Основні питання осіннього політичного сезону в Україні

Відкриття нового політичного сезону в Україні відбувається в специфічних умовах. Правляча більшість на чолі з Януковичем тотально монополізувала владу в державі. В суспільно-політичному життя розгортаються нездорові процеси, які свідчать про відродження політичних переслідувань. Соціально-економічні реалії залишаються невизначеними і дуже залежать від зовнішньоекономічних чинників та енергетичного фактору.

Цілком очевидно, що анонсовані та розрекламовані реформи імені Тігіпка-Януковича зазнали краху. Отримані можливості з управління державою влада використовує переважно для власних корисливих цілей. Також останнім часом спостерігається погіршення становища України на міжнародній арені через недолугу політику її правлячої верхівки. Політична осінь-2011 розвиватиметься у площині вищезазначених тенденцій. Цілком ймовірно, що вона принесе нам відповідь на наступні питання.

Нова газова війна і відносини з Росією

Загострення протистояння у сфері енергетики між Україною та Росією на початку вересня стало логічним продовженням процесу поступового охолодження відносин між Януковичем та його колегами по дуумвірату з боку Кремля. Власників великих промислових підприємств, яких чимало в ешелоні влади, не може не дратувати цінова політика Москви в секторі енергоносіїв.

Дія знижки на російський газ для України виявилась нетривалою. Тільки цього року вартість газу зросла на 35% і досягла 354 доларів у третьому кварталі (і це враховуючи 100 доларів знижки!). Ріст цін на газ загрожує серйозним подорожчанням житлово-комунальих послуг і падінням й так невисокого рівня життя населення. Це нанесе черговий удар по рейтингу влади.

Останні заяви обох учасників газового протистояння свідчать, що новій війні швидше бути. Москва готова знизити ціну на газ для України в обмін на її газотранспортну систему та вступ до Митного союзу. Але це означатиме часткову втрату незалежності нашої держави. Янукович і Партія регіонів не є і не були національно свідомими силами, але їм хотілось би бути повноцінними володарями в межах українських кордонів, а не залежати від милості примхливого, з непомірними апетитами Кремля. В цьому і суть нового газового конфлікту, який буде розгортатись цієї осені.

В контексті газової війни осінь-2011 має дати відповідь на питання: яке майбутнє чекає україно-російські відносини? Прийшовши до влади, Янукович розпочав з банальної здачі національних інтересів, апофеозом якої стали Харківські угоди 2010 року. Потім інтенсивність відносин і контактів між обома сторонами почала спадати. Мова йде зовсім не про те, що у Партії регіонів чи Януковича раптом прокинулась національна свідомість та патріотизм. Підстави охолодження стосунків з Москвою лежать у площині економічній, практичній.

Якщо газова війна набиратиме обертів, нинішня влада спробує, очевидно, дистанціюватись від Путіна-Медведєва. Тим більше, з'явилась інформація про те, що Росія завдяки бездарності українських спецслужб, активно розгортає свою діяльність на території України по дискредитації Януковича та агітує серед представників «п'ятої колони».

Відставка Табачника

Це питання не втрачає своєї актуальності ще від моменту призначення відомого українофоба на посаду міністра освіти та науки. Періодичні спалахи суспільного невдоволення поки що не матеріалізувались у відставку одіозного політика, за яким простежується російське лобі. Однак, «холодна війна» з Росією дає певні підстави сподіватись на звільнення Табачника. Поки що не зовсім зрозуміло, чим було нещодавнє зізнання Льовочкіна про готовність вигнати міністра освіти: блефом чи реальним наміром. Втім, зважаючи на погіршення відносин з Росією, Янукович може наважитись звільнити міністра-українофоба. Також такий крок нинішнього режиму може бути спробою зняти суспільну напругу в країні. Щоправда, тоді зникне фігура, яка сконцентровувала на собі критичні настрої українців і частково виводила з-під удару самого президента.

Розвиток економічної ситуації: нова криза чи стабільна стагнація?

Незважаючи на оптимістичні заяви влади, стверджувати про економічне зростання та підвищення рівня життя в Україні не доводиться. В країні панує економічна стагнація. Частково ситуація на продуктовому ринку стабілізувалась завдяки хорошому врожаю-2011. Але вже з осені можна чекати на прогнозоване подорожчання ряду товарів. В цьому контексті сумнівним виглядає індекс офіційної інфляції, який публікується Держкомстатом. Є підстави вважати, що він не зовсім відповідає реаліям та приховує справжній стан справ.

До факторів ризику, які можуть похитнути і так досить нестійку економічну рівновагу, належать ситуація на світових ринках, ймовірна чергова хвиля економічної кризи, високі ціни на енергоносії. Насторожує і стан національної валюти, котра в умовах негативного сальдо платіжного балансу та відсутності кредитних запозичень зазнає особливого тиску. Найбільш очевидним поки що видається вплив газової війни на економічну ситуацію в Україні, тоді як дія інших факторів є менш прогнозованою.

Перспективи української опозиції

Осінь-2011 року може стати шансом для опозиції, а може продовжити тенденцію до її ослаблення. Особливо мова йде про парламентську опозицію, яка виявилась нездатною простояти емоційному натиску і фінансовим спокусам влади.

Падіння рейтингів Партії регіонів і Януковича автоматично не приводить до швидкого зростання електоральних симпатій до опозиційних політичних сил. Очевидно, більшість з них українське суспільство сприймає як системних, тобто нездатних радикально змінити стан справ в країні. Розчарування тими партіями «помаранчевої епохи», які були при владі і не виконали своїх обіцянок, стримує громадян від активної участі в анонсованих акціях протесту. Свою роль грає певна тенденційність і повільність політичного мислення нашого суспільства, негативний вплив якого відчувається ще з моменту проголошення незалежності.

З одного боку, своєю недолугою політикою Партія регіонів сприяє зростанню протестних настроїв. Проводячи політику в інтересах великого олігархічного капіталу, здійснюючи наступ на соціально-економічні позиції більшості населення, влада Януковича та його союзників показує свою справжню сутність і повне небажання покращувати життя для народу. З іншого боку, українці невпевнені у тому, що ті ж представники з БЮТ, «Фронту змін» чи численних партій групи НУНС серйозно відрізняються від діючого режиму і здатні служити на благо нації. Свідчення цьому — судовий процес над Юлією Тимошенко. Її арешт поки що не став каталізатором масових акцій суспільного невдоволення. А це означає, що парламентська опозиція не має достатнього кредиту довіри у виборців і не спроможна мобілізувати їх. Надія залишається на позапарламентську опозицію.

У разі серйозного погіршення ситуації в політичній і економічній площині значні осінні акції протесту в Україні звісно можливі. Втім, їх результат на даному етапі в силу названих чинників виглядає важко прогнозованим.

Герасименко Петро