Серед тих, хто на виборах до місцевих органів влади змагатиметься за посаду міського голови Луцька — прізвище відомого бізнесмена Василя Токарського. Раніше він ніколи не був помічений у бажанні робити кар’єру політика. Сьогодні Василь Токарський свою участь у мерських перегонах пояснює величезним бажанням зробити Луцьк містом комфортним для життя. Його кредо — влада має допомагати бізнесу, натомість бізнес має нести соціальну відповідальність перед громадою. Як кандидат і бізнесмен Василь Токарський бачить розвиток Луцька у найближчі п’ять років — в інтерв’ю «Відомостям».

 

— Василю Васильовичу, в одному із інтерв’ю екс-президент України Леонід Кучма зізнався, що коли у 1994 року виграв президентські перегони і зайшов у кабінет, то не знав з чого починати роботу. Ви знаєте, що будете робити у кріслі міського голови Луцька?

 

— Думаю, засиджуватись за столом не буду. Більше часу проводитиму на об’єктах — надто складна ситуація склалася сьогодні у місті. Якщо серйозно, то точно знаю, що зроблю найперше — запрошу аудиторів. І зовсім не для того, щоб показати, яка погана була влада у місті протягом останніх років. Перш за все для себе з’ясую, яку фінансову базу залишили попередники, з чого треба розпочинати роботу. Точно можу сказати, що зопалу змінювати кадри не буду. Серед людей, які сьогодні працюють у міськраді є багато фахівців, які знають свою справу і вміють її робити якісно.

 

— Переконайте мене та інших лучан у доцільності голосувати саме за вашу кандидатуру на посаду міського голови. І чим ваша передвиборна програма відрізняється від програм інших кандидатів?

 

— Найголовніше те, що місто я люблю не на словах, а на ділі. Ви ж розумієте, у мене є можливості вибрати для життя більш динамічне, престижніше місто. Приміром, виїхати із сім’єю у Київ чи навіть за кордон. Але я живу тут. Мої діти тут народилися, тут вчаться. Якось я сказав своєму синові: «Давай розвалимо нашу стару хату, яку я збудував, коли мені було 25 років, і побудуємо нову, сучасну». Син відповів: «Тату, я прошу, не розвалюй, бо то хата нашої сім’ї. Я хочу, щоб у ній жили мої діти». Це говорить про те, що сім’я Токарських у цьому місті надовго. І мені не байдуже, яким воно буде. Моє бажання — зробити із Луцька місто європейського зразка.

А для цього треба вирішити ряд проблем. Як не банально це звучить, але перш за все привести до ладу дороги. Вважаю, їх треба робити системно по всьому місту. Перед тим як класти, необхідно подивитися, що робиться під землею. Відповідно, спочатку замінити комунікації, починаючи від водостоків, каналізації, закінчуючи електрокабелями і телефонними лініями. Адже, думаю, нікого з лучан не влаштовує ситуація, коли навесні зробили нову дорогу, а восени її перерили, бо прорвало якусь трубу. Це негосподарське витрачання грошей. Крім того, дороги потрібно робити по мікрорайонам. І робити не лише дороги, а й всю інфраструктуру: дитячі майданчики, центр дозвілля, магазини, упорядковувати зелену зону. За 5 років таким чином можна зробити усі мікрорайони Луцька. Починати, на мій погляд, треба із 40 кварталу.

Другий проект, який я пропоную лучанам — облаштувати у центральному парку величезну зону відпочинку з аквапарком, дитячими майданчиками, футбольним і волейбольним полями.

Третє. У Луцьку немає місць для проведення масових заходів, як є у багатьох європейських містах. Хочу бачити проспект Волі від Театральної площі до Київського майдану суцільним пішохідним бульваром. Транспорт же рухатиметься об’їзними дорогами — вулицями Глушець, Лазо, 8 Березня, Коперніка. А центральною вулицею їздитимуть брички, дитячий потяг. Вулиця матиме гарне декоративне освітлення… А ще у місті мають бути зроблені велодоріжки. Я все це бачив у Європі. Коштів великих не треба — лише трішки фантазії.

 

—   Дуже гарно, але Луцьк — єдине волинське місто обласного значення, яке не виконує наразі бюджет.

— Щоб Луцьк ожив, потрібні інвестиції ззовні. Я працюю з багатьма бізнесменами. Вони мають проекти, які готові втілювати у нашому місті. Це і німці, і бельгійці, і канадці. Наприклад, по французькій технології бельгійський бізнесмен готовий звести аквапарк. Канадієць висловив готовність побудувати великий керамічний завод, а це понад 500 робочих місць. Німецькі бізнесмени хочуть спорудити підприємство зі складання побутової техніки. Я назвав проекти, які уже напрацьовані і люди готові приступити до їх втілення хоч завтра. Переконаний, що багато інших з’явиться у Луцьку під гарантію міського голови Токарського.

 

— Ви заявили, що як міський голова протягнете руку бізнесу. В чому це проявлятиметься?

— Це буде дружня розмова за «круглим» столом зі всіма бізнесменами, які в Луцьку щось зробили. Їх є не так багато. Чоловік 70. Практично кожного знаю особисто. Ці люди мають солідний капітал, вони досягли того рівня, коли готові щось робити вже для інших, залишити щось після себе місту. З боку влади я гарантуватиму їм не втручатися у бізнес. Навпаки створю всі умови для їхнього розвитку. Одночасно проситиму їх про опіку над якось конкретною справою: чи то допомога лікарням, дитячим закладам, соціально незахищеним верствам населення. Саме так я бачу соціальну відповідальність бізнесу перед громадою.

 

— Є соціальні проекти, втілені особисто вами?

— Протягом десяти років допомагаю слабочуючим дітям. Допоміг сліпим випустити книги мовою Брайля. Скільки пам’ятаю себе, завжди підтримую спортсменів. Серед останніх проектів — створення фонду інвесторів Волині. Він має на меті підтримувати ініціативи молодих підприємливих людей. То є інвестиція у майбутнє. Молоді люди повинні відчути, що їхні ідеї потрібні, вони можуть втілюватися. Такі речі підтримуватиму завжди. Не залежно від того, буду мером чи ні.

 

— Існує думка, що ви йдете на посаду міського голови, аби вирішити питання з підприємцями, які заважають вам збудувати другу чергу Юванта.

— Цю ситуацію, я можу пояснити так: я отримав від міської ради в оренду землю. Поки її не використовував, тимчасово здав в користування під торгові площі. Договори користування закінчилися. І я не мав наміру їх продовжувати, оскільки був готовий проект будівництва другої черги Юванта. Все. Підприємці, укладаючи ці договори, прекрасно розуміли, що вічно вони там стояти не будуть, тому і розміщували там тимчасові споруди. Коли ми добудуємо Ювант, не тільки  збережемо всі робочі місця, ми додатково створимо ще 31 місце.

Так що, як бачите, конфлікту не існує. Проте Богдан Шиба зі своїм колишнім замом Зелінським перетворили її на піар-акцію по боротьбі з «рабовласниками». Так вони назвали луцьких бізнесменів. Хотіли у всіх забрати бізнес на ринках. Почали з мене. Помилилися — є ще закон. Минулого тижня було засідання Вищого господарського суду, де за позовом міської ради розглядалося питання про розірвання договору оренди земельної ділянки, наданої нам на 25 років. Міська рада програла. Якщо не помиляюся, це вже п’ятий програний ними Вищий господарський суд.

Щодо того, що Токарський стане мером і буде виселяти… Знаєте, я думаю, що лучани матимуть нагоду оцінити все, що я для них зроблю. До цих пір ні один чоловік, який працював з Токарським, не програв. Поки всі заробляють. Може хто хоче більше — це питання іншого плану.

 

— Ви кажете, що посада міського голови — не політична. З іншого боку, мер — фігура не самостійна. Багато чого залежить від того, які рішення прийматиме депутатський корпус. Тому хочеш не хочеш, а доведеться домовлятися з політичними партіями. Кого бачите в союзниках?

— Я людина комунікабельна. Гадаю, що зумію домовитися з депутатами. З усіма, хто любить це місто і хоче для нього щось зробити, буду співпрацювати.

 

— У Луцьку серед проблем — черги на отримання житла. Нинішня влада свого часу пропонувала ввести так званий «податок на будівництво» — відраховувати відсоток від вартості будівлі у фонд міста і будувати за рахунок цього соціальне житло. Ваше бачення вирішення проблеми.

— Для мене головне — не перешкоджати людям, які будують і не створювати їм штучні перепони у вигляді невмотивованих погоджень і дозволів. Тоді вони самі віддаватимуть певний відсоток квартир місту. Думаю, що 10% буде справедливою цифрою. Зі свого боку, місто має не навантажувати майданчик будівництва спорудженням котелень, трансформаторних підстанцій, теплотрас та ін. Будівельні організації отримуватимуть землю зі всіма підведеними комунікаціями.

 

— Як ви ставитися до будівництва нового житла за рахунок ущільнення старої забудови?

— На сьогодні у нас є Завокзальна частина міста, проспект Волі, на якому розміщені старі будинки 60-х років. У мої плани входить проект поступової заміни аварійного житла новими сучасними будівлями.   

 

— Якщо говорити про використання грошей, то на вашу думку чи є методи подолати бюджетну корупцію: мається на увазі нераціональне використання коштів, «відкати», які беруть чиновники за вирішення проблем і т.д.?

— Дійсно, в бюджетній сфері таке є. Вирішити можна єдиним способом — забрати посередників між міською радою і бізнесменами. Замовлення йтимуть через тендери. При чому тендери будуть відкритими для громадськості і преси. Чим більше людей у них братиме участь, тим більше буде видно, хто що може запропонувати. Я би в цій ситуації ще впровадив випробувальний термін. Тобто, не зразу підписувати договір на весь обсяг робіт, а лише на його частину. До прикладу: зробила фірма один дах, комісія його подивиться. Якщо зроблено неякісно або дорого — треба шукати іншого виконавця.

 

— У луцькій освіті є велика проблема — школи, дитячі садочки утримуються за кошти батьків. Сьогодні навіть доводиться купувати цукор, картоплю. Я вже не говорю про меблі… Ви плануєте як мер викорінити цю так звану «благодійну допомогу» чи ви вважаєте що вона має лишитися?

— Благодійні внески тільки заохочуватиму. Але тільки благодійні внески, а не примусову сплату. Двоє моїх дітей вчаться у школі і я не можу назвати те, що сьогодні є, благодійними внесками. Це зобов’язаловка. Не знаю, чому це назвали «благодійними внесками». Якщо я хочу допомогти,  зроблю це добровільно і  не афішуючи. Сьогодні також нібито ніхто не заставляє. Але якщо хтось по якійсь причині не заплатив, то вся школа знає, хто не заплатив. Дітям соромно, батькам соромно і вони з останніх сил стягуються і несуть у школу так званий благодійний внесок. Більше скажу. З батьків збирають кошти, скажімо, на ремонт. Потім директор бере чеки і несе їх у міськраду в управління освіти і йому відшкодовують ці кошти. На це, виявляється, виділяють бюджетні гроші. До ситуації треба серйозно підійти. Через контроль над працівниками управління.

З іншого боку, знаю, що багато наших освітніх та й медичних закладів потребують ремонту. Наскільки потребують — можна сказати тільки після інвентаризації об’єктів. Гроші на це можна використовувати як спонсорські, так і бюджетні.

Сьогодні є проблема забезпечення дитячими садочками. Свого часу їх було достатньо. Проте приміщення здали в оренду, а деякі взагалі продали. Гадаю, ми ці питання обов’язково піднімемо. Більшість садочків повернемо назад.

Якщо говорити про медицину, то на сьогодні у Луцьку немає міської дитячої лікарні. Є обласна. Я за п’ять років зобов’язуюсь на 80-120 ліжко-місць побудувати нову сучасну дитячу лікарню. Гарантую, люди це побачать.

 

— У спадок новому голові від старої команди залишиться конфліктна ситуація по котельні на Карбишева. А це тепло у домівках 40% лучан.

— Я є прихильником будівництва на 33-му та 40-му мікрорайонах комунальної котельні з новим обладнанням, з кращою тепловіддачею. Це вирішить багато питань. По великому рахунку, вважаю, що у кожному будинку має стояти своя індивідуальна дахова котельня. Це дозволить значно здешевити тепло в оселях лучан. Встановлення самої ж котельні не є надто дорогим. Зате економія буде колосальна. Як бюджетних грошей, так і кожної окремо взятої луцької родини.

 

— Говорячи про таке велике місто як Луцьк, не можна не сказати про проблему утримання житлового фонду. Плата за утримання будинків досить висока — багато хто її не платить. Говорять: як ЖЕК працює, так і плачу. З іншого боку, керівники ЖЕКів кажуть: ми не можемо надавати послуги, бо люди не платять. Ви бачите вихід із цього замкненого кола?

— Я противник поголовного створення об’єднання співвласників. Це питання актуально для нових мікрорайонів. У старих мають залишитися ЖЕКи. Інше питання — заставити їх надавати послуги сповна. Тоді, гадаю, і люди платитимуть гроші за ці послуги. Як на мене, розв’язання проблеми лежить у площині кадрових призначень керівництва ЖЕКів.

 

— Луцьк чи не єдине місто Західного регіону, який так і не став туристичним центром, хоча потенціал має величезний. І все через хаос, який ми роками спостерігаємо у старому місті.

— Стара частина міста унікальна. Я у своїй програмі окремо виділяю її розвиток. Перше, повернути їй обличчя: від доріг, мощених каменем, до фасадів будинків. Привести їх в один стиль, зробити освітлення. Я не бачу там ринкового «шанхаю». Я бачу торгові вулички у старому стилі. Це буде родзинкою нашого міста.

У нас є чотири річки — їх треба розчистити і зробити волинську міні Венецію. Я сам нещодавно пройшов руслами цих річок. Краса. Тільки от деякі жителі модних будинків зливають у них свої нечистоти. Все дуже просто — треба змусити їх власників під’єднатися до центральної каналізації, а натомість  навести лад на прибудинковій території.

 

—   Багато лучан практично нічого не знають про Василя Токарського. Що б ви самі про себе хотіли розповісти.

—   Я живу у Луцьку 25 років. Самотужки поступив у технікум радянської торгівлі. Це був 85-ий рік. Сьогодні я такий, який є. Я не літаю, а ходжу по землі. Я не вмію обманювати. І коли я кажу, що хочу зробити Луцьк кращим містом в Україні, то я це зроблю. І так воно буде.

Розмовляла Наталка Слюсар