Міжнародний жіночий день (Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир ООН, 8 Березня) є датою, яка на сьогодні відзначається у низці країн світу, а в деяких, зокрема в Україні, має статус державного свята.

Як зазначає ЛІГАБізнесІнформ, свято своїм корінням сягає у багатовікову боротьбу жінок за участь у житті суспільства нарівні з чоловіками. У Древній Греції Лісістрата заради припинення війни організувала сексуальний страйк проти чоловіків.

Під час Французької революції паризькі жінки, що виступали за "свободу, рівність і братерство", організували марш на Версаль, щоб вимагати надання жінкам виборчого права.

Варто зазначити, що ідея проведення Міжнародного жіночого дня вперше виникла на початку ХХ століття, коли промислово розвинений світ переживав період експансії і потрясінь, демографічного буму і появи радикальних ідеологій.

Так, 28 лютого 1909 року на всій території США відзначався перший національний жіночий день за рішенням Соціалістичної партії Америки. Жінки продовжували відзначати цей день в останню неділю лютого аж до 1913 року.

У 1910 році на засіданні в Копенгагені Соціалістичний інтернаціонал заснував Міжнародний жіночий день, щоб відзначити рух за права жінок і допомогти жінкам навчитися загальне виборче право. Саму ідею заснувати день, присвячений боротьбі за права жінок приписують, німецькій соціалістці Клари Цеткін. У Копенгагені це пропозиція отримала одностайну підтримку конференції за участю більше 100 жінок з 17 країн. Однак конкретна дата проведення цього дня встановлена не була.

А в 1911 році Міжнародний жіночий день вперше відзначався 19 березня в Австрії, Німеччині, Данії та Швейцарії, де відбувалися велелюдні мітинги, в ході яких жінки вимагали права голосу і права обіймати державні посади, а також надання права на працю і на професійно-технічну підготовку та припинення дискримінації на робочому місці.

У 1913-1914 рр.. в рамках руху за мир, що зародився напередодні Першої Світової війни, російські жінки відзначили свій перший Міжнародний жіночий день у першу неділю лютого 1913 року. На наступний рік у низці країн Європи 8 березня жінки провели мітинги або на знак протесту проти утиску їхніх прав, або у знак солідарності з жінкам інших країн.

У 1917 році в царській Росії на тлі гострої продовольчої і політичної кризи на заводах і фабриках страйкували робітники. Жінки вибрали останню неділю лютого, щоб провести страйк з закликом "За хліб і мир!".

Страйк переріс у збройне повстання, зазначає видання, і пояснює, що ця історична неділя припала на 23 лютого (початок Лютневої революції) за діючим на той час у Росії юліанським календарем, однак за григоріанським календарем, який використовувався в інших країнах світу, це було 8 березня. Через кілька днів Микола II зрікся престолу, передавши владу тимчасовому уряду.

У 1945 році в Сан-Франциско було підписано Статут ООН, який серед іншого став першою міжнародною угодою, що проголосив рівність чоловіків і жінок як основоположного права людини.

У Радянському Союзі з 1965 року, згідно з рішенням Президії Верховної Ради СРСР, 8 березня стало червоним днем календаря, тобто святом і неробочим днем, яким є до цього дня в багатьох пострадянських країнах, у тому числі в Україні. Сьогодні свято повністю позбавлене політичного забарвлення, його іноді називають "днем вседозволеності жінок". Традиційно чоловіки дарують представницям жіночої статі на 8 Березня квіти (мімози, тюльпани, нарциси і т.п.) і невеликі подарунки.

За матерiалами: ЛIГАБiзнесIнформ