Схоже на те, що волинська «Батьківщина» робить все можливе, аби «здати» Луцьк висуванцю «Сильної України» Миколі Романюку. Вона хоче для Анатолія Грицюка і обласну раду, і мерське крісло Луцька. На перший погляд - українська класична комедія «За двома зайцями» забута «тимошенківцями» остаточно, як і її фінал. Але чи справді все настільки банально просто?

 

«Грицюк і партія»

 

Спочатку стається трагедія, а потім – фарс. 11 вересня стало знаковою датою: спочатку в 2001 році у США зруйнували вежі-близнюки, а потім у 2010 році – оголошено старт виборів до місцевих рад в Україні. А 31 жовтня взагалі знаковий день: у США – це День всіх святих, а в Україні – день виборів. Американці в маскарадних костюмах ходять по хатах, а українці – на виборчі дільниці.

 

Поява нових біг-бордів «Грицюк & Тимошенко» із серії «Грицюк  і людство» могли б свідчити, що голова обласної ради всерйоз зібрався в Луцьку брати участь у мерських виборах. Однак виходить, що жартома. Напевно, що варто чекати нових бігбордів: «Грицюк і Клімчук», «Грицюк і Путін», «Грицюк і Пан Гі Мун (генеральний секретар ООН)», «Грицюк і чупакабра», «Грицюк і Бог». Фотомонтаж може все.

 

Халтурні «біг-морди» не лише смішать лучан, а ще й знижують рейтинг партії. Напевно, для цього – пониження рейтингу, більшість нинішніх депутатів від БЮТ не взяли до списку наступної міськради. Або «перетасували і кинули» у кінець обласного списку. Наприклад, депутат нинішнього скликання у Луцькій міськраді Василь Гриб став лише 38-им у партійному списку до міськради.

 

Подвійні стандарти

 

Всі «каоліційні» заяви Анатолія Грицюка у місцевому Комітеті порятунку Нації і Держави «про ненапад» на союзників виглядають доволі цинічними. З одного боку – «мир і дружба», а з іншого – в обласній газеті «Волинь-нова» публікується проплачена стаття з виступом Левка Лук’яненка «з наїздом» на ВО «Свобода». Публікація виглядає явною провокацією, про яку голова ВОО ВО «Батьківщина» не міг не знати.

 

Присягати на Біблії кандидатам в депутати… А чому не на Корані чи не на «Капіталі» Маркса? Бізнесменам, які ходять до церкви, але не вірять у Бога, підійшов би останній. Напевно, цей ритуал проводять у згадку про аналогічний, який так і не спромоглася зробити Юлія Тимошенко як Президент, оскільки вибори програла.

 

Про «тушканізацію» списків «Батьківщини» годі й говорити. На першій же сесії нової обласної ради більшість «батьківщинців» проголосує за Бориса Клімчука як за нового голову. Волиньрада, звісно, не Верховна Рада. Але почати депутатство з голосування, за яке запропонують 100 тисяч, з авансом у 5 тисяч – хто ж відмовиться? Тим більше, що витрачені кошти на вибори депутатам треба буде компенсувати…

 

Не віддати…

 

Навіщо Анатолію Грицюку йти з низьким рейтингом у мери Луцька? На це запитання є дві відповіді. Одна – очільника обласної «Батьківщини»: «Обласний центр Волині має в питомій вазі понад 22 відсотка усіх виборців краю. Я йду в мери, щоб не віддати Луцьк іншій політичній силі».

 

Втім, для того, щоб щось віддати, треба це щось мати. «Батьківщина» має Луцьк? Це в якому сенсі? Фракція у міськраді нараховує 21 депутата, що не є більшістю. Та й як не «віддасть Луцьк» голова облради? З особистим рейтингом впізнаваності у 3% не можна сподіватися, що лише партійний рейтинг у 23% примусить лучан голосувати за будь-кого. Лучани – не римські сенатори, які дозволили імператору Калігулі зробити сенатором свого коня. Чи Анатолій Грицюк підозрює лучан у тупості?

 

… чи віддати?

 

Участь Анатолія Грицюка у мерських перегонах можна трактувати  ще й  так: не задля перемоги, а задля виконання домовленостей між БЮТ і ПР. По-перше, – відтягнути «біло-сердечні» голоси від нинішнього мера Богдана Шиби, який йде від нової партії «За Україну». По-друге, –розпорошити голоси, щоб мером став Микола Романюк. По-третє, – допомогти  губернатору Борис Клімчук посісти крісло голови обласної ради.

 

В останнього, не зважаючи на підніжки від своїх же союзничків по Партії регіонів, позиції лише зміцнюються. Всупереч відвертому бажанню  фанатиків Олександра Башкаленка виключити Клімчука зі списку до обласної ради (з другої позиції),  «свято простих регіоналів» тривало лише кілька годин – після «прочуханки з Києва» губернатор таки очолив список і всім доказав «хто в домі хазяїн».

 

А викриття афер, пов’язаних з «білими і пухнастими», – вже не за горами. У цій ситуації «скромний подаруночок» гектарів землі від голови облдержадміністрації дружині голови облради виявиться не таким вже й великим в масштабах країни, однак доволі вагомим в масштабах краю. І стане одним з аргументів співпраці «біло-синьої» влади і «біло-сердечної» опозиції. Не лише на партійному, а й на персональному рівні. Не дарма ж обидвоє на людях стверджують, що між ними  немає суперечностей.

 

То який же він, лідер Волинської «Батьківщини»? Простак, що женеться за двома зайцями, чи корисливець, «підшитий лисом», здатний до підкилимних ігор заради особистого інтересу?

 

Сергій Кобзар