Микола Яручик – луцький благодійник, засновник благодійного фонду, депутат Луцької міської ради від політичної партії «Свобода». Своє покликання Микола Олександрович вбачає у можливості  допомагати людям і  в політику він пішов саме  із цією  метою.

 

- Миколо Олександровичу, розкажіть чому Ви  вирішили стати депутатом Луцької міської ради?

 

Насамперед варто сказати, що я  сам  не є корінним лучанином, оскільки народився за дванадцять кілометрів від Луцька.  В Луцькому районі є таке село Новостав. Навчався  я в Боратинській школі. Пізніше  вступив до педагогічного коледжу, який раніше він був училищем. Там я провчився чотири  роки, після того ще три  роки я працював менеджером  на одній  із комп’ютерних фірм міста Луцька. Потому  вирішив створити власну справу. Так виникло Товариство з обмеженою відповідальністю  «Апельсин».  Паралельно я  вступив  до  університету  «Україна» в Луцьку. Попрацювавши на  такій комерційній ниві вже років з чотири  чи п’ять, прийшла в голову ідея створити благодійний фонд Миколи Яручика, який на сьогоднішній день  уже працює три  роки.  Після того, оскільки робота полягала постійному спілкуванні, співпраці з людьми,  вирішив  балотуватися у депутати до Луцької міської ради. Вперше  я  балотувався ще чотири роки тому. Тоді по законодавству можна було балотуватися одночасно і в районну,  і в  міську,  і  в обласну ради, що я, власне,   і зробив, але не вийшло. Можливо досвіду було менше чи якихось інших критеріїв оцінювання людини. Цього разу по мажоритарному округу №3 здобув перемогу і на сьогоднішній день є депутатом Луцької міської ради.

 

 

-          Розкажіть, будь ласка,  що Вам найбільше запам’яталося з дитинства?

 

Взагалі хороших спогадів не лише в дитинстві але й у теперішньому часі є багато. Найперше, що так пам’ятається добре, можливо, це саме  і спонукало  відкрити благодійний фонд – коли ми з села приїжджали в Луцьк з батьками,  мама завжди давала  кілька  копійок людям які просять милостиню, завжди мене посилала , щоб я дав дідусю чи бабусі по 20 чи 25 копійок. Таке було в мене  виховання. Пам’ятаються такі речі.

 

Взагалі в мене в  житті багато цікавих моментів.  Кожен день дає якісь хороші або  не завжди хороші моменти. Завжди приємно коли є якісь досягнення,  плануєш щось зробити, докладаєш максимум зусиль, отримуєш результат і коли він позитивний, те чого  ти очікував, або  навіть вище - завжди є приємним моментом в житті.

 

 Згадуються досягнення минулого року, адже він виявився,  в більшості багатим на хороші  моменти, зокрема -  це  перемога на виборах. Щодо  благодійного  фонду, то  ми взяли перше місце у номінації по західному регіону на Всеукраїнському конкурсі благодійників. 

 

На сьогоднішній день, є уже  результати депутатської діяльності,  коли за  після запитів  та звернень,  люди телефонують і дякують, за ті справи, що ми робимо – це теж приємно.

 

Приємно коли спілкуєшся з людьми і після твоєї розмови вони  стають більш соціально відповідальнішими.  Зокрема, коли ми проводимо благодійні акції, на які  приїжджають підприємці, під час яких  вони бачать тих, хто потребує допомоги, це їх спонукає,  вони приходять і запитують чи є якісь заяви на фонд , пропонують допомогти цим людям.

 

 В мене був випадок,  коли ми їздили в дошкільний навчальний заклад № 28 – там  перебувають діти з вадами слуху  і мій товариш побачив  одного хлопчика, батьки якого, були малозабезпечені фінансово, і не спроможні були купити слуховий апарат, який коштував  дуже дорого. Мій товариш захотів допомогти цьому хлопчику, за чотири – п’ять  місяців хлопчик отримав слуховий апарат, який коштував 9 тисяч гривень , а  батьки дитини були надзвичайно вдячні  товаришу за те що він посприяв цьому.

 

-   Ви представляєте  інтереси громади у Луцькій міській раді від партії «Свобода». Чому  ви стали членом саме цієї політичної сили?

 

Я більше не політик, а практик. Політика, як така мене не цікавить. Я не знаю, завтра  чи післязавтра буду перебувати в лавах цієї політичної партії, а чи  іншої . Я пішов у міську раду аби практично попробувати себе в цій роботі, зустрічатися з людьми, що я недавно,  власне,  і зробив -  мешканці чотирьох будинків в районі Підшипникового заводу, прийшли на зустріч зі мною, розповідали про свої проблеми. Щоб люди могли частіше звертатися із тими чи іншими питаннями я відкрив громадську приймальню в районі ЛПЗ.  А в політику я  не  поспішаю входити. Але як буде далі не можу прогнозувати – адже політика мене цікавить найменше в цьому випадку, я не заангажований  на  політичних питаннях, які розглядаються в міській раді. Мене більше цікавлять лучани, їх проблеми. Коли у міській раді розглядаються якісь запити чи звернення громадян – за такі питання я голосую. Намагаюся бути максимум уважним під час їх розгляду. А коли ідуть політичні амбіції, перепалка словесна між депутатами мені не подобається і не цікавить хто кого словесно задавить, чи, можливо, фізично потім. Але емоцій було вже досить багато, я вважаю їх безглуздими та безпідставними і ні до чого доброго вони не призводять.

 

-          З якими питаннями звертаються до вас як до депутата міськради лучани?

 

Лучани звертаються до мене не лише з мого виборчого округу, але й з інших  округів. Але я  нікому не відмовляю, приймаю усі звернення, адже мій статус - депутат міської ради , а не депутат виборчого округу №3, чи №4, № 5 чи якогось іншого. Питання були різні. Зокрема питання такого характеру – зробити освітлення в дворі, в під’їзді, дах будинку, благоустрій прибудинкової території, спортивні майданчики,  були і дрібніші звернення про проблеми зі стоянкою автомобілів біля будинку. Поганий стан доріг, зокрема, у дворах їх давно не ремонтували, багато ям та вибоїн, що навіть машини швидкої допомоги не можуть доїхати до під’їздів. Намагатимуся хоч якісь кошти взяти з бюджету, щоб зробити хоча б частковий  ремонт та на поліпшення благоустрою міста. Все будемо робити поступово, адже знаю, що в бюджеті і так великі «дірки» , тому дуже складно зробити все й одразу.

 


-  З якими проблемами найчастіше  звертаються громадяни до благодійного фонду ?

 

 З вадами здоров’я  найбільше.  Пишуть нам зі всієї області, проте, всіх,  як кажуть,  не обігрієш, намагаємося розглядати заяви по мірі надходження  коштів у фонд. Намагаємося  робити, щоб їх щоразу було менше. За весь період 70 -80  заяв надійшло до фонду. Ми жодної не оминаємо увагою, і намагаємося допомогти усім, хто цього потребує. Бувають різні випадки – зокрема телефонують люди, і просять організувати, до прикладу, весілля чи  День народження. Але на такі заяви ми не реагуємо. Нещодавно звернувся до мене з проханням про фінансову допомогу  командир військового корабля  «Луцьк» , проте я зваживши те, що сума, яку ми зберемо може бути надто  мізерною і в мене рука не піднялася підписати «платіжку». Ліпше ці гроші нехай дістануться неповносправній дитині чи сирітці.


-          Які акції у рамках роботи благодійного фонду  Ви провели минулого року?

 

Акцій було дуже багато, зокрема ми приїжджали у Центр соціальної   реабілітації дітей -інвалідів, що  на вулиці Кравчука,  із концертом, дарували навчальне обладнання для них.  У цьому центрі перебувають досить важкі діти.

 

У Дошкільний навчальний заклад №21  біля підшипникового заводу для дітей із вадами зору  подарували  медичне обладнання і меблі. Щороку ми приїжджаємо в  Крупівський  навчально–реабілітаційний  центр до дітей з вадами зору,  у ДНЗ№28, де виховуються  діти з вадами слуху.

 

 Також підтримували і інші проекти, зокрема громадську організацію «Стимул», члени якої відкрили в приміщенні Наукової бібліотеки імені Олени Пчілки центр для неповносправних, спеціальну бібліотека, яку можуть відвідувати і дорослі. Спеціальне обладнання та програмне забезпечення дозволяє людям із вадами зору читати книги. Відкрили аудіо бібліотеку, фондами якої можуть користуватися  незрячі студенти. Також є доступ до  Інтернету та інших інформаційних ресурсів.

 

Кілька років поспіль ми співпрацюємо  із організацією «Генерація успішної дії». Спільно з ними в минулому році провели  марафон незрячі й дитині тактильну книгу. Цей марафон розділив призове місце у номінації «Благочинна справа року». У рамках акції зібрали понад 20 тисяч гривень. А цього року цю  книгу видали. Книга написана шрифтом Брайля – для незрячих або тих, хто має проблеми із зором, дітей які читають з допомогою дотиків. Книга зараз знаходиться в Крупівському навчально – реабілітаційному центрі , і  напевно інші примірники будуть розповсюдженні по аналогічних центрах з вадами зору

 

Цього року ми знову  спільно із «Генерацією  успішної дії» збирали кошти  на спеціальний дисплей для незрячих.  Діти можуть отримувати інформацію із дисплея який надає їм цю інформацію за допомогою шрифту Брайля. Акція була проведена успішно, кошти зібрані, техніка замовлена, скоро «приїде» із закордону.

 

Ще  була одна акція, яку ми провели разом із «Центром ефективної комунікації» - «Миколай про тебе не забуде».  Ми збирали м’які іграшки та солодощі і  розвозили їх неповносправним діткам, людям, які того потребували. Це робилося без політики, без представлення благодійного фонду чи організації. Проте, люди  уже  впізнавали нас, знали  з яких ми організацій.

 

- Які акції плануєте провести  цього року?

 

Задумів є дуже багато. Будемо і надалі розглядати заяви та звернення волинян. Шукати та збирати гроші на їх втілення. Зокрема ось уже до нас надійшло прохання : «Прошу виділити кошти на лікування хвороби, вартість щомісячного лікування 10 тисяч гривень, загальна вартість 120 тисяч гривень» . Проте це колосальна сума, яку не так просто зібрати. Найбільше, що нам вдавалося зібрати – понад п’ять тисяч гривень.

 

 Я ще не вирішив в якому напрямку побудувати роботу фонду, чи ми будемо розглядати більше приватні заяви чи навпаки значну  увагу приділимо дітям із реабілітаційних центрів ти дитячих будинків. Але ми і надалі будемо допомагати людям. Як,  зазвичай,  ми зробимо дві – три масштабні акції на рік, решту часу приділяємо розгляду  приватних заяв і по мірі можливості реагуємо на них.

 

-          Миколо Олександровичу, розкажіть будь – ласка про свій відпочинок?

Мені подобається проводити час в колективі. Люблю їздити  на рибалку,  інколи  граю  в боулінг. Мені  до вподоби відпочивати влітку, люблю комфортний відпочинок.

 

 

-          Пане Миколо, отож  чи побачать Вас лучани у кріслі депутата  Луцької  міської ради наступної каденції?

 

Людям допомагати цікаво, але якщо чесно,  не знаю чи буде  в мене бажання наступного разу  балотуватися в депутати міської ради. Якщо я побачу,  що я себе зможу реалізувати так,  як запланував і буде якась користь,  то обов’язково піду знову , але якщо не оціню себе і моя гординя чи пріоритети скажуть «не  треба», значить поступлюся  місцем  більш потужнішому  керівнику. Про депутатство можу сказати,  що робота цікава , емоційна, але найкраще відчуття, коли бачиш результат. Без результату та без мети - жити не цікаво!

 

Дякуємо за розмову!