбільш суперечливих моментів.На даний момент відомо, що Віктор Янукович не дослухався до жодних закликів експертного середовища і громадськості та 27 липня підписав Закон.

Ще більш деталізованою та ґрунтовнішою є позиція Мережі підтримки реформ**, висловлена в заяві у зв’язку з ухваленням Верховною Радою України нової редакції Закону «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 22 липня. Представники Мережі наголошують, що підготовка та ухвалення нового виборчого Закону відбулись без залучення науковців, експертів та представників громадянського суспільства. У тексті цього Закону не було належним чином відображено спільні позиції представників органів місцевого самоврядування та громадянського суспільства, висловлені під час парламентських слухань «Реформування законодавства України про місцеві вибори в інтересах територіальних громад», що відбулись 12 травня 2010 року і були ініційовані самим парламентом.

Представники Мережі особливо проблемною вважають організацію ефективної роботи виборчих комісій оскільки визначені Законом строки підготовки та проведення виборів є надмірно короткими, а це не дозволить ефективно організувати виборчий процес та забезпечити ефективний захист і поновлення порушених прав суб’єктів виборчого процесу. Так, за 49 днів до дня виборів партійні організації повинні будуть внести подання щодо кандидатур до складу обласних, районних, міських (міст обласного значення) виборчих комісій, а за 45 днів до дня виборів (тобто протягом 4 днів) ЦВК має утворити близько 800 виборчих комісій. За 37 – 32 дні до дня виборів мають бути утворені всі виборчі округи, за 30 днів до дня виборів – виборчі дільниці, за 28 днів до дня голосування – висунуті всі кандидати на місцевих виборах, за 22 дні до дня голосування – завершитись їх реєстрація. На оскарження рішень, дій і бездіяльності, пов’язаних з виборами, Закон відводить лише 2 дні, що навряд чи сприятиме ефективному захисту порушених прав.

Закон лише рамково окреслює процедуру утворення територіальних та дільничних виборчих комісій. Це створює поживний грунт для формування складу цих комісій за власним розсудом виборчих комісій вищого рівня. Як наслідок - існує цілком реальна загроза того, що членами виборчих комісій призначатимуться представники лише певних партій. Цілком імовірною є й ситуація, за якої на керівні посади у виборчих комісіях призначатимуться представники одних і тих же партій.

Ще один проблемний момент Закону – регулювання порядку складання і уточнення списків виборців, а також виготовлення виборчих бюлетенів, створює можливості для порушення виборчих прав громадян. Так, складання і уточнення списків виборців здійснюється низкою органів, засади взаємодії між якими чітко не визначено. Закон дозволяє вносити зміни до списків виборців у переддень та у день голосування. Належним чином не визначено і порядок здійснення контролю за виготовленням виборчих бюлетенів, Законом передбачена можливість друкування бюлетенів без зазначення номерів виборчих дільниць.

Хоча Закон і закріплює за громадськими організаціями право здійснювати спостереження за виборами, однак відповідні норми Закону заслуговують на критичну оцінку. Перелік організацій, які здійснюватимуть спостереження за виборами, обмежується лише всеукраїнськими організаціями, при цьому обсяг прав спостерігачів від таких організацій Закон суттєво звужує. Фактично, їх роль зводитиметься до фіксації фактів порушень шляхом аудіо- або відеозапису чи фотозйомки, а також спостереження за роботою виборчих комісій.

Також Мережа підтримки реформ звернулась до Верховної Раду України схвалити нову редакцію Закону «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», передбачивши у ній, зокрема: 1) внесення змін, які збільшуватимуть як загальний строк підготовки до місцевих виборів, так і тривалість основних організаційних заходів, пов’язаних із підготовкою до виборів; 2) обов’язковість подання для реєстрації кандидатів відповідними виборчими комісіями передвиборних програм кандидатів та місцевих організацій партій, забезпечення належного доступу виборців до інформації про кандидатів та їхніх передвиборних програм; 3) можливість самовисування кандидатів на місцевих виборах.

Сподіватись на те, що Президент і парламентарі прислухаються до закликів громадськості особливо не доводиться, але заслуговує на увагу те, що відповідне середовище не залишається осторонь проблем, які мають суттєвий вплив на державотворення та становлення демократії в Україні.