З  2007 року минуло майже чотири роки  , коли  Україна та Польща  стали країнами- володарями проведення чемпіонату Європи 2012 року. На сьогоднішній день ,мабуть, легше відповісти,чому двом країнам,а особливо це стосується України, випав такий лоторейний квиток. Насамперед, прослідковується чітка політично-ідеологічна складова процесу. Україна в 2007 році на міжнародному рівні сповідувала прагнення до європейського демократизму і протистояла входженню у обрії політики Росії.Слід константувати ,що  це вдавалось.  Влада в Україні була на той час досить прогнозованою ,хоча і існували міжусобні проблеми у владних гілках .Єропа різноманітними методами та  процесами підтримувала Україну до зміцнення її європейського вектору розвитку.

Додам ,що на теренах колишнього Радянського Союзу  проведення такого масштабного за своєю значимістю турніру ,вперше в  історії  випало реалізувати одній із колишніх союзних республік,що стала незалежною у 1991 році.

Польща-член Євросоюзу, Україна-ні, але обидві країни реалізують проект стратегічного масштабу. Ця співпраця ,безумовно наблизить Україну як державу до Європи.

А тому вже сьогодні важко сказати, чого більше у проекті Євро -2012 - політики чи комерції ….

Чи були в організаторів Євро – 2012, які прийняли таке рішення  ризики??? Безперечно .

Дві політиичні кризи,які відбулися в Україні до остаточного голосування по Євро 2012, звичайно, породжували сумніви у можливості його проведення.

Проте Україна разом з Польщею свій шанс отримали.

Перед Україною,на відміну від сусідки Польщі, постали надзвичайно величезні завдання. Адже інфраструктурно вона не відповідала жодним вимогам до проведення Євро. Все потрібно було будувати з нуля.

Насамперед  першими і найнеобхіднішими завданнями є вирішення трьох   складових проблем: транспортної, спортивної та готельної.

На  перших початках країна планувала одержати під інфраструктурні проекти величезні     іноземні інвестиції при мінімальній участі державних фінансів  у проектах Євро-2012.

          У жовтні 2008 року  Кабінет Міністрів прийняв програму яка коректувалася щороку, що передбачає здійснення інвестицій у розмірі більше ніж 125 млрд.  грн. (майже 25 млрд. дол. США) або 24% річного ВВП.

            Передбачений, на початку державою розподіл між державними та приватними інвестиціями, на мою думку, реалізувати не вдалося.  Факти свідчать ,що загальні вкладення держави в проекти Євро складатимуть близько 88 відсотків, а приватного капіталу близько 12. Чи варто сьогодні згадувати про заяви українського істеблішменту щодо «європейського прориву « та залученні інвестицій ?????? На час підготовки до Євро, Україна  найбільше постраждала від  світової економічної кризи. Однак це не є причиною відсутності іноземного інвестора. Прикладом є наш партнер Польща, у яку і в кризу зайшли великі інвестиції. Інвестор  йдучи в Україну  немає ніякої впевненості.  Основні  умови для інвестора - це гарантії, це політична прозорість, відсутність корупції і дуже прості правила поведінки для тих, хто вкладає капітал.  Україна, на  жаль,  сьогодні посідає перші місця по корупції, хабарництву.

Ще одним потрясінням для організаторів Євро 2012 стала зміна політичного середовища в Україні. Політика придушування свободи слова, корупційні скандали із коштами, що виділяються на проекти футбольного чемпіонату, вибіркове правосуддя, політичне загравання з Росією. Прозвучали  заяви Платіні про можливість  позбавлення України чемпіонату. Ці негативні факти ніяк не кореспондуються з європейською демократією.

На моє глибоке переконання, Європейський футбольний союз при сьогоднішньому стані демократії  ,ні в якому разі не допустив би проведення чемпіонату  Європи по футболу в Україні. Щодо цієї ситуації ,то якнайкраще підхоить  жаргон  «попадалово» - пан Платіні в тривозі !

Попри все, проведення Євро в Україні навіть в нинішніх умовах, сприяє наближенню українців, а не влади,  до європейської спільноти. Більшості українців притаманні європейські демократичні  цінності, що доведено неодноразовими соціологічними опитуваннями.

Безумовно, Євро-2012 в Україні дасть поштовх до розвитку економіки країни.

Тільки завдяки чемпіонату Україна  отримає чотири сучасних аеропорти: в Києві, Донецьку, Харкові та Львові.

Також держава зараз добудовує нові  злітно-посадкові смуги у Львові, Харкові та Донецьку . Друга злітно-посадкова смуга у Києві вже введена в експлуатацію.

Будуються  кільцеві дороги навколо міст, що приймають чемпіонат, і дороги, що зв'язують міста з державними кордонами і місцями проживання туристів.

Крім аеропортів і нових автодоріг ми отримаємо нові пропускні пункти з Польщею на кордоні.

Збудовані  та будуються нові стадіони за   стандартами УЕФА  в містах, що приймають футбольні матчі: Київ - "Олімпійський стадіон"  кількість місць: 69004, Донецьк   - "Донбас- Арена" кількість місць : 51 504,  Харків - стадіон «Металіст»    кількість місць : 41 307,   Львів - стадіон   "Ломберг" кількість  місць : 33500.

Однак можна вже сьогодні спрогнозувати і негативні наслідки, особливо у державних фінансах.

На фінансування Програми Євро український уряд друкує  гроші через випуск облігацій внутрішньої державної позики, колосально та неконтрольовано нарощуючи внутрішній державний борг.

З більшості програм Євро держзакупівлі сьогодні здійснюються поза тендерними процедурами. А щодо принципів відбору підрядників з багатьох проектів більше питань, ніж відповідей. Причому всі фірми- підрядники  так чи інакше наближені до високопосадовців.

Євро-2012 так і не став каталізатором із залучення в Україну іноземних інвестицій.  Можна з повною впевненістю говорити, що в реальному грошовому виразі його проведення буде збитковим для України проектом.

Чемпіонат закінчаться, а з чим залишаться українці ?

Так, у нас будуть  стадіони, якісь  дороги, вартість яких  завищено  в рази, і які будуть коштувати платникам податків  більше 20 мільярдів доларів.   І чи  не  означає все це ,  що Україна має величезні  шанси стати чемпіоном Євро-2012 з «закопування грошей» за всю історію турніру?

Чи стане  Євро 2012 в Україні запобіжником до стримування негативних наслідків щодо введення політичної цензури  ? Чи дасть поштовх у розвитку економіки?  Чи змінить свої політичні уподобання сьогоднішня влада і перейде від  голослівних декларацій до практичного втілення в життя європейського вибору ?

Петро Податківський