Відмінність і специфіка діяльності міської влади від обласної полягає в першу чергу у надзвичайно більшій кількості поточних питань та проблем, які необхідно вирішувати щодня. Саме це стало для Миколи Романюка певним випробуванням, адже окрім планування стратегічних завдань, розробкою програм розвитку і т.п., слід кожен день контролювати роботу комунальних підприємств, слідкувати за станом надання комунальних послуг мешканцям міста, реагувати на звернення громадян і т.д.

Та й часом видно, що такі «дрібні» питання, як прибирання міста від снігу, ремонт доріг, заміна трубопроводів і т.п. втомлюють міського голову, якому більше до снаги вирішувати стратегічні питання, як от залучення інвестицій до будівництва сміттєпереробного заводу чи для концесії комунальних підприємств.

Для прикладу: Цієї зими чимало лучан були обурені станом прибирання в снігову пору як проїжджих частин так і прибудинкових територій Принаймні, якщо оцінювати роботу комунальників із прибирання міста, то складається враження, що їх роботу мало хто контролював. Поясненням може бути те, що попередники Миколи Романюка (і Антон Кривицький, і Богдан Шиба), як керівники більш авторитарного стилю зав’язували на собі діяльність ключових підприємства, зокрема і ЖКГ, і особисто контролювали цю роботу. Через це і виконавська дисципліна була вищою. Діючий міський голова віддав ініціативу заступникам, що в результаті й привело до менш ефективної роботи комунальників. Принаймні скарги лучан цього року мали під собою реальні приклади.

Більш ефективною виглядає робота міського голови по налагодженню діяльності комунальних підприємств міста. Принаймні тут вже є спроба запровадити ринкові правила гри, за яких статус комунального підприємства не повинен означати його збитковість. Тобто КП мають працювати хоча б не в «мінус». Саме радикальна постановка цього питання та вимога до керівників таких підприємств підготувати бізнес-плани може стати поворотним моментом для міста, в результаті чого КП будуть наповнювати бюджет, а не проїдати його. Правда виникає сумнів щодо можливості здійснити задумане у міській раді діючими керівниками. Адже якщо керівники таких КП нічого не робили раніше, щоб заробити кошти, то навряд чи вони почнуть робити це зараз. Тому більш доцільним виглядала заміна таких керівників.

Окремим питанням стоїть проблема Луцького підприємства електротранспорту, яке крім недоотриманих державних субвенцій має лізинговий борг за автобуси. Міський голова поки відмовився від ідеї продажу автобусів та відповідно лізингових зобов’язань по них разом з передачею маршрутів руху пасажирського автотранспорту зацікавленим підприємцям. Він зрозумів, що місто, не маючи власного автопарку, може стати заручником змови підприємців-перевізників. Тому рішення про простий поділ ЛПЕ на дві окремі структури (автобусну і тролейбусну) є більш ефективним і стратегічно вірним.

Але мабуть найбільш складним фактором, який не дає відчути новій владі всі переваги місцевого самоврядування, є борги міста. В принципі, Микола Ярославович ще під час виборчої кампанії знав про критичний стан справ з фінансовим становищем міської ради. Більше того, Романюк запевняв, що як банкір він знає, що слід робити, щоб погасити наявні борги та де взяті кошти на нові проекти міста. Та видно, що і тут слід застосувати раніше згаданий принцип про місце сидіння… Бо тепер міський голова менш оптимістично дивиться на шляхи виходу із «боргової ями», хоча, треба віддати належне, не складає руки, а намагається шукати альтернативні шляхи розв’язання питання. Саме зараз Миколі Ярославовичу може стати в нагоді багаторічний досвід керівництва банком. В разі позитивного вирішення питання про реструктуризацію боргів міста перед банківськими установами, імідж Микола Романюка, як «ефективного господарника» (активно розрекламованого під час виборів) нарешті може отримати реальне підґрунтя.

 

Налагодження співпраці із депутатським корпусом та стосунки із обласною владою (давайте жити дружно…)

Новим досвідом для Миколи Романюка є й співпраця з депутатами. Адже ні власний депутатський досвід, ні досвід співпраці з обласною радою в статусі голови ОДА, не до порівняння з досвідом міського голови. Враховуючи те, що в цьому складі міськради у міського голови своєї фракції немає, а більшість мандатів належить політичним силам, що були його опонентами на виборах, то питання налагодження взаємодії з депутатами повинно було стати одним із основних для «мера».

Саме на цьому полі у Миколи Ярославовича непогані результати. Тут знову ж таки стали в нагоді його риси характеру – миролюбність та поступливість, хоча і зовнішня допомога теж стала в нагоді. За 100 днів співпраці з депутатським корпусом у міського голови вже склались певні стосунки із ключовими гравцями в раді, що дає йому можливість не переживати з приводу можливого прийняття радою рішення про припинення його повноважень.

Так, Микола Романюк може розраховувати на дружню підтримку 4 депутатів від фракції партії «Фронт змін» (перший заступник міського голови С.Кравчук очолює обласний осередок цієї партії), 4 депутатів фракції Партії регіонів (завдяки впливу голови ОДА Б.Клімчука), 2 депутатів фракції Європейської партії України. Ще дві фракції партії «Наша Україна» (2 депутати) та партії «За Україну!» (4 депутати) попри свою зовнішню нібито опозиційність готові ситуативно підтримувати окремі ініціативи міського голови.

Натомість більш строкатою виглядає співпраця Миколи Ярославовича з двома ключовими і найбільшими фракціями міськради – ВО «Батьківщина» (23 депутати) та ВО «Свобода» (9 депутатів). «Свобода», як більш монолітна фракція непримиримо буде опонувати «меру» по політичних питаннях. Натомість у соціально-економічних депутати цієї політичної сили готові до співпраці з міським головою. Одним із прикладів є факт голосування за кандидатури двох заступників міського голови в обмін на включення представника ВО «Свободи» у склад виконкому. Але міському голові зараз набагато легше домовлятися із окремими депутатами фракції ВО «Батьківщина», яка не може похвалитися чіткою партійною дисципліною і фактично розділена на два депутатські угрупування. До того ж, непогані стосунки наразі складаються у Миколи Ярославовича і з секретарем ради Григорієм Пустовітом. Тому за необхідності міський голова може проводити через раду потрібні йому рішення, але кожного разу ціна питання буде коливається.

Такий стан справ потребує постійного діалогу з депутатами, проведення певної підкилимної гри та інтриг. Натомість в цих речах Микола Романюк не надто сильний гравець, а тому потребує допомоги своїх більш досвідченіших заступників та свого «покровителя» з області. Також непросто дається міському голові і функція модератора на сесіях ради. Інколи видно, що в такому «котловані» людей та ідей йому працювати не до вподоби. Але такою є доля міського голови. Хоча, завжди можна вчинити «а ля Черновецький»…

Доволі цікаво виглядає співпраця міського голови та голови облдержадміністрації. На даний момент між цими посадовими особами панує дружня та приязна атмосфера, що дуже сильно відрізняється від того типу стосунків, які мали два попередники «мери» з «губернаторами». Так, Микола Романюк дуже уважно прислухається до порад та підказок Бориса Клімчука, безапеляційно бере участь у ініціативах голови ОДА. В свою чергу Борис Петрович всіляко сприяє міському голові, зокрема лобіює питання Луцька перед Кабміном та окремими міністерствами та в разі необхідності допомагає у вирішенні політичних чи економічних конфліктів.

 

Підсумовуючи зазначимо, що Микола Романюк доволі непогано почав свою «мерську» каденцію. Він вивчив стан міста, сформував свою команду, зумів домовитись про співпрацю із депутатським корпусом, визначив ключові завдання для подальшої роботи. Однак початок каденції саме в зимовий період (коли завжди виникають скарги на роботу влади), відсутність достатньої політичної підтримки в раді, значні борги міста та критичний фінансовий стан ключових комунальних підприємств створили йому далеко не найкращий стартовий майданчик для початку діяльності. Крім того було допущено й ряд помилок. Зокрема, майже не було залучено нових компетентних фахівців до роботи у виконавчих органах ради, призначення на керівні посади проводилось не прозоро, без відповідних конкурсів, визначення пріоритетів розвитку міста проводилось без залучення представників громадськості. Враховуючи перераховані «плюси» та «мінуси» в роботі міського голови, його роботу за даний період можна оцінити на «чотири з мінусом» за звичною п’ятибальною шкалою.

100 днів роботи Миколи Романюка на посаді Луцького міського голови позаду. Час на «розкачку» та «навчання» закінчився. Якщо раніше чимало експертів та політиків були обережними у оцінках його роботи, то тепер вимоги до міського голови будуть дуже високі. Здається він це і сам розуміє. А тому лише публічність в діяльності та послідовність у доведенні оголошених ініціатив, а також залучення до роботи в органах місцевого самоврядування нових людей зможуть допомогти міському голові якісно і по сучасному проводити свою роботу.

 

Михайло Шелеп, виконавчий директор ЦПАВК