До написання цієї статті послужив інтерес багатьох засобів масової інформації щодо «проблеми» Луцького «Завокзального ринку», а також останнє пленарне засідання сесії Луцької міської ради, яка цілком була присвячена одному питанню – продовження дії договору оренди земельної ділянки на якій знаходиться частина «Завокзального ринку» (або так званого «Варшавського ринку») та добудова мосту через залізничні колії. І ми вирішили провести власне розслідування з цього приводу, та дати оцінку всім задіяним особам в цій, на нашу думку, «цікавій» історії.

Як відомо найбільш вагома частина «Завокзального ринку» міста Луцька упродовж багатьох років належав декільком структурам, а саме: Підприємству Волинської облспоживспілки «Луцький Завокзальний ринок», підприємству «Домінанта» (частина ринку під назвою «Пасаж»), а також  підприємству «Скорпіон-Сервіс» (торговий комплекс «Ювант»). І якщо останні два підприємства є приватними, а тому «заглядати на їхнє подвір’я» нам зась (оскільки приватна власність, починаючи з 1991 року є найбільшим надбанням Незалежної України), то підприємство Волинської облспоживспілки є добровільним об’єднанням громадян, які проживають на території Волинської області, для ведення господарської діяльності. Дане підприємство є колективним, і фактично, через місцеві райспоживспілки, належить громаді області. Станом на 01.01.1991 року кількість пайовиків Волинської облспоживспілки становила близько 370 000. Ми не будемо вдаватися в подробиці, як  кількість пайовиків зменшилася в рази, і де поділася значна частина активів підприємства, оскільки це питання неодноразово піднімалося на сторінках ЗМІ та є предметом дослідження інших компетентних органів.

Так, що ж спричинило значний ажіотаж навколо даного питання? Чому деякі високопосадовці Луцької міської ради, на рівні міського голови та частини депутатського корпусу міськради, активно лобіюють здавалося б простий договір оренди землі?

Як офіційне пояснення на розгляд сесіі Луцької міської ради висунуті наступні версії:

-               по-перше – необхідно добудувати міст «імені Антона Кривицького»;

-               по-друге – Волинська облспоживспілка поспішає почати проведення реконструкції та ремонт ринку, а для цього їй потрібні довгострокові гарантії від міста;

-               по-третє – приватні підприємці бояться втратити свої робочі місця в разі не підписання довгострокового договору оренди.

Спробуємо дати логічно-правильні пояснення зазначених версій та глянути на «проблему» з іншої сторони:

Версія Перша; з точки зору, як політики, так і економіки, є найбільш грамотною. Оскільки в очах потенційних виборців Микола Романюк стає «неперевершеним будівничим та організатором», і з великим задоволенням «втирає носа» своїм «невдахам»-попередникам. Заодно, і допоможе своєму товаришу, ще з «комсомольських» часів, пану Горгуту (ред. права рука теперішньої керівниці облспоживспілки Марти Кандиби). Не погане самоствердження і перед обласним керівництвом: ось що може «дотошний банкір»! І ще один «козир» - добудова мосту здійснюється не за рахунок бюджетних коштів, а з залученням «інвестора». Хоча давайте пригадаємо що міст через залізничні колії впирається прямісінько в торговий комплекс «Пасаж». Ото здивуються пани з «Домінанти», коли по їхній приватній території будуть ходити будівельники, а потім хлине малоконтрольований потік людей (хоч бери і режим роботи майбутнього мосту встановлюй до 18 годин).

Не так це пане Голово робиться. Як мінімум необхідно було б оголосити тендер на оренду тієї земельної ділянки. І вважаєм, що багато бажаючих, включаючи і пана Леоніда Джулінського, і Василя Токарського посприяли б в добудові мосту, а ще й в наповнені бюджету міста. Боронь Боже, що б хтось подумав, що ми маємо намір відстоювати чиїсь комерційні інтереси. Це тільки враховуючи досвід згаданих панів в окультурені своїх частин ринку та найближче сусідство з земельною ділянкою. Як приклад, не відкидаємо бюрократичну пропозицію депутата Луцькради Андрія Осіпова, про створення комунального підприємства з наступною передачею в оренду земельної ділянки. Хто товаришує з калькулятором може порахувати: облспоживспілка сплачує місту за оренду землі близько 1,5 млн. гривень в рік, а підприємці, що мають там торгові місця, сплачують облспоживспілці близько 25 мільйонів гривень. То як не крути, за цю різницю в 23 млн. грн. можна побудувати з десяток таких мостів. Пане міський Голово, Ви ж не «мер» одного бюджетного року.

Що стосується депутатської братії – Володимира Никитюка та Ко, то звісно, їхня позиція зрозуміла – потрібно пам’ятати «спонсорів» передвиборної компанії. Шановні, ще не всі лучани забули про «дерибан землі та нерухомості» депутатами міської ради попереднього скликання, і хто за цим стояв. І якщо ви вважаєте, що колегіальне голосування звільняє вас від відповідальності, то ви дуже помиляєтесь…

Версія друга; є більш абсурдною, хоча і не втрачає економічного змісту. Реконструкція торгових рядів на території що належить Волинській облспоживспілці, на правах оренди не проводилася з часу функціонування даного ринку. Розміщення торгових павільйонів не відповідає жодним пожежним та санітарним нормам. За стільки років роботи ринку, керівництвом облспоживспілки не було зроблено жодних рухів для покращення цих умов. Крім цього, всім відомо про розміри поборів за встановлення торгових павільйонів на «Завокзальному ринку». І тут як сніг на голову, реконструкція! Без проекту, без попереднього дозвільних документів. Чи може поняття реконструкції в керівництва облспоживспілки входить доставити, ще сто «черепашок»? Або ще таке: «потрібні довгострокові гарантії». Про що гарантії? Кому і від кого? Громаді від громади? Ні, тут є інше пояснення. Давайте поглянемо на це більш масштабно та пояснимо поспіх пана Володимира  Горгута та пані Марти Кандиби і дізнаємось про які гарантії йдеться.

16 березня 2011 року на засіданні правління Центральної спілки споживчих товариств України, було обрано нового голову правління Укоопспілки Владислава Васильовича Гончаренка. Котрий вже на 14 травня 2011 року ініціює позачерговий з’їзд Укоопспілки на яких буде представлено новий закон про споживчу кооперацію та проведені певні кадрові зміни. Враховуючи те що керівництвом країни вибрана особлива місія для підприємств споживчої кооперації, яка направлена не на «дерибан» майна, пані Кандиба та пан Горгут, можуть і не домовитись про своє подальше функціонування в ролі управлінців, то вирішили про всяк випадок, «зіграти по-крупному». Маючи досвід передачі в суборенду майна (на території того ж  «Завокзального ринку») та землі (ринок в смт. Ківерці) та «беззубість» по відношенню до них представників судової влади,  в майбутньому укласти такий договір суборенди із приватною структурою підконтрольній вищезгаданим панам (і не тільки). Ось тоді потрібні довгострокові гарантії міста. І тоді начувайтесь підприємці.

 Версії третя; невідомо хто буде «партнером» у відносинах з приватними підприємцями та на яких умовах будуть укладені довгострокові договори суборенди торгових місць? А також хто буде реконструювати та в якому розмірі міст через залізничну колію? А чи не ті самі підприємці що в сьогоднішніх умовах зводять кінці з кінцями будуть платити за реконструкцію мосту, реконструкцію торгових рядів, купляти по новому свої торгові місця?

Багато запитань залишаються відкритими та відповісти на них ми зможемо тільки через певний час. Одне можна сказати впевнено: ні високопосадовці з Луцької міської ради, ні керівництво Волинської облспоживспілки в накладі не буде.  

 

 

 

Тарас Чеснюк