Григорій Олександрович Пустовіт народився 29 березня 1960 року у місті Дубно Рівненської області. Служив у Збройних Силах України. З 2006 року голова Луцької міської партійної організації ВО «Батьківщина». Проживає у Луцьку з дружиною, яка працює в ДКП «Луцьктепло» та донькою, яка навчається в ЗОШ №15. Старший син працює в місті Острозі.

Вважає своїм хобі – історію. Любить шукати певну проблему, підбирати літературу і вивчати цю історичну ситуацію, потім, пишучи статтю. Йому близька позиція класика,що«історія – це політика спрямована в минуле». Чоловік любить відпочивати на морі, під Одесою.

Григорій Пустовіт став депутатом нового скликання Луцької міської ради і поділився своїми міркування з приводу її діяльності, бачення своєї фракції у складі міськради, та її співпрацю з іншими політичними силами.

 

Ви були військовослужбовцем, чому ж вирішити змінити напрямок діяльності і піти у політику?

Так, я дійсно був військовим, цей шлях розпочав з 1975 року, коли поступив до Калінінського суворовськоговійськовогоучилища, яке закінчив 1977 року. Після того, я навчався в Ленінградському вищому загальновійськовому командному училище, після закінчення якого служив в Збройних Силах на різних посадах спочатку в Росії, а потім у містах Острозі, Дубно та Луцьку, де і завершив свою службу 2004 році на посаді заступника командира авіаційної бази з виховної роботи.

Чому пішов в політику? Так сталося, що все життя це було моїм хобі. Я цікавився політикою – це був мій внутрішній поклик. І так сталося, що після мого звільнення з лав Забойних Сил почався такий період, який ми знаємо під назвою «Помаранчева революція». Було відомо вісім програм, але була й дев’ята, так звана, «не офіційна програма» – це робота з силовими структурами. Я працював по цій програмі, і був заступником керівника по Волині. Керівником по Волині був полковник Баранецький Омелян Миронович. В нас були відповідні завдання, функції, які ми виконували напряму, по розпорядженнях з Києва. В першому турі я був в охороні прес-центра Ющенка в столиці, в другому турі я був в охороні вам відомого об’єкта, який називався «сцена» і знаходився на майдані Незалежності у Києві. Таким чином, Помаранчева революція втягнула мене в політику, і коли настав час обирати політичну силу, багато моїх друзів пішли в «Нашу Україну», але мені більше припала до душі «Батьківщина», з її харизматичним лідером – Юлією Володимирівною Тимошенко. Я знайшов де знаходиться партія, прийшов, подав заяву і в 2005 році вступив в партію.

 

Ваша політична сила отримала 24 депутатських мандата в Луцькій міській раді, чи очікували ви таких хороших результатів?

Варіантів результатів було декілька, і 24 – це максимальний результат на який ми розраховували. Вибори показали, що ми вийшли на дуже високий результат, але коли виникає запитання чи міг він бути ще кращим, то я вважаю, що міг би. Навіть якщо говорити по мажоритарникам, Козюта Геннадій: на його виборчому окрузі було чотири дільниці, три з яких він виграв, маючи розрив у 216 голосів, і тільки одну програв в 300 голосів пану Миколі Дендіберіну (ред. йдеться про виборчий округ №13). Так само по десятому округу Козира Євгенія програла переможцю перегонів, Леоніду Лабі з розривом усього в 37 голосів. Також і по інших виборчих округах ми мали реальні шанси виграти, але десь не допрацювали, десь щось упустили і по пропорційній системі ми розраховували на трохи кращий результат. Тим не менш, ми безумовно задоволені результатом, він дозволяє і надалі залишатися нам найвпливовішою політичною силою міста Луцька.

 

У вас буде досить велика фракція, чи не думаєте ви, що можуть бути труднощі з управлінням людей, що хтось зможе перейти від вас?

Перш за все в мене є досвід роботи з подібною фракцією. Під час минулої каденції Луцької міськради у нас було більше половини депутатів саме з нашої політичної сили і ніхто з них нікуди не перейшов. Ми виключили одного депутата з фракції за те, що він двічі проголосував всупереч рішенню бюро міської партійної організації щодо резонансних політичних питань.

Хоча дійсно, таким колективом керувати складно, тому що це 24 людини, з яких кожен є особистістю, кожен має свої певні політичні амбіції, в кожного є своє бачення вирішення тих чи інших проблем.

Хто станекерівником фракції буде вирішуватись на найближчому бюро міської партійної організації і на засіданні фракції. Зараз розглядається кандидатура Юрія Корольчука, але це ще не означає що точно буде він, тому що я ще не знаю його особистої думки з цього приводу.

 

Ходять чутки про те, що найімовірніше ви можете стати секретарем Луцької міського ради, чи це дійсно так і як ви розцінюєте свої шанси?

Я чув ці розмови. Справа в тому, що в цій каденції Луцької міськради секретарем скоріш за все може бути представник лише з «Батьківщини». Чому? Тому що в нас 24 депутати, і для того, щоб висунути нашого представника на цю посаду нам необхідно заручитись підтримкою двох людей, тобто знайти союзників, які б нас підтримали. Для представника іншої політичної сили потрібно залучитися підтримкою як фракції «Свобода», так і Партії регіонів. Особисто я не бачу жодного представника, якого зможуть одночасно підтримати ці дві політичні сили. Тому, реальні можливості стати секретарем, якраз у представника «Батьківщини», а кого запропонує бюро партії ми побачимо найближчим часом, і я не виключаю що ним можу стати і я.

 

Ви згадали за підтримку і пошук союзників. Скажіть будь-ласка, чи будете ви співпрацювати з «Свободою», адже на рівні області і міста у вас нормальні відносини, але тим не менш, коли Юлія Володимирівна востаннє була у Луцьку, то вона заявила, що цю політичну силу нібито фінансує теперішня провладна партія.

Політика – це така річ, в якій немає постійних союзників, а є постійні інтереси. На сьогоднішній день у нас дуже тісні стосунки з усіма політичними силами, які увійшли в міський Комітет порятунку нації і держави, а це, в тому числі і партія «Свобода». Тому, я не виключаю співпраці з тими партіями, які зараз входять до комітету.

Досвід роботи міськради минулого скликання показує, що по господарським питанням депутати голосували дружньо і одностайно. Якщо господарські питання не політизувати, то за них можуть голосувати представники різних партій. Якщо необхідно заасфальтувати дорогу, то в цьому політики немає.

 

Якщо ж ви не станете секретарем Луцької  міської ради, то в якій комісії  хотіли б працювати?

Я б працював у постійній комісії з питань дотримання прав людини, законності, боротьби зі злочинністю, депутатської діяльності, етики та регламенту.

 

«Батьківщина» в цьому скликанні має багато молодих людей, скажімо Катерина Приступа, Антон Сосновський, які стали депутатами. Чому партія вирішила піти на такі зміни, давши можливість прийти до влади новим людям?

Кожна політична сила, якщо вона хоче мати майбутнє, повинна проводити такі ротації своїх кадрів. Якщо  ви звернули увагу, то діючих депутатів у нас мало, всього п’ять. Це викликано тим, що ми думаємо про майбутнє і хочемо виховувати молодих політиків. Перед виборами ми були відкриті для всіх і ті, хто дійсно показав що зможе працювати, зможе внести щось своє, -  ми з ними уклали угоду, такою людиною якраз був Антон Сосновський. Крім того, багато хто з наших уже нових депутатів – це керівники первинних партійних організацій. Ми дали людям шанс реалізувати себе в політиці, і хто дійсно цього прагнув, той і став депутатом.

Всі ці люди, вони вже чогось досягли в житті. Можливо, вони не досягли певних високих посад в роботі, але вони досягли моральних висот. Ці нові депутати– моральні авторитети в партії, в колективах.

 

Побутує думка, що в стінах міської ради зараз відбуватиметься політична боротьба, оскільки мером міста стала людина, яка представляє провладну політичну силу. Чи вважаєте ви, що це дійсно так? 

Розумієте, є таке поняття як політична діяльність, а є поняття господарська діяльність. Луцька міська рада на 90% вирішує питання які пов’язані саме з господарською діяльністю. І якщо говорити про те, чи бути в опозиції, то я задаю собі таке питання: «Чи можемо ми бути в опозиції до ремонту дахів, доріг, до будівництва дитячих майданчиків?» Ми можемо бути в опозиції виключно до принципів як виділяються кошти на реалізацію цих завдань, яка їх пріоритетність. А тому, якщо позиція Миколи Романюка в цих господарських питаннях буде співпадати з нашою, то чому нам не підтримувати цю політику? Що ж стосується вирішення політичних питань, то я думаю Микола Ярославович розуміє, що нам не потрібна його підтримка у вирішенні цих питань. В нас достатньо сил, як у нашій фракції так і з фракціями «Свобода»,  «За Україну!», «Наша Україна», для того, щоб вирішувати їх навіть без підтримки мера.

Здоровий глузд підказує, що ми будемо робити кроки на зустріч новому меру, як і підказує, що Микола Ярославович робитиме такі ж кроки на зустріч нам. Якщо інтереси будуть пересікатись для того, щоб покращити життя лучан, то звичайно ми будемо співпрацювати. Якщо ж ніхто не робитиме кроків на зустріч, то буде протистояння, яке нікому ніякої користі не принесе.