Уявімо собі чоловіка років сорока, умовно назвемо його Василь Іванович. Живе собі в трикімнатній квартирі, з дружиною і двома дітками, старший з яких навчається в Києву в університеті на платній формі. Василь Іванович виплачує кредит за машину, холодильник і пральну машину. Аж раптом криза… І у фірмі нашого героя – скорочення. Пан Василь втратив роботу.

            Перший тиждень дзвонив він по всіх оголошеннях, але на жаль спеціалістів його рівня ніхто не потребує. Тож Василь Іванович зареєструвався в кадровому агентстві і почав чекати. Паралельно, вирішив спростити роботу дружині і зайнявся хатніми клопотами. Прибирання, готування їжі, прання… І так щодня. Друзі жалісливо  поглядають в його бік, та він тримається, мовляв: «Такі як я завжди потрібні», а в самого на душі коти шкребуться.

            Дружина мужньо мовчить, не дорікає, тільки приходячи з роботи похмуро зиркає на чоловіка. А тут ще й теща нагодилась, з своїми: «От коли я була молода, то в нас чоловіки…», і починається. І що ж ви думаєте, Василь Іванович, який ніколи не скаржився на стан здоров’я потрапляє в лікарню з виразкою шлунку.

            Всі починають піклуватись про нього, здається все стає на свої місця. Тепер він же не просто сидить вдома, він хворий. А тут ще дієта, таблетки і трави по годинах пити потрібно. Василь Васильович думає що ще місяць і все налагодиться, і жінка більше не дивиться з під лоба.

Що ж це сталося? Здається ж і не пив чоловік, і харчувався завжди нормально, то ж звідки виразка? А все дуже просто – від нервів. Так так, правильна що на думку спадає приказка: «Всі наші хвороби – від нервів», тільки точніше казати від почуттів. Лікарі вже давно встановили, що більшість наших хвороб є ніщо інше, як психосоматичні захворювання (захворювання, причинами яких є більшою мірою розумові процеси хворого, ніж безпосередньо будь-які фізіологічні причини). Причому ідея ця зовсім не нова.

Про зв'язок душі і тіла в процесі хвороби говорили ще Гіппократ і Арістотель. Але великі лікарі давнини вважали винною не душу, а тіло - хвороба тіла, на їхню думку, призводила до психічних розладів. У сучасному ж значенні термін «психосоматика» вперше став вживати два століття тому лейпцігський психіатр Йоганн Хейнрот. «Якщо б органи черевної порожнини могли розповісти історію своїх страждань, то ми з подивом дізналися б, з якою силою душа може руйнувати тіло, що їй належить», - писав німецький лікар. Пізніше естафету прийняв Зигмунд Фрейд - свою версію походження психосоматичних захворювань він назвав конверсією.

Але чи будь–який стрес призводить до психосоматичних захворювань? Ні, не будь–який, а лише той, який не знаходить зовнішнього виходу. В нашому прикладі, щоб не робив Василь Іванович, але розраду не знаходив, сім’я, кредити, та ще й теща… Ось це все разом і послугувало приводом для його захворювання. Якби він поговорив з кимось, чи виплакався, або навіть намалював свої проблеми, можливо, тоді б не довелось сидіти на жорсткій дієті, та таблетках. Але в наш час не прийнято ходити до «лікарів душі», тобто психотерапевтів.

Виникає запитання, то що ж, якщо в тебе болить живіт, чи мігрень, то одразу бігти до психотерапевта? Ні, але не слід забувати про їх існування. Тому що якщо в вас ніколи не було нічого подібного, то варто зазирнути в себе, а може там причаїлась якась стара образа, чи незадоволення собою.

Лікарі підкреслюють той факт, що дуже часто до них звертаються хворі з усіма симптомами хвороби, але…без неї. Тобто в людини може бути нудота, безсоння, страшенні болі, але діагноз поставити їй не можуть. Бували навіть випадки, коли не довірившись техніці, лікарі оперували хворого, а на операційному столі виявлялось що цьому чоловікові хоч у космос летіти.

Сьогодні до психосоматичних захворювань відносять гіпертонію, виразку шлунка, бронхіальну астму, цукровий діабет, глаукому, ревматичний артрит, нейродерміти та ряд інших хвороб.

Лікарі стверджують, що часто самі хворі не хочуть розлучатись зі своїми хворобами. Вони звикли, що про них піклуються, їх шкодують, а тому, навіть проходячи сеанси психотерапевта відмовляються від запропонованих ним вправ і дій.

Насправді ж, варто замислитись чи варте наше здоров’я того, щоб «підривати» його з середини. Лікарі радять завжди у складних ситуаціях не вдаватись у паніку і не мордувати себе. Адже від того, що ви «гризете» собі нерви стає лише гірше. Можливо, тому ж Василю Івановичу завтра б зателефонували з кадрового агентства і запропонували б прийти на співбесіду, а він вже не може, він у лікарні.

Бережіть свої нерви і ставтесь до усього з усмішкою!