В останні роки, дуже часто йшла мова про активізацію третього сектору (ред. сума недержавних неприбуткових організацій. Першим і другим секторами є, відповідно, влада та економіка (бізнес)). Розвиток неурядових організацій (НУО) призводить до формування громадянського суспільства, вони є стабілізуючим фактором, гарантом демократичного розвитку. Точну класифікацію таких організацій в України поки що не склали, але якщо спробувати це зробити, то вони поділятимуться приблизно так: молодіжні, організації, що працюють в соціальній сфері та охорони здоров’я, суспільно–політичні, профспілки, екологічні, організації ветеранів, культурно–мистецькі, благодійні, жіночі, правозахисні, етнічні, аналітичні центри, спортивні, релігійні та інші. Якщо в державі взаємодіють всі три сектори, то на рівні їх перетину, якраз і утворюється ідеальне демократичне суспільство. На жаль в Україні, немає такої співпраці. Експерти зазначають, що за минулі шість років неурядові організації зробили крок вперед, але після останніх виборів вони перебувають у стані стагнації.

Сьогодні, 30 серпня у Луцьку проходив круглий стіл на тему «Взаємовідносини між партійними осередками та неурядовими організаціями», на якому крім запрошених керівників вищезгаданих структур виступали В’ячеслав Ліпецький, асистент програм Міжнародного Республіканського Інституту та Андрій Карташов.

Провівши дослідження було встановлено, що як партії, так і неурядові організації прагнуть співпраці, от лише цілі їхні в дечому відрізняються. Для прикладу, в першу трійку заходів, до яких партії хочуть долучати  НУО входять: допомога ветеранам, святкування Дня перемоги; організація свят, фестивалів, вшанування пам’ятних дат; екологічні ініціативи. Натомість неурядові організації прагнуть проводити семінари, круглі столи, конференції, видавати книги, створювати газети; проводити суспільно–політичні та соціальні акції спрямовані на вирішення конкретних проблем громади. Звичайно, для партійних осередків легше організувати концерт, як то кажуть дати  «хліба та видовищ», ніж дійсно розглядати проблему.

Андрій Карташов зазначає, що українці дуже люблять казки, тому політики їх постійно розповідають, а громадські організації не вірять в ці байки, ось тут і виникає конфлікт, тому що партії в свою чергу починають не довіряти НУО. На його думку, багато організацій взагалі не розуміє для чого їм співпрацювати з політиками, особливо культурно–мистецькі. Дуже часто між цими структурами просто немає суміжних інтересів.

Організатори круглого столу кажуть, що часом співпраця не може бути налагоджена, через те, що обидві сторони не відкриті, тобто їх дуже складно знайти, чи зв’язатися з ними. Лише в Сильній Україні та Свободі є call-center, зателефонувавши на який, можна отримати інформацію про всі регіональні організації. Також, НУО часто жаліються, що про них згадують лише під час виборів, з тих чи інших причин. Чи то для того, щоб використати людський ресурс, чи, навіть для підкупу голосів, або ж оприлюднення необ’єктивних результатів соціологічних опитувань.

Якщо ж говорити з якими політичними силами більше співпрацюють громадські організації в Україні, то варто просто згадати карту виборів. Лідирують Партія Регіонів на сході, та ВО «Батьківщина» на заході. Цікавим є той факт, що співпраця з такими політичними силами, як СПУ, КПУ та Сильна Україна приблизно однакова у всіх регіонах. Партійні організації найбільше співпрацюють з організаціями ветеранів, оскільки вони дуже дисципліновані і з ними легше мати справу, але крім того з суспільно–політичними та молодіжними.

В’ячеслав Ліпецький наголошує, що в Україні, механізм співпраці між цими структурами ще не налагоджений, а тому, потрібно шукати рішення разом, для цього і проводяться круглі столи.